Основні методи розвитку творчих здібностей інженерів-аграрників

Для формування висококваліфікованого спеціаліста аграрного вузу необхідно враховувати напрямки, прийоми і методи формування творчого мислення інженерів. Відомо, що інженерна діяльність направлена на створення нового виробу, елементу, який характеризується такими властивостями, як надійність, конструктивність, економічність, корисність, естетичність, технологічність, експлуатувальність, доцільність, екологічність. Цій діяльності повинно відповідати і методичне забезпечення навчального процесу. Д. Трефінгер велике значення відводить методам навчання, вважаючи, що однією з основних умов розвитку творчого мислення є створення атмосфери, яка благотворно впливає на появу нових ідей і думок. Метод – це спосіб, шлях, система прийомів для досягнення якої-небудь мети, для виконання певної операції. Аналіз підходів науковців до проблем обґрунтування сутності методів навчання та їх ознак надав можливість зробити висновок, що методами навчання можна вважати систему прийомів і способів навчально-пізнавальної діяльності викладача та студента, яка спрямована на формування у останнього знань, умінь та навичок. Розглядаючи методи навчання як специфічний спосіб керування викладачем навчально-пізнавальною діяльністю студентів, можна стверджувати, що процес формування знань, умінь та навичок майбутнього інженера-аграрника потрібно розглядати не тільки як цілеспрямоване здійснення ним навчальних дій, а як сутність впливу навчальних дій на процес формування розумових операцій. На нашу думку продуктивність процесу навчання – це організація цілеспрямованої системи дидактичних засобів ефективного навчального пізнання та формування творчої особистості майбутнього фахівця. Розглянемо деякі методи, які використовуються під час навчання інженерів-аграрників. Метод проб і помилок. Суть якого полягає в перегляді та аналізі ідей які в свою чергу повинні забезпечити досконалість техніки та технології, містить у собі тестування ситуації, виявлення причин виникнення проблем і прийняття коригувальних дій але він не задовольняє теперішній темп розвитку науково технічного прогресу. Даний метод полягає в тому, що студент, зіштовхуючись із проблемою, шукає її розв'язання, перебираючи різноманітні варіанти, порівнює їх, пробує, помиляється, знаходить або не знаходить розв'язання. Одним із недоліків даного методу є те, що неможливо розробити хоча б приблизну методику його використання. Метод контрольних запитань. Сутність методу полягає в тому, що студент під час розв’язку творчої задачі відповідає на контрольні питання за списком. Розглядаючи свою проблему в зв'язку з цими запитаннями, студент аналізує свою задачу, він може одержати або наштовхнутися на варіант її розв'язання. Метод контольних питань доцільно застосовувати для збору додаткової інформації в умовах проблемної ситуації чи упорядкування вже наявної інформації в самому процесі рішення творчої задачі. Метод «мозкового штурму». Цей метод враховує психологію не лише окремої людини, а й натовпу, що дає змогу залучати з глибини підвалини мозку підказку до розв’язання задачі. Під час «мозкового штурму» забороняється будь-яка критика підтримується будь-яка ідея, навіть жартівлива або безглузда. А. Осборн запропонував пошук вирішення творчих задач колективу, який в свою чергу поділяється на дві групи «генераторів» та «експертів». Інженери в яких широко розвинута уява, фантазія, здібності до аналогії більш повно розкривають себе в генеруючому напрямку, а з міркуючим складом розуму - під час аналітичної оцінки висунутих ідей. Такий метод, як «мозковий штурм» повинен: активізувати мислення інженерів-аграрників; привернути увагу всіх студентів групи до проблеми, поставленої викдадачем; створити на занятті атмосферу психологічного комфорту, коли легко думається ; указати один з шляхів до винахідництва, до застосування на практиці отриманих знань; показати необхідність знань, їх широту, глибину; сформувати інтерес до фізики та математики, який потім може стати стійким. Метод моделювання маленькими чоловічками (метод Г.С. Альтшуллера). Потрібно сказати, що ця методика є алгоритмічною, та розрахована на професіоналів. Цінним в алгоритмічному методі є те, що в ньому органічно поєднуються логічні кроки та штучні прийоми усунення творчих суперечностей. На основі відкритих прийомів розв'язування творчих задач було сформульовано правила, які в своїй сукупності складають теорію усунення творчих суперечностей. Основна перевага цього методу в тому, що він спонукає вести пошук розв'язку творчої задачі в «дикому», нетрадиційному напрямі. Метод фокальних об’єктів. Даний метод дозволяє отримати незвичне сполучення об’єктів, в результаті чого отримуємо незвичайне поєднання, яке дозволяє подолати психологічну інерцію. В даному випадку вдосконалюючий об’єкт лежить так би мовити в фокусі переносу. Частіше цей метод використовують, коли звичному об’єкту необхідно надати нові якості. Не виключається можливість невдалого вибору базових предметів, тоді їх доводиться замінити на інші і повторити проведену процедуру. Усі ці методи навчання необхідні для системного підходу у вирішені інженерних задач, вміння побачити взаємозв'язок та взаємообумовлення всіх елементів і відносин створюваного об’єкта, для вміння поєднувати в своїй творчій діяльності закони технічного прогресу з законами природи та суспільного розвитку.

Розвиток здібностей

Перед психологією дуже гостро стоїть проблема виявлення закономірностей та механізмів формування та розвитку здібностей.

Природну основу розвитку здібностей становлять задатки - природжені анатомо-фізіологічні особливості нервової системи й мозку, які проявляються в типологічних особливостях людини. Однак задатки є лише передумовою здібностей. Тільки своєчасний вияв і розвиток задатків людини через виховання приводить до формування у неї здібностей. Для цього найчастіше застосовують систематичні тренування, які передбачають активне включення в діяльність.

Першою ознакою зародження здібностей є нахил - стійка орієнтованість індивіда на певну діяльність, якою він прагне займатися. Справжній нахилпоряд з тяжінням до діяльності призводить до швидкого досягнення високих результатів. Хибний нахил, на відміну від справжнього, може виявлятися у споглядальному ставленні до чогось або, незважаючи на активне захоплення, дає посередні результати.

Окрім задатків, важливе значення для розвитку здібностей має врахування у виховному процесі сенситивних періодів формування функцій. Кожна дитина в своєму розвитку проходить періоди підвищеної чутливості до певних виховних впливів, до засвоєння тих чи інших видів діяльності. Наприклад, у віці двох-трьох років дитина інтенсивно оволодіває мовою оточення, яка згодом стає для неї рідною. Важливо підкреслити, що періоди особливої готовності до оволодіння певними видами діяльності рано чи пізно закінчуються. І якщо та чи інша функція не була розвинена у сензитивний період, то згодом її розвиток стане ускладненим, а то й зовсім неможливим. Саме тому, люди, які прагнуть вивчити іноземну мову у дорослому віці, докладають багатьох зусиль, але майже ніколи не володіють нею краще ніж рідною.

Специфічним видом розвитку здібностей особистості є її психологічна підготовка до того чи іншого виду діяльності. Наприклад, психологічна готовність особистості до професійної діяльності передбачає сформованість у неї знань й умінь з фаху, а також певних моральних і емоційно-вольових якостей.

Якісний аналіз здібностей спрямований на виявлення таких індивідуальних характеристик людини, які є необхідними для ефективного здійснення будь-якого конкретного виду діяльності. Кількісні виміри здібностей характеризують міру їх наявності.

Для оцінки рівня розвитку здібностей досить широко використовують різноманітні тести (тести досягнень, тести інтелекту, тести креативності тощо). Дослідження конкретно-психологічних характеристик різних здібностей дозволяють виділити загальні якості індивіда, які відповідають вимогам не одного, а багатьох видів діяльності (наприклад, інтелект), а також спеціальні якості, що відповідають більш вузькому колу вимог конкретної діяльності(спеціальні здібності). Урахування рівня розвитку здібностей під час вибору професії та при доборі кадрів сприяє підвищенню ефективності діяльності людини й ступеня її задоволеності результатами своєї діяльності.

Висновок

Природа людських здібностей викликає досить бурхливі суперечки серед вчених. Чи є наші здібності вродженими або вони формуються прижиттєво? Чи потрібно народитися музикантом, чи талант, як випливає з відомого висловлювання, - це 1% здібностей і 99% поту? Серед учених є активні прихильники як однієї, так і іншої точки зору.

Прихильники ідеї здібностей стверджують, що здібності біологічно обумовлені і їх прояв цілком залежить від успадкованого генетичного фонду. Навчання та виховання, вважають вчені, що стоять на цій позиції, може лише прискорити процес прояву здібностей, але і без педагогічного впливу вони обов'язково проявляться.

Представники іншої крайньої точки зору вважають, що особливості психіки визначаються якістю виховання і навчання і що у кожної людини можна сформувати будь-які здібності. Прихильники даного напрямку посилаються на випадки, коли діти самих примітивних племен, отримавши відповідне навчання, нічим не відрізнялися від освічених європейців. Тут же говорять про так званих "дітей-мауглі", які переконливо свідчать про непоправну втрату, навіть неможливості людського розвитку поза соціумом.

Здібності формуються і розвиваються в процесі діяльності на основі задатків - спадкових і вроджених психологічних якостей людини.Отже, для розвитку здатності до даного виду діяльності необхідно неодмінна виконання цієї діяльності. Здібності характеризують людину як суб'єкта діяльності.

Проблема таланту і геніальності стоїть перед психологами протягом довгого часу і на сьогоднішній день не існує єдиної концепції в рамках якої-небудь теорії особистості, яка б пояснювала її в повному обсязі. Більшість теорій особистості розглядають лише деякі аспекти даної проблеми. Тим не менш, вивчення питань структури таланту має дуже велике значення, як для теорії психології, так і для вирішення конкретних психолого-педагогічних завдань сучасної освіти.

При розгляді психологічної літератури постає питання про співвідношення понять обдарованість, талант і геніальність. У багатьох джерелах поняття обдарованість і талант трактуються як синонімічні і не розділяються. Геніальність розглядається як вищий ступінь прояву таланту чи обдарованості. Звідси випливає необхідність у приведенні точних понять для подальшого розкриття проблеми.

У сучасній літературі з'являється все більше статей, публікацій, так чи інакше зачіпають цю тему. Правда, всі вони всього лише крапля в морі психологічних проблем, що з'являються у вчителів і батьків обдарованих дітей у наш час, коли інформація змінюється кожні п'ять років, а часом і частіше. Нинішнім школярам доводиться мати стільки в свою пам'ять, що часом їх молода нестійка психіка не витримує таких навантажень. Звідси емоційні зриви, пригніченість. Тут вже не доводиться говорити про розвиток творчого потенціалу, що вимагає дбайливого, вдумливого ставлення, відбувається безперервна гонка за кількістю і якістю знань.

Багато діячів сучасної науки виділяють особистісний чинник як єдиний, завдяки якому людство може рухатися вперед. Тому як за кордоном, так і у нас в країні розробляються нові програми розвитку талановитих дітей і підлітків, що дають їм можливості якомога раніше почати реалізовувати свій потенціал. Але на мій погляд, по-справжньому хороші методики можуть бути розроблені тільки на основі твердої теоретичної бази, після того як проблема буде всебічно вивчена і будуть сформовані теоретичні положення в рамках єдиної психолого-педагогічної концепції.