59. Теоретико –методологічні основи історії педагогіки як навчальної дисципліни в педагогічному закладі освіти

В останні роки відбулися значні зміни в системі історико-педагогічної підготовки. На зміну заполітизованій та заідеологізованій історії педагогіки запроваджуються нові методологічні підходи до неї.

Правомірно виділити три світорозуміння (методології) при поясненні історико-педагогічних знань:

1. Матеріалістично-детерміністичний світогляд, що визначає розвиток історії педагогіки на основі жорстких об'єктивних законів та закономірностей. Хоча це світорозуміння останнім часом зазнало руйнівної критики, воно, без сумніву, містить відносну істину й тому тепер у завуальованій формі присутнє в більшості монографій та посібників з історії освіти та педагогічної думки.

2. Трансцедентальний (релігійний) світогляд, який стверджується в сучасному історико-педагогічному знанні останнім часом. Хоча до 1917 року було видано чимало підручників з історії педагогіки, побудованих на релігійній основі. Згідно з таким світорозумінням всесвітній історико-педагогічний процес пояснюється із суто релігійної позиції: робиться акцент на відповідних постатях педагогів минулого, релігійних аспектах їх світогляду. Розвиток системи освіти подається як реалізація помислу Божого.

3. Синергетичне світорозуміння, яке з другої половини 90-их років у педагогічному знанні та в історії педагогіки викликає дедалі більшу увагу. Синергетика (від грец. – спільний, узгодженодіючий) – новий міждисциплінарний напрям наукового пошуку. Головне його завдання -пізнання загальних принципів самоорганізації різних за походжанням систем. Синергетика виходить з того, що нові ідеї, поняття, гіпотези породжуються не тільки новими (педагогічними) фактами, а й різноманітними нелінійними зв'язками між теоріями.

Історію педагогіки як науку та навчальну дисципліну обумовлюють такі основні принципи її побудови:

1. Принцип історизму - включає вимогу вивчати предмет чи явище в процесі розвитку і змін у конкретних умовах певного етапу їх генезису. Згідно з даним принципом будь-яку теорію потрібно розглядати в контексті тих історичних і соціальних умов, в яких вона існувала.

2. Принцип науковості (об'єктивності) вимагає наукового підходу до аналізу історико-педагогічного факту.

3. Принцип системності, що вимагає розглядати педагогічні теорії у зв`язку із усіма явищами, що обумовлюють їх.

4. Принцип партійності, який існував довгий час у радянській педагогіці набув нового значення, та сьогодні розглядається як принцип дотримання пріоритету загальнолюдських цінностей. У центрі розгляду історії педагогіки повинні бути загальнолюдські проблеми - самопочуття дитинства в конкретних історичних періодах і регіонах, особа вчителя чи вихователя, особа батька, матері по відношенню до виховання, конкретні представники педагогічної науки, їх погляди, ставлення до дитячої особистості, а не до методу чи змісту освітніх завдань.