63. «Технологія перспективного навчання з використанням опорних схем при коментованому управлінні» с.Н.Лисенкової.

Методичний арсенал технології:

- використання опорних схем;

- коментоване управління;

- випереджаюче навчання;

- використання моделі лінійки як опори;

- проведення уроків за принципом «Запитуй – відповідаємо», де запитання ставить не вчитель, а учень.

Концептуальні положення

• Особовий підхід педагогіки співробітництва.

• Успіх - головна умова розвитку дітей у навчанні.

• Комфортність в класі: доброзичливість, взаємодопомога; дитина, у якої щось не виходить, не відчуває себе неповноцінне, не соромиться відповідати, не боїться помилитися.

• Попередження помилок, а не робота над ними.

• Послідовність, системність змісту навчального матеріалу.

• Диференціація, доступність завдань для кожного.

• До повної самостійності - поступово.

• Через знає учня вчити незнаючого.

Особливості змісту

С. Н. Лисенкова відкрила чудовий феномен: щоб зменшити об'єктивну трудність деяких питань програми, треба випереджати їх введення в навчальний процес.

Важку тему С. М. Лисенкова починає не в заданий програмою час, а раніше. Для кожної теми це різний початок.

Таким чином, засвоєння матеріалу відбувається у три етапи:

1. попереднє введення перших (малих) порцій майбутніх знань, 2) уточнення нових понять, їх узагальнення і застосування, 3) розвиток швидкості розумових прийомів і навчальних дій.

Таке розосереджене засвоєння навчального матеріалу забезпечує переведення знань у довготривалу пам'ять.

Другим "китом", на якому заснована технологія С. М. Лисенкової, є коментоване управління.

Методичний прийом "коментоване управління" представляє, по суті, відповідь (інформацію) з місця про те, що робить учень, допомагає оптимально включити в роботу весь клас, вести безперервну зворотний зв'язок з усім класом (лист елементів літер, цифр, промовляння слів, рішення прикладів, завдань і т.д.).

За допомогою коментованого управління:

• середній і слабкий тягнуться за сильним учнем;

• розвивається логіка міркувань, доказовість, самостійність мислення;

• учень ставиться в стан учителя, керуючого класом.

І, нарешті, третій "кит" системи С. Н. Лисенкової - це опорні схеми, або просто опори, - висновки, які народжуються на очах учнів у процесі пояснення і оформляються у вигляді таблиць, карток, набірного полотна, креслення, малюнка.

Дуже важлива умова в роботі зі схемами-опорами: вони повинні постійно підключатися до роботи на уроці, а не висіти як плакати. Тільки тоді вони допоможуть вчителю краще вчити, а дітям легше вчитися.

Першокласники - вчорашні малюки дитячого саду. Вони мислять конкретно, образами. Для них опорні схеми - це природний перехід від яскравих картинок-іграшок, що ілюструють рішення математичних завдань, до умовного наочно-образним поданням, сліду елементів задачі, до абстрагування від конкретних предметів.

Потім, коли учень відповідає на запитання вчителя, користуючись опорою (читає відповідь), знімаються скутість, страх помилки. Схема стає алгоритмом міркування, а вся увага спрямована не на запам'ятовування чи відтворення заданого, а на суть, роздуми, усвідомлення причинно-наслідкових залежностей і зв'язків.

"Кити" Лисенкової тягнуть за собою шлейф методичних прийомів (тисячу педагогічних "дрібниць"):

• У першому класі - без домашніх завдань.

• Домашнє завдання за новою темою дається тоді, коли воно стає доступним для самостійного виконання кожним.

• Механічне зазубрювання правил і формулювань відсутня.

• Диференційований опитування: кожного учня запитують в "його час" - коли він може відповісти.

• Виховання організованості в дитині.

• Взаємодія з батьками.

• Зв'язок між роками навчання - спадкоємність.

• Всі "кити" і прийоми застосовуються у взаємодії.

64. Педагогічне спілкування — це сукупність методів і засобів, застосування яких забезпечує досягнення мети навчання та виховання і визначає характер взаємодії між двома головними суб´єктами педагогічного процесу. Відомий російський психолог В.А. Кан-Калик виділяє такі стилі педагогічного спілкування.

1.Спілкування на основі високих професійних настанов педагога, його ставлення до педагогічної діяльності в цілому. Про таких говорять: "За ним діти (студенти) буквально по п´ятах ходять". У вищій школі інтерес у спілкуванні стимулюється ще й загальними професійними інтересами, особливо на профільних кафедрах.

2.Спілкування на основі дружнього ставлення. Цей вид комунікації передбачає захопленість спільною справою. Педагог виконує роль наставника, старшого товариша, учасника спільної навчальної діяльності (але при цьому слід уникати панібратства). Особливо це стосується молодих педагогів, якщо вони не бажають потрапити в конфліктну ситуацію.

3.Спілкування-дистанція. Це найбільш поширений тип педагогічного спілкування, за якого постійно спостерігається дистанція у всіх сферах: навчанні — з посиланням на авторитет і професіоналізм; вихованні — на життєвий досвід і вік. Такий стиль формує відносини "вчитель — учні". Але це не означає, що учні мають сприймати педагога як ровесника.

4.Спілкування-загравання. Воно властиве молодим викладачам, які надмірно прагнуть популярності. Таке спілкування забезпечує лише фальшивий, дешевий авторитет.

Отже, викладач ВНЗ постає перед студентами як фахівець і керівник процесу спілкування. Його репутація, авторитет, престиж значною мірою залежать від уміння спілкуватися, тонко відчувати аудиторію та окремого студента. Особливі труднощі в налагодженні педагогічного спілкування, взаємовідносин зі студентами у сфері особистісних контактів відчувають педагоги-початківці. Класифікація стилів педагогічного спілкуваня за М. Таленом

"Сократ"

Педагог з репутацією любителя спорів і дискусій, які він навмисно провокує на заняттях.

"Керівник групової дискусії"

Головним у навчально-виховному процесі педагог вважає досягнення згоди й співробітництва між студентами, беручи на себе роль посередника,

"Майстер"

Педагог виступає як взірець для наслідування, "Генерал"

"Менеджер"

Поширений у радикально орієнтованих школах і пов´язаний з атмосферою ефективної діяльності класу,

"Тренер"

Атмосфера спілкування в класі пронизана духом корпоративності. Учні при цьому виступають гравцями однієї команди,— кінцевий результат, блискучий успіх, перемога

"Гід"

Втілений образ "ходячої енциклопедії". Лаконічний, точний, стриманий.

Категорії викладачів залежно від якості володіння майстерністю (мистецтвом) педагогічного спілкування

Викладачі — "вічні студенти"

Викладачі — "колишні моряки"

Викладачі-формалісти

На роботі "відбувають" свої години.

65. ІП вивчається за певними історико - педагогічними періодами:

І. Первісне суспільство;

ІІ. Стародавній Світ;

ІІІ. Середньовіччя та Епоха Відродження;

ІV. Просвітництва та Нового Часу;

V. Новітній Час.

Алгоритм вивчення періоду:

1. Аналіз економічних, соціальних, історичних, політичних передумов даного періоду (про епоху).

2. Аналіз системи виховання та шкільництва в даний період (мета виховання, ідеал виховання, зміст виховання, форми і методи виховання, система освіти в даний період).

3. Аналіз педагогічних ідей даного періоду (діячі цього часу: що сказали і що зробили).

4. Висновки: значення даного періоду в розвитку педагогіки (формування всебічно і гармонійно розвиненої особистості).

66. Побудова навчального процесу на уроках математики шляхом використання ігрових технологій (розвивальні ігри педагога-новатора Б. Ніктіна).

Одним із першочергових завдань початкової освіти є озброєння учнів глибокими та міцними знаннями, виховання інтересу до знань, прагнення до свідомого застосування їх на практиці.

Досить ефективними є розвивальні ігри Б. Нікітіна. Розвивальні ігри Б.Нікітіна основані на тому, що гра є основним видом діяльності дитини, а хороша гра, може бути не тільки цікавою, а і корисною з точки зору навчання та розвитку. Ігри Б. Нікітіна мають інтегрований характер, вони включають логічні завдання. Сенсорні, мовленнєві, конструктивні, просторові, логічні тощо ігри у Б.Нікітіна об’єдналися в одну назву – розвивальні . Для них характерні особливості:

• кожна гра являє собою декілька об’єднаних спільною метою завдань, які необхідно вирішити з допомогою різних матеріалів, від кубиків до деталей із пластика, картона, металевих частин конструктора тощо

• - завдання задаються в різних формах – моделей, малюнка, схеми, креслення, письмової інструкції,і. д.

• передача інформації іншим учасникам гри відбувається різним способами 6 мовленнєвими, в вигляді малюнків, готових частин виробу, схем і т.д.

• результати виконаних завдань не являються перед дитиною в абстрактній формі, вона може бачити, відчувати, змінювати, вносити поправки до готових результатів гри

• кожна гра представлена в порядку наростання складності, введено широкий діапазон перешкод від доступних дітям 2-3 років до завдань для молодших школярів

• поступове наростання складності заохочує дитину до постійного удосконалення, викликає інтерес протягом багатьох років, дозволяє дитині само розвиватися в різних напрямках

• основна риса ігор навчання працювати самостійно. В групі, в парах, але без допомого дорослих і вибирати гру по власних здібностях і бажаннях.

Одним із яскравих видів інтеграції завдань є ігри «План і карта». Просторова орієнтація в цій грі органічно переплітається з математичними завданням : кількісна і порядкова лічба, форма, пропорції, поділ на частини, додавання та віднімання деталей.

Математика з іграми Нікітіна викладена автором в декількох посібниках , але крім ігор ним створена система математичних таблиць (таблиця сотні, таблиця крапочки, таблиця Піфагора) які придумані для знайомства дітей з додаванням, відніманням, множенням, числами сотні, дають уявлення про дроби. основа цих ігор – конструктор «зроби сам», дитині пропонується нескладна та цікава робота по сортуванню кіл по кольору, розмірам, виконання дій порівняння, узагальнення, вилучення зайвого, знайомить дітей з поняттями «однакові», «різні», такі ж», « не такі». «інші», проводити операції накладання, прикладання. Вилучення зайвого. Діти оволодівають умінням проводити математичні операції в умі, а згодом викладати їх числами, чи записувати самостійно.