Завдання 4. Спрямованість педагогічної діяльності.

Шкали опитувальника:

Шкала 1. Товариськість – 1б, 6б, 11б, 16б, 21а, 26а, 31а, 36а, 41а, 46а.

Шкала 2. Організованість – 2а, 7а, 12а, 17а, 22б, 37б, 32б, 37б, 42а, 47а.

Шкала 3. Спрямованість на предмет – 3а, 8а, 13а, 18а, 23а, 28а, 33а, 38а, 43а, 48а.

Шкала 4. Інтелігентність – 4а, 9а, 14а, 19а, 24а, 29б, 34а, 39а, 44а, 49а.

Шкала 5. Мотивація схвалення – 5а, 10а, 15а, 20б, 25а, 30а, 35а, 40б, 45б, 50а.

Обробку і інтерпретацію результатів починають зі шкали мотивації, оскільки якщо відповідь виходить за межі норми за даним фактором (3-4 співпадіння), це свідчить про прагнення досліджуваного викривити результати в бік соціально бажаної поведінки.

Кожен з напрямів професійної спрямованості вважається недостатньо розвинутим, якщо за цією шкалою отримано менш 3 балів, і яскраво вираженим при кількості балів більше 7. Виразність одного фактора свідчить про моноспрямованість особистості педагога, а виразність декількох факторів – про поліспрямованість.

Структуру особистості «Організатора» складають такі якості, як вимогливість, організованість, сильна воля, енергійність. Для «Предметника» характерні спостережливість, професійна компетентність, прагнення до творчості. Згідно наявним даним, є велика вірогідність існування проміжного типу «Предметник-організатор», який поєднує в собі характеристики обох типів. Можливо, що його відмінністю від «Предметника» буде більш жорстка спрямованість учнів на предмет і організація їх діяльності саме на основі предметних знань. Це дозволяє диференціювати його від "чистого" «Організатора», основний напрям діяльності якого знаходиться у площині позааудиторної роботи.

Структуру особистості «Комунікатора» складають такі якості, як товариськість, доброта, зовнішня привабливість, висока моральність. Сюди ж можуть бути віднесені емоційність і пластичність поведінки, які мають тісні зв'язки з цією якістю. Тип «Інтелігент» характеризується високим інтелектом, загальною культурою, високою моральністю. Остання якість по суті виступає зв'язуючою ланкою між цими типами. Це є підтвердженням того, що цілком можливо виявлення проміжного типу, умовно «Інтелігента-оптиміста», який має прояви якостей обох типів.

Ймовірно, існують провідні типи, утворені різними напрямами типізації педагогів, засновані на базі предметних знань, наприклад "Предметник-комунікатор", "Предметник-просвітник". В той же час вірогідність появи типу "Інтелігент-організатор" вкрай мала, хоча теоретично і цей тип має право на існування.

З наведених типів педагогів (комунікатор, предметник, організатор і інтелігент) кожен має свої способи, механізми і канали передання виховних впливів.

Так, наприклад, педагог-комунікатор, який відрізняється екстравертованістю, низькою конфліктністю, здатністю до емпатії, любов'ю до учнів, реалізує свої виховні впливи через пошук механізмів сумісності з учнем, через знаходження спільних точок у особистому житті, і природно, що дані впливи нададуть найбільші зміни саме в цій "побутовій" поведінці учня.

Для педагога-предметніка, раціоналіста, твердо впевненого у необхідності знань і їх значущості у житті, більш характерна робота з учнем засобами предмета, який вивчається, шляхом зміни його сприймання картини світу, залучення до роботи у гуртках і т.ін.

Учитель-інтелігент, або "просвітник", відрізняється принциповістю, дотриманням моральних норм, реалізує себе засобом високоінтелектуальної просвітницької діяльності. Вин несе учням моральність, духовність, відчуття свободи.

Професійна діяльність неминуче супроводжується змінами у структурі особистості спеціаліста, коли, з одного боку, відбувається посилення і інтенсивний розвиток якостей, які сприяють успішному здійсненню діяльності, а з другої - зміна, придушення і навіть руйнування структур, які не беруть участі в цьому процесі. Якщо ці професійні зміни розцінюються як негативні, тобто як такі, що порушують цілісність особистості, знижують її адаптивність і стійкість, то їх слід розглядати як професійні деформації. Ці особливості можуть все більш глибоко включатись у структуру особистості, ієрархізуючи її, що нагадує зміни, які відбуваються в особистості при акцентуаціях характеру.

У представників педагогічної професії деформованість особистості діяльністю може відбуватись на 4 рівнях.

1. Загальнопедагогічні деформації, характеризують схожі зміни особистості у всіх осіб, що займаються педагогічною діяльністю. Наявність цих деформацій робить педагогів, що викладають різні предмети, працюють у різних навчальних закладах, пропагують різні педагогічні погляди, мають різний темперамент і характер, схожими один з одним. Ці інваріантні особливості обумовлені специфікою простору, в якому існує особистість педагога-професіонала - тут відбувається зближення суб'єкта діяльності з засобами цієї діяльності. Крім того, педагогічна діяльність має свій, особливий об'єкт впливу, якій, на відміну від більшості інших професій, має власну суттєву активність. У ході взаємодії з об'єктом педагог, використовуючи свою особистість як інструмент впливу на нього, звертається до більш простих і діючих прийомів, які у сукупності відомі як авторитарний стиль керівництва. Внаслідок у його особистості з'являються такі утворення, як завищена самооцінка, надмірна самовпевненість, догматичність поглядів, відсутність гнучкості і т.ін.

2. Типологічні деформації викликані злиттям особистісних особливостей з супровідними структурами функціональної побудови педагогічної діяльності у цілісні поведінкові комплекси. Як було показано вище, у педагогічній професії існують 4 таких типологічних комплекси: комунікатор, організатор, інтелігент (просвітник) і предметник.

Особливості кожного з них можуть з часом проявлятись у структурі особистості, яка терпить зміні, аналогічні тим, що відбуваються при акцентуаціях. Так, для педагога-комунікатора характерні надмірна товариськість, говірливість, скорочення дистанції з партнером, звернення до нього як до особи молодої, неосвіченої ("сюсюкання"), прагнення підняти інтимні теми та ін.

Педагог-організатор може стати занадто активним, втручатись в особисте життя інших людей, прагнучи навчити їх, як "жити правильно". Він нерідко намагається підкорити собі оточуючих, прагне командувати, організовувати їх діяльність, незалежно від змісту. Часто педагоги-організатори реалізують свої потреби у якихось громадських організаціях, де їх активність виглядає більш доцільною.

Педагог-інтелігент (просвітник), що багато років віддав професії, може сформувати у себе схильність до філософствування, "мудрствування". В залежності від умов, може стати як "моралістом", який бачить коло себе лише погане, похваляє старі часи і дорікає молодь за бездуховність, розпещеність, а може, завдяки любові до самоаналізу, зануритись в себе, спостерігаючи зовнішній звіт і роздумуючи про його недосконалість.

Зміни особистості педагога-предметника виявляються пов'язаними зі знаннями тієї дисципліни, яку він викладає. У зв'язку з цим педагоги даного типу намагаються внести елемент "науковості" у будь-якій, навіть побутові ситуації, неадекватно використовуючи наукоподібні способи поведінки і оцінюючи інших людей через призму їх знання предмета. У силу своїх особливостей і багаточисельності даний тип професійних відхилень являє собою особливий рівень – специфічний.

3. Специфічні, або предметні, деформації обумовлені специфікою предмету, який викладається. Навіть за зовнішніми ознаками легко розпізнати, який предмет викладає даний педагог: світову чи фізичну культуру, математику чи мову.

4. Індивідуальні деформації визначаються змінами, які відбуваються зі структурами особистості і зовнішньо не пов'язані з процесом педагогічної діяльності, коли паралельно становленню професійно важливих для педагога якостей відбувається розвиток якостей, які не мають, на перший погляд, відношення до педагогічної діяльності. Подібний феномен може бути пояснений тим, що особистісний розвиток відбувається не лише під впливом тих дій, прийомів, операцій, які виконує педагог, а і перш за все обумовлені його особистісною спрямованістю.

Очевидно, що педагоги, в силу своїх особистісних особливостей, виявляються найбільш пристосованими для реалізації одних професійних функцій, в той час як реалізація інших професійних функцій виявляється їм взагалі недосяжною. Так, "інтелігент" без особливих труднощів здатний забезпечити виконання у своїй професійній діяльності гностичну, виховну, інформаційну, пропагандистську, розвивальну, дослідницьку функції, а також функцію самоудосконалення. "Предметник" краще реалізує конструктивну, методичну, навчальну, орієнтувальну функції; "організатор" – виконавську, мобілізаційну, організаторську; "комунікатор" – лише комунікативну. Треба пояснити, що мова йде не про абсолютну, а лише відносну перевагу, тобто і "комунікатор" може виконати організаторську роботу, але у нього це відніміть більше сил і часу, ніж у "організатора".