9.2. Педевтологи про підготовку вчителів

Педевтологічні дослідження стосовно підготовки та удосконалення учителів можуть керуватися різними теоретико-методологічними концепціями й загальними підходами до їх організації. Науковці розробили парадигму (цим поняттям вони позначають цілісну концепцію чи вчення) багатостороннього розвитку учня і вчителя і, як її розвиток, теорію багатовимірної педагогічної освіти, що вимагає подальшої конкретизації в альтернативних моделях і навчальних програмах.

За цією теорією підготовка майбутніх вчителів має бути багатопрофільною, багатофункціональною і праксеологічно-мксіологічною. Вона повинна забезпечити поступове формування професійної майстерності і педагогічного новаторства.

Вчителі школи майбутнього під час підготовки отримуватимуть спільні для всіх загальні знання і кваліфікації, специфічні - для окремих профілів і спеціалізацій, додаткові - для реалізації однієї чи кількох опікунсько-виховних функцій у школі. Метою професійно-педагої ічиої підготовки вчителя буде набування знань про цілі і завдання ШКОЛИ, зокрема, стосовно сфери відносин викладачів та учнів, СТІОрОННЯ сприятливих суб'єктивних умов для взаєморозумінні! і СПІВПраиІ МІЖ НИМИ Істотним для них є вміння розпізнавати і ніфіїимиїи ГИПОІІ п ці гиі ситуації, проблеми і навчально-виховні завдання, \ іГОДжуийГИ і уб'ї і ГИІНІ

людські взаємодії, розвивати свої інтелектуаль Іиі ІІбн

формувати навички ефективної діяльності.

Вихідною вимогою до вчителя як до ліодііііи і

високий загальнокультурний рівень і гуманістична оріі нтація

Функція загальної підготовки полягає у розвитку МЯЙбуТНЬОГО вчителя як особистості, представника інтелігенції. Загальна пілгйтоші вищій школі (зокрема, в університетах і вищих педагогічних ніким > повинна забезпечити появу у випускників високого рівня загальної культури та її гуманістичної складової. Це формує основу їх успішної професійної діяльності, забезпечує її гуманістичний і цілісний характер. Така підготовка повинна акцентувати гуманістичні цінності, знання про людину, культуру, суспільство тощо. Тому пропозиції щодо змін у цій частині підготовки полягають в обов'язковості вивчення (незалежно від факультету) дисциплін про загальні культурні і гуманістичні цінності (філософії, логіки, етики, соціології, психології), а також елективних курсів (про природу, людину, суспільство, культуру).

Паралельно до модернізації загальної підготовки необхідно внести корективи у педагогічну підготовку вчителів у наступних аспектах:

^> відступити від вузького утилітарного і прагматичного підходу в педагогічній освіті до ширшого та інтегративнішого, формування потреб та навичок самоосвіти (для розширення обізнаності у різних галузях, що складає передумову творчої педагогічної постави);

* відмовитися від ідентичних для всіх вчителів навчальних програм (які не відбивають індивідуальність і специфіку педагогічної професії);

^ досягти відповідності змісту навчання до глобальних філософських і суспільних змін, відбивати діалог культур, необхідність та перспективи європейської інтеграції;

=> навчати студентів оволодінню сучасними способами і засобами отримання знань, пошуків наукової та іншої інформації;

<> поглибити професійну соціалізацію вчителя (самопізнання, професійне самовиховання);

=> зробити процес педагогічної підготовки багатоступеневим, поєднувати навчання з практичною діяльністю майбутніх вчителів. Педпрактику перетворити в розвивальну і творчу, включити в неї пізнавальні і практичні завдання. Доцільним виглядає циклічний варіант підготовки вчителів з почерговою зміною фаз навчання і праці в школах (за прикладом США, Франції, Великобританії);

Теоретичною основою та умовою успіху оновлення педагогіки вважають створення та застосування осучасненої теорії її побудови і діяльності, орієнтованої на парадигму багатостороннього розвитку учня і вчителя. Варіант багатостороннього педагогічного навчання відповідає загальним тенденціям розвитку педагогічної думки в Європі, які враховують рекомендації Римського клубу, фахівців ЮНЕСКО, Ради Європи та Європейського Союзу.

Проте теорія багатовимірної педагогічної освіти вимагає подальшої конкретизації в основних і альтернативних моделях, в програмах і планах підготовки вчителів. Вона ще не розроблена цілісно під кутом головних концспційних, операційних і практичних поглядів. Тому педагоги-практики змушені спиратися на відомі концепції (технологічну, функціональну і гуманістичну).

Технологічна - робить акцент на формування практичних умінь та навичок.

Функціональна ■ керується положеннями пізнавальної психології, пов'язаними із формуванням функціонального використання знань.

Найперспективнішою фахівці вважають гуманістичну й пов'язану з нею неоперсоналістичну концепцію підготовки вчителя. Творцями теорії гуманістичної освіти були А. Маслов, А.В. Комбс, К. Роджерс.

Гуманістична орієнтація педагогічної освіти базується на суб'єктивному характері пізнання, досягненні сумісності комунікації та

міжособистісного порозуміння між людьми. її творці виходили з положення, що "добрий вчитель є передусім людиною і неповторною особистістю". Особистісний характер навчання вимагає використання всіх індивідуальних можливостей учителя. Він не повинен задовольнятися лише початкового підготовкою, отриманою ним у стінах педагогічного закладу. Його стиль праці має відзначатися своєрідністю поєднання загальних і власних цілей.

Для виконання всіх своїх складних завдань вчитель повинен користуватися підтримкою всього суспільства. З огляду на важливість відповідної Рекомендації ЮНЕСКО щодо магістрального напряму правильного і справедливого суспільно-політичного ставлення до вчительства наводимо її на мові офіційного варіанту цього документу ([29],с.63):

"Педагогическая деятельность имеет значение для всего общества и требует от учителей глубоких знаний и особого мастерства, мриобретенньїх и поддерживаемьіх в результате систематического и непрерьівного образования. Она обязьівает также иметь чувство личной и коллективной ответственности за образование учащихся и за обеспечение им наиболее благоприятньїх условий в учебньїх заведеннях" (примітка: офіційні документи ЮНЕСКО існують на чотирьох мовах - англійській, французькій, іспанській і російській).