logo search
MUM

18. Розкрити методичні особливості вивчення синтаксичних понять на основному етапі (у 3 класі).

(Теоретичне)

Третій клас - якісно новий етап роботи над опорними синтаксичними уміннями. Учні піднімаються з емпіричного володіння реченням до понятійного. Вводяться поняття підмет і присудок (головні члени речення) і другорядні. У реченні третьокласники виділяють підмет і присудок та слова (два слова), з яких одне головне, а друге - залежне, тобто словосполучення. Довідуються вони і про те, чим виражається граматичний зв'язок слів: закінченнями й прийменниками.

У 3 класі, відбувається засвоєння граматичних понять -- "основа речення", "члени речення", "головні члени" -- "підмет" і "присудок" -- у процесі вивчення елементів теорії. Учні повинні засвоїти, що слова, які відповідають на певні питання, є членами речення. Член речення, який вказує, про кого або про що говориться у реченні, і відповідає на питання хто? що?, називається підметом, а член речення, який вказує, що говориться про підмет, і відповідає на питання що робити?, називається присудком. Підмет і присудок є головними членами речення, його основою.

Звертається увага на те, що підмет підкреслюється в реченні однією прямою лінією, а присудок - двома паралельними прямими лініями.

Учні мають засвоїти, що підмет і присудок є рівноправними членами, тому аналіз речення можна починати як від підмета постановкою питання до присудка, так і від присудка постановкою питання до підмета. Встановлення двостороннього зв'язку між головними членами допоможе правильно визначити граматичну основу речення, особливо в тих випадках, коли у реченні є кілька іменників. Так, у реченні типу У бібліотеці діти читають цікаві книжки про рідний край визначається насамперед присудок (читають), а потім з'ясовується, хто або що може виконувати цю дію (читають (хто?) діти). Питання до присудка переконає учнів, що вони правильно визначили основу речення (діти (що роблять?) читають), бо інші іменники (книжки, край) виконувати цю дію не можуть.

Доцільними є вправи на встановлення меж речення, поширення, доповнення, відновлення тексту, побудова складних речень за зразком з опорою на зв'язаний текст та малюнок. Однак урізноманітнюється методика опрацювання таких завдань. Ширше використовується графічне унаочнення. Змінюється співвідношення завдань за зразком, конструктивних і творчих. Підсилюються елементи конструктивної та творчої діяльності.

Повніше використовується текст з метою розкриття семантико-синтаксичних зв'язків слів у реченні та збагачення лексичного запису і граматичної будови мовлення учнів