Висновки до першого розділу

Видатний педагог-новатор Василь Олександрович Сухомлинський створив органіцзованну систему впливу на вихованців, яка сприяє всебічному ровитку дитини. Методика гуманістичного виховання у Василя Сухомлинського являє в собі гармонійно поєднаних різноманітних способів та методів виховання. Він розробив свою універсальну систему естетичного виховання дітей через красу природи та гармонію дущі,розуму та тіла. Видатний педагог уміло поєднував у своїй діяльності теорію і практику виконання в області естетичного виховання, що є немаловажним на цей час. В.О. Сухомлинський надавав особливо великого значення в естетичному вихованні учнів казці, музиці, живопису. Він дбав про те, щоб його вихованці діставали світлі враження, які вже самі по собі повинні ставати могутніми засобами виховання людини. Це досягалося за допомогою яскравих полотен, доступних дітям за змістом і формою, виразно прочитаної народної казки, краси рідної природи.

В.О. Сухомлинський справедливо вважав, що естетика починається з краси переживань і не визнавав емоційного убозтва. Основном об’єктом свого педагогічного впливу він називав культуру почуттів, яаі є живлячим грунтом для високоморальних дитячих вчинків. «…Там, де немає чуйності,тонкості сприймання навколишнього світу, виростають бездушні, безсердечні люди»,-- попереджав педагог.[3,87]

Формування естетичних смаків і ідеалів – обов’язкова умова виховання всебічно і гармонійно розвиненої особи, нової людини. Основи естетичних поглядів і переконань людини закладаються в шкільні роки. Тому формування естетичних почуттів дітей, їх емоційної культури – одне із важливих завдань системи освіти і виховання.

Таким чином, аналізуючи та переосмислюючи творчу спадщину Сухомлинського, приходжу до висновку, що гуманістичні ідеї видатного педагого не лише належать минулому , вони знаходять втілення в сучасності і мають творче майбутнє.

Роблячи висновки з приклада педагогічної спадщини В.О. Сухомлинського, я виділила найважливіше завдання естетичного виховання -- навчити дитину бачити красу навколишнього світу та відчувати в ній духовне багатство, доброту, сердечність і на основі цього утверджувати прекрасне в собі.