1 Питання : Поняття науки та ознаки наукового знання!

Основним завданням наукового пізнання є знаходження об’єктивних законів дійсності — природних, соціальних (суспільних), законів самого пізнання, мислення тощо. Звідси орієнтація дослідження головним чином на загальні, суттєві властивості предмета, його необхідні характеристики й їх вираз у системі абстракції, у вигляді ідеалізованих об’єктів. Якщо цього немає, то немає і науки, оскільки само поняття науковості передбачає відкриття законів, поглиблення у сутність досліджуваних явищ. Це — основна ознака науки.

На основі знання законів функціонування й розвитку досліджуємих об’єктів наука здійснює передбачення майбутнього з метою подальшого практичного освоєння дійсності. Націленість науки на вивчення не тільки об’єктів, перетворюваних в практиці сьогодення, але й тих, які можуть стати предметом практичного освоєння у майбутньому, є важливою рисою наукового пізнання. Передбачення майбутнього — така категорія, яка поєднує будь-які способи отримання і використання інформації про майбутнє, і яка конкретизуєть-ся у поняттях «прогноз», «план», «проект» та ін. Передбачення май-бутнього — третя ланка у ланцюгу логічних операцій, дві попередні ланки якого складають аналіз теперішнього і дослідження минулого. Наукове передбачення зводиться до того, щоб подумки, у загально-му вигляді, у відповідності із виявленими законами, сконструювати модель майбутнього з тих його одиничних фрагментів, які існують сьогодні. Будь-яке наукове передбачення завжди неминучо має свої межі, за якими воно перетворюється в утопію. У науці також важливо знати те, чого принципово бути ніколи, ні за будь-яких умов, не може.Отже, суттєвими ознаками науки є:

— наявність проаналізованого та систематизованого достовір-ного знання, узагальненого до ступеню виразу у ньому суттє-вих зв’язків пізнавальної предметної галузі;

— єдність у цьому знанні описування, пояснення та передбачення;

— наявність методологічно-операційної складової частини, за допомогою якої можна перевіряти наявні знання і отримува-ти нові;

— наявність особливої мови з точним закріпленням змісту за кожним терміном, категоріальний зміст знання, тобто наяв-ність орієнтовно-конструктивних понять, єдність яких дає певний зріз предметного змісту буття, що отримує назву фі-зичної, хімічної, біологічної та ін. реальності;

— наявність вихідних принципів та аксіом, загальнофілософсь-ких припущень, що лежать в основі кожної науки, надаючи її змісту та викладу характеру системної єдності.

Наукове пізнання є цілісна система, що розвивається та має до-сить складну структуру. Остання є єдністю стійких взаємозв’язків між елементами даної системи. Структура наукового пізнання може бути представлена у різних її зрізах. Як такі можуть виступати: об’єкт пізнання, суб’єкт пізнання, засоби і методи пізнання — його знаряддя (матеріальні й духовні).У структурі будь-якого наукового знання існують елементи, які не вміщуються у традиційне розуміння науковості: філософські, ре-лігійні, магічні уявлення, інтелектуальні й сенсорні навички, які не піддаються вербалізації та рефлексії, соціально-психологічні стерео-типи, інтереси, потреби, наслідки особистих пристрастей і антипатій.