333333333333333333333333333333333333333333333333333

Теоретичне питання

Принципи навчання української мови

Спираючись на теоретичні основи педагогіки і психології, методика навчання рідної мови використовує загально дидактичні принципи:

1. Науковості (тлумачення мовних фактів);

2. Доступності (відповідність змісту, форм,способів викладу віковим особливостям дітей);

3. Наочності (додаткові дидактичні засоби, зразки правильного мовлення);

4. Систематичності і послідовності ( таке розташування матеріалу,яке б дало змогу зрозуміти окремі мовні факти і явища в цілісній системі);

5. Наступності («Заміна у свідомості учня неповної системи знань повнішою як розвиток у часі системи знань і вмінь учнів»);

6. Перспективності (установлення зв’язків між матеріалом ,що вивчається, і наступними розділами, накреслення перспективних ліній формування мовних знань і мовленнєвих умінь.).

Водночас методика формулює власні, лінгводидактичні принципи.

1. Уваги до матерії мови, до розвитку мовленнєвих органів.

2. Розуміння мовних значень – лексичних, граматичних, ролі морфем і синтаксичних одиниць.

3. Оцінка виразності мовлення передбачає навчання учнів відчувати в мові експресивні засоби – пестливості ,доброзичливості , формування уміння сприймати поетичні твори.

4. Розвитку чуття мови, спрямованого на формування в учнів:

• Усвідомлення правильності свого і чужого мовлення;

• Розуміння ролі слова, словосполучення в оформленні і передачі думки;

• Уміння виділяти логічний наголос, уповільнювати чи пришвидшувати читання;

• уміння усно і письмово висловлювати свої думки;

• володіння культурою усного і писемного мовлення.

5. Координації усного і писемного мовлення, за якими освоєння усного мовлення передує писемному.

6. Пришвидшення темпу навчання. Засвоєння інших шкільних предметів перебуває в залежності від засвоєння мовних знань.

Ці принципи враховуються при доборі часткових методів і прийомів викладання української мови.