В) Відчуженість викладача від функцій і смислу професійної підготовки майбутніх фахівців у цілому

У навчальному процесі внаслідок диференціації окремих складових навчального процесу, їх розподілу за окремими викладачами і кафедрами, може виникати відчуженість педагога-предметника від функцій і смислу професійної підготовки майбутніх фахівців у цілому. Він може на високому рівну викладати свій навчальний предмет, і водночас надавати негативний вплив на професійну підготовку студента в цілому. Тут можуть бути такі прояви:

- кафедроцентризм - викладач вважає, що його кафедра - найголовніша у ВНЗ, що тільки її зусиллями формуються основи професіоналізму майбутніх спеціалістів, всі ж інші кафедри тільки доповнюють і дещо розширюють цей вплив. Це часто призводить до іронічних висловлювань на адресу інших кафедр, прагнення знецінити їх діяльність в очах студентів, щоб переконати їх у виключній важливості саме своєї кафедри;

- предметоцентризм - викладач, щиро захоплений своїм предметом, вважає його найголовнішім у змісті професійної підготовки, надає надмірну увагу тому, щоб робочий час студентів був присвячений виключно його вивченню, не враховує, що надмірні навантаження на студентів не лише призводять до їх перевтоми, а ще й здійснюються найчастіше за рахунок перерозподілу часу самостійної роботи студентів не на користь інших дисциплін;

- егоцентризм - викладач свідомо чи несвідомо будує навчальний процес таким чином, щоб задовольнити вирішити власні потреби або вирішити власні психологічні проблеми: працює на більш низькому, ніж міг би, рівні активності, не переобтяжує себе додатковими зобов'язаннями і діями, не виконує або виконує недостатньо ретельно функціональні обов'язки, вимагає надмірного визнання своєї значущості, прагне за рахунок професійної діяльності вирішити певні життєві питання (наприклад, захистити дисертацію, щоб перейти працювати у науково-дослідний інститут і т.ін.).

У системі індивідуальних і професійних цінностей викладача відбуваються деструктивні зміни:

- студент розглядається не як мета діяльності вищої школи і індивідуальної діяльності викладача, а як засіб вирішення певних власних проблем (самоствердитись, отримати додаткові можливості - не обов'язково матеріальні, частіше - психологічні, щоб покращити власне життя);

- кінцевим результатом професійної діяльності є оцінка, яка проставлена студентам під час іспиту;

- вимоги з боку колег або адміністрації сприймаються як прояв упередженого ставлення або прямих заздрощів;

- діяльність колег сприймається також через призму редукованої структури цінностей, на неї проектуються власні негативні або викривлені установки;

- викладач некритично ставиться до власної діяльності, перекладаючи всю відповідальність за її ефективність на інших учасників освітнього процесу;

- викладач ставиться до студентів упереджено, оцінюючи їх як особистостей виключно за критерієм ставлення до себе або свого предмету;

- викладач ігнорує морально-етичний бік взаємодії зі студентами, приймає диктаторський стиль взаємин за єдино вірний для забезпечення якості навчання.