Питання організації соціально-педагогічної діяльності в закладах освіти україни

  За багаторічну історію соціально-педагогічна теорія та практика накопичила, теоретично осмислила та систематизувала цінний соціально-педагогічний досвід, що становить підґрунтя для визначення перспектив його творчого впровадження в сучасних умовах, зокрема з організації роботи соціального педагога в установах освіти для дітей та молоді в позашкільний час. Позашкільна діяльність є невід'ємною частиною соціально-педагогічної роботи, а позашкільні заклади - одним із складників соціально-педагогічної системи.

Проблеми змісту соціально-педагогічної діяльності висвітлювали М. Барахтян, О. Безпалько, О. Вакуленко, З. Зайцева, І. Звєрєва, А. Малько, Л. Марченко, Ю. Нагорний, Н. Нарожня, В. Оржехівська, В. Орлов, В. Сидоров, С. Толстоухова, І. Трубавіна, Л. Штефан та інші дослідники.

Слід відзначити, що соціально-педагогічна діяльність позашкільної освіти має за мету враховувати провідні підходи в роботі гуртків, клубів та об'єднань, зберігати унікальність та культивування здібностей і талантів молоді, сприяти розвитку широкої сфери творчої, видавничої, просвітницької діяльності.

Так, головна мета діяльності сучасного соціального педагога в позашкільних закладах, як і в інших закладах освіти, полягає в тому, щоб дати можливість кожній молодій людині всебічно розвиватися, що включає не тільки розвиток розумових, творчих потенцій особистості, умінь самостійно мислити, обновляти і розширювати свої знання, але і розвиток певного способу мислення, відносин, поглядів, почуттів, готовності до участі в економічному, соціальному, культурному і політичному житті, а також у здійсненні активної адаптації особистості до умов оточуючого середовища.

Доцільно звернути увагу й на те, що сутність соціально-педагогічної діяльності у закладах позашкільної освіти обов'язково  залежить  від державно-правової, фінансово-економічної та соціальної політики суспільства.

Так, в сучасній Україні законодавство постійно змінюється й доповнюється новими законодавчими актами і нормативно-правовими документами, які покликані забезпечити юридичне підґрунтя для розв'язання різнопланових соціальних проблем. Одночасно триває процес формування законодавчого поля соціальної роботи, яке охоплює законодавство, щодо надання соціальних послуг, і законодавство, що опосередковано впливає на розвиток соціальної роботи. Для практичної соціальної роботи в позашкільних закладах важливими є зако­ни «Про попередження насильства в сім'ї», «Про охорону дитинства», «Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам» тощо.

Тенденції розвитку соціально-педагогічної роботи саме в позашкільних установах знайшли відображення в положеннях «Національної доктрини розвитку освіти України у ХХІ столітті», де зазначається про те, що позашкільне виховання, яке реалізується через діяльність  спеціальних закладів, покликане сприяти розвитку здібностей, талантів та обдарувань дітей і молоді, задоволенню їхніх інтересів і запитів.

Система позашкільної освіти відіграє важливу роль в організації мереж дитячих і молодіжних закладів, де відбувається емоційне, інтелектуальне та практичне спілкування з мистецтвом, самовияв і самореалізація особистості у різних формах соціальної діяльності.

Доцільно також відзначити, що до основних складових роботи соціальних педагогів, які працюють в освітніх закладах  належать:

- характеристика ролі й місця різних соціальних інститутів і їхньої взаємодії в процесі виховної роботи з вихованцями за місцем проживання;

- озброєння організаторів виховної роботи з дітьми й підлітками за місцем проживання знаннями, вміннями й навичками її проведення.

Зазначений фахівець повинен мати добру професійну підготовку та педагогічний такт, знати психологію, педагогіку, фізіологію; володіти інформацією про сучасні політичні, соціальні і економічні процеси в суспільстві та критично їх оцінювати; вміло контактувати і взаємодіяти з різними типами реципієнтів; викликати їх симпатію та довіру, зберігати професійну таємницю, проявляти делікатність у всіх питаннях, уміти оперативно приймати потрібне рішення навіть в екстремальних ситуаціях.

У вирішенні виховних завдань у дитячих колективах педагоги обов'язково мають спиратися на знання вікових властивостей дітей. Для того, щоб виділити будь-яке виховне завдання навіть найпростіше, недостатньо враховувати лише індивідуальні особливості дитини. Не менш важливим є знання й врахування своєрідності його можливих вікових характеристик, правильних науково обґрунтованих уявлень про стан формування особистості дитини, протиріччя розвитку особистості, зумовлені її віковими змінами.

Поява в сучасній Україні різноманітних закладів освіти для дітей та молоді спричинена прагненням  підростаючого покоління до самостійності у виявленні своїх позицій та бажань, до набуття досвіду соціальної поведінки, що формує позитивні якості особистості, розвиває в них потребу в соціальному та особистісному вдосконаленні, сприяє коригуванню взаємостосунків між вихованцями та педагогами.

Сучасна наука ХХІ ст. (16 -18 червня 2011 р.) http://intkonf.org/category/arhiv/

Синиця Я.В. АДАПТАЦІЯ СТУДЕНТІВ ПЕРШОКУРСНИКІВ ДО УМОВ ВНЗ

Рубрика: Соціум. Наука. Культурa, Педагогіка

Синиця Яна Вікторівна

Житомирський державний університет імені Івана Франка