6666666666

Діти засвоюють найважливіші вимоги культури мовлення й етики мовного спілкування:

1. Висловлювання повинні бути правильними, точними, виразними. Для цього потрібно добирати потрібні для вираження думки слова, уміло будувати з них речення і пов*язувати їх між собою.

2. Слова потрібно правильно наголошувати.

3. В усному мовленні не можна заміняти слова жестами, мімікою, вигуками.

4. Щоб висловлений зміст сприймався іншими людьми, треба в усному мовленні виразно вимовляти слова, уміло користуватися інтонацією, а в писемному – розділовими знаками.

5. У спілкуванні з іншими людьми прийнято вживати слова ввічливості.

6. Слова ввічливості слід добирати залежно від того, кому вони адресовані.

7. У розмові треба вміти вислухати до кінця співбесідника, не перебиваючи його без потреби, а якщо є така необхідність, то попросити пробачення.

   Однією з найважливіших проблем сучасної методики викладання української мови в початкових класах є проблема розвитку мовлення молодших школярів. Ця проблема, хоч і не нова, залишається актуальною і нині. Адже зрозуміло, що під час вивчення рідної мови одним із найважливіших завдань є завдання формування і розвитку у дітей правильного, виразного, чистого мовлення.    Складовою проблеми розвитку мовлення молодших школярів виступає робота над словом, оскільки розвиток мовлення дітей включає в себе роботу:    a) над окремими словами;    б) над словосполученнями і реченнями;    в) над зв’язним мовленням. Засвоєння лексичного багатства мови молодшими школярами не може проходити стихійно. Одним із найважливіших завдань розвитку мовлення учнів початкових класів є керування процесом збагачення словника дітей, упорядкування словникової роботи, нарешті, активізація словника молодших школярів.      Для закріплення розуміння значень слів-паронімів можна запропонувати дітям ввести їх у речення. Адже знання загального значення слова не завжди служить показником того, що учні розуміють його в контексті. Вони часто не усвідомлюють відтінків значень, яких слова набувають у контексті.    Типові помилки учнів, зв'язані з вживанням слів, зумовлені рядом недоліків у роботі вчителів. По-перше, лексична робота в школах проводиться нерегулярно, носить епізодичний характер; постійного ускладнення в роботі не спостерігається.    По-друге, вчителі мало працюють над уточненням відтінків значень синонімів, антонімів, багатозначних слів, паронімів. Робота над словом здійснюється в основному на уроках читання. На уроках мови вона ведеться рідко. Помилка полягає в тому, що цей прийом учителі не доводять до логічного завершення, а обмежуються лише добором синонімів до аналізованого слова, не розмежовуючи відтінків значень слів. Це обмежує мовленнєвий розвиток дітей; значення одного слова прирівнюється до значення іншого, залишаються поза увагою особливості слів; діти не відчувають смислових і емоційних відтінків у словах-синонімах. Наприклад, "жадібний" у тлумачному словнику пояснюється як такий, який пристрасно прагне до збагачення, а "скупий" - як надмірно ощадливий по відношенню до себе і щодо інших. У дитячому розумінні поняття "жадібний" і "скупий" зливаються і мають безумовно негативне значення. Але слово "жадібний" в українській мові багатозначне, і поряд із висловом "жадібний до грошей" вживається і "жадібний до їжі", "дивитися жадібними очима". Багатозначним є і слово "скупий", вживаючись в українській мові не завжди з негативним відтінком: скупий відпочинок, тобто надто малий, короткий, недостатній в якому-небудь відношенні.    Усі ці нюанси в лексичних значеннях слів і, безумовно, їх вживання дуже важливі для мовленнєвого розвитку дітей, і потрібно багато й скрупульозно працювати над словом, щоб відбулися суттєві зрушення в мовленнєвому та інтелектуальному розвитку школярів.   

7. теоретичне

Назвати ті уявлення про мову і мовлення, які формуються в учнів у початковій школі.

Учні одержують загальні уявлення про мову як засіб спілкування, пізнання, впливу про існування у світі різних мов (споріднених і неспоріднених), про державну мову та інші мови, що функціонують в Україні. Початкове навчання мови передбачає пропедевтичну роботу з формування у школярів знань про одиниці різних мовних рівнів (текст, речення, слово в його лексичному і граматичному значеннях, звуки мовлення).Практична спрямованість початкового навчання виявляється і в тому, що навчальні досягнення молодших школярів з мови оцінюються не стільки за знаннями про мову, скільки за мовними вміннями: будувати речення, різні за структурою (прості і складні, з однорідними членами речення, звертанням та ін.), за метою висловлювання та інтонацією уміння правильно утворювати форми слова і будувати словосполучення дотримуватися норм лексичної сполучуваності, норм вимови, наголошування слів. Важливою складовою початкового навчання мови є формування графічних навичок, техніки письма. Одним із важливих завдань початкового навчання мови є формування елементарних умінь орфографічно правильно писати слова, вживати пунктуаційні знаки.

Програма передбачає набуття учнями елементарних знань про мовлення: усне і писемне, діалогічне й монологічне про особливості висловлювань, обумовлені їх комунікативними завданнями, ситуацією спілкування. Однак основну увагу в навчанні слід приділяти розвитку умінь здійснювати всі види мовленнєвої діяльності: слухання-розуміння (аудіювання), говоріння, читання, письмо. З цією метою необхідно використовувати спеціальні види роботи, забезпечувати регулярний контроль за сформованістю відповідних умінь. Уроки розвитку зв’язного мовлення в 2 класі присвячуються ознайомленню школярів із виражальними засобами мови: порівняннями, епітетами, метафорами (без уживання термінів).

7( практичне)

Проаналізувати програмові вимоги до ознайомлення молодших школярів з особливостями офіційно-ділового стилю мовлення.