17.Розкрити методичні особливості засвоєння смислових та формальних ознак речення на підготовчому етапі (у 1 класі).

Початкові уявлення про речення і його будову учні одержують у період на­вчання грамоти. Вони засвоюють смислові та формальні ознаки речення: речення слугує для висловлення думки; вимовляється з розповідною, питальною чи оклич­ною інтонацією; складається зі слів, пов’язаних за смислом і граматично; у реченні про когось або про щось розповідається, запитується, щось стверджується або заперечується; на початку речення пишеться велика буква, в кінці — ставиться крапка (знак питання або знак оклику). Усі ознаки речення, як і власне термін, діти мають засвоїти практично, в ході виконання різноманітних тренувальних вправ.

Учителеві слід пам’ятати, що правильні уявлення про речення та його будову сформуються лише за умови, якщо учні глибоко усвідомлять кожну його ознаку.

На початковому етапі навчання молодші школярі схильні вважати основними неістотні ознаки речення. Уявлення про речення вони часто пов’язують з певною кількістю слів, з початком і кінцем рядка, великою буквою, з темою розповіді, тобто з тими ознаками, які їм найчастіше доводиться спостерігати під час прак­тичних вправлянь. Щоб запобігти цьому, учитель повинен постійно дбати про урізноманітнення вправ, добирати для аналізу різні варіанти речень. Найкраще добирати невеличкі зв’язні тексти, в яких є речення, різні за кількістю слів (від одного до п’яти-шести слів), за метою висловлювання. Учні матимуть можливість зіставляти їх будову, інтонування.

Щоб учні усвідомили будову речення, вони повинні зрозуміти, що речення складається зі слів. Однак не всі слова, які входять до складу речення, рівнозначні. Є повнозначні й неповнозначні, і роль їх різна. На початковому етапі навчання учні, не маючи достатніх знань, щоб усвідомити роль кожного слова у реченні, нерідко сприймають лише повнозначні слова. Через це школярі, записуючи речення самостійно чи під диктовку, або пропускають службові слова (найчастіше це бувають прийменники), або пишуть їх разом з повнозначними словами. Однією з причин таких помилок є недостатня робота вчителя над вимовою і написанням службових слів у сполученні з повнозначними частинами мови.

Для вироблення правильних умінь уже в період навчання грамоти необхідно вчити учнів виразно вимовляти кожне слово (повнозначне і неповнозначне) під час уповільненого читання. При цьому слід графічно позначати на дошці склад речення: повнозначні слова — довгою лінією, неповнозначні (так звані маленькі слова) — короткою.

Наприклад Діти поспішають до школи.— .

Отже, уся ця робота відбуватиметься в такій послідовності:

1. уповільнене читання речення з чітким вимовлянням неповнозначннх (служ­бових) слів (за нормального темпу читання прийменник ніби зливається з наступ­ним повнозначним словом);

2. графічне зображення кількості слів у реченні;

3. повторне читання речення в нормальному темпі;

4. порівняння вимови і написання.

Щоб виробити стійкі навички вживання слів у реченні, необхідно система­тично вчити учнів самостійно будувати речення (за схемами, на основі малюнків, з поданих слів, за названою темою тощо).

У період навчання грамоти першокласники поступово привчаються ставити до слів (членів речення) питання і відповідати на них. Без такої пропедевтичної роботи важко буде навчити їх ставити граматичне питання до членів речення, від­повідати на запитання за змістом тексту.