3. Аналіз та інтерпретація інформації

Після проведення емпіричного дослідження починаються його заключні етапи: опрацювання, аналіз і узагальнення даних. Ефективність дослідження залежить не тільки від обсягу інформаційного масиву, а й від глибини та всебічності його аналізу. Сама по собі пер¬винна інформація не дає змоги зробити висновки, перевірити гіпо¬тези і, таким чином, розв’язати завдання, що були поставлені в про¬грамі. Тому оволодіння прийомами та методами аналізу одержаних даних – запорука результативного дослідження.

Для успішного проведення опрацювання інформації слід дотримуватися певної послідовності, спочатку Інформація проходить ста¬дію попередньої підготовки до опрацювання, яка включає в себе вирішення двох основних завдань:

• перевірку інструментарію на точність, повноту та якість заповнення;

• кодування інформації, тобто її формалізація.

Перевірка на точність заповнення передбачає виявлення поми¬лок у відповідях на кожне запитання та їх корекцію. При перевірці анкет, бланків інтерв’ю на повноту заповнення проводиться вибракування тих, які заповнені менш як на половину. При перевірці на якість заповнення контролюються чіткість, адекватність відповідей, обведення цифрових кодів.

Після вилучення частини масиву анкет, бланків інтерв’ю, яка не відповідає названим критеріям, провадиться процедура кодування, яка включає в себе присвоєння кожному варіантові відповідей певних умовних чисел – кодів. У результаті вся інформація анкет чи бланків інтерв’ю перетворюється в систему чисел, в якій вирішальне значення має сам порядок кодів (чисел). Кодування інформації відбуваєть¬ся ще під час розробки інструментарію, коли варіанти відповідей на закриті та напівзакриті питання анкети отримують певні коди. Формалізований список варіанта відповідей називається кодифікатором.

Окремо, вже після опитування, проводиться кодування відповідей на відкриті і напівзакриті питання. Для цього:

• записуються варіанти відповідей та визначається їх частота;

• проводиться їх класифікація, зведення в певні смислові групи;

• усі варіанти відповідей кодуються за допомогою отриманого кодифікатора.

Для кодування інформації використовуються два способи: наскрізна нумерація всіх позицій (порядкова система кодування) або нумерація варіантів лише в межах одного запитання (позиційна система кодування).

Вибір того чи іншого способу залежить від характеру програмного забезпечення ЕОМ.

Після завершення кодування починається безпосередня оброб¬ка первинної інформації – ручна або машинна. Якщо обсяг вибірки невеликий, то доцільніше проводити ручну обробку. У сучасних умо¬вах перевага надається машинній.

Опрацювання інформації дає надійні підстави для її узагальнення, яке здійснюється у кількох формах, що фіксують різний рівень аналізу. Найпростішою і найбільш поширеною формою є групування даних, тобто віднесення об’єкта до тієї чи іншої групи залежно від обраного показника (наприклад, рівень продуктивності праці, прибуток), груповані в такий спосіб однорідні за складом групи стають об’єктом аналізу. Вибір ознаки групування зумовлюється завдання¬ми і гіпотезами дослідження. Основна проблема, що виникає у ви¬падку використання простого групування, – неправильний вибір показника, за яким здійснюється групування.

Групування об’єктів за двома і більше ознаками (наприклад, собівартістю, ціною, прибутком) називають перехресним, або комбінованим.

Залежно від завдань дослідження воно може бути структурним, типологічним і аналітичним.

При структурному групуванні проводиться класифікація за певним показником, притаманним усій сукупності даних (наприклад, із метою встановлення вікового складу працівників застосовують структурне групування за віковим інтервалом). Якщо ж за основу групування береться показник, створений самим дослідником або суб’єктивний за своєю природою, то проводиться типологічне групування (наприклад, типологія респондентів за такою ознакою, як "ставлення до приватизації"). Аналітичне групування здійснюється за двома і більше ознаками і слугує для виявлення їх взаємозв’язку, взаємозалежності.

У процесі групування отримують ряд чисел, який називають рядом розподілу. Ряди розподілу, які ґрунтуються на якісних ознаках явищ і процесів, що вивчаються, характеризуються як атрибутивні, а на кількісних – як варіаційні. Останні, у свою чергу, поділяються на дискретні (переривчасті) та безперервні. Ряди розподілу мають як числову, так і текстову характеристики. Відповідне відображення даних досягається за допомогою таблиць. Таблична форма доповнюється графіками, найчастіше серед яких застосовують полігони (для дискретних рядів) і гістограми (для безперервних рядів).

Із метою більш глибокого узагальнення інформації використовують спеціальні статистичні одиниці (величини). Середня арифметична – інтегральна характеристика ряду розподілу, яка дозволяє порівнювати їх один з одним у випадку, коли вони мають спільну основу. Дисперсія має визначати ступінь рівномірності розподілу тієї чи іншої характеристики, яку отримують за допомогою спеціальних формул. Коефіцієнти кореляції дозволяють аналізувати взаємозв’язки різних характеристик, що досягається порівнянням різних видів розподілу. Реалізація цього завдання вимагає досить складних роз¬рахунків, які найчастіше виконують за допомогою ЕОМ.

Наступний елемент аналізу даних – інтерпретація даних, процедура якої має відповідати певним вимогам:

1) характер оцінки та інтерпретації мають визначатися в загальних рисах уже на стадії розробки програми та концепції дослідження, де окреслюються принципові характеристики досліджуваного об’єкта;

2) слід максимально повно визначити цей об’єкт та відповідний предмет дослідження;

3) треба пам’ятати про багатозначність отриманих даних і потребу їх інтерпретації з різних позицій.

Процедура інтерпретації – це насамперед перетворення певних числових величин у логічну форму – показники (індикатори) за допомогою гіпотез, які визначаються ще на стадії розробки програми дослідження, а включаються в роботу дослідника лише на стадії інтерпретації. Характер поведінки гіпотез залежить від типу дослідження.

У логіку інтерпретації економічних даних обов’язково має входити перевірка раніше висунутих гіпотез. У розвідувальному дослідженні гіпотеза перевіряється простим зіставленням виявлених числових даних з уявними, в описовому – узагальненням характеристик неоднорідного за складом об’єкта. Тут найчастіше застосовується такий метод інтерпретації, як порівняння рядів розподілу за відносно однорідними підгрупами досліджуваної сукупності, а також метод зовнішнього порівняння числового ряду. В аналітичних дослідженнях, які ставлять за мету отримання висновків не лише про стан і зміни соціально-економічного об’єкта, а й про їх причини, схема перевірки гіпотез спирається на пошук взаємозв’язку між характеристиками об’єкта. Така схема складається з двох послідовних етапів інтерпретації: використання методу порівняння числових рядів розподілу і пошук факторного показника (показників).

Для вивчення лінійних парних зв’язків між кількісними показниками використовують кореляційний аналіз. Проте часто кореля¬ція є результатом впливу якихось глибших причин на обидва показники. Коли ж зв’язок між змінними має нелінійний характер (а та¬кож для порядкових змінних), застосовуються коефіцієнти рангової кореляції.

Для опису структури зв’язків у деякій системі показників застосовується матриця кореляцій – квадратна таблиця, в кожній клітинці якої вміщують коефіцієнт кореляції для пари змінних. Для більш глибшого аналізу використовують розвідувальний факторний або кластерний аналізи. Останній застосовується також для опису структури об’єктів, які становлять вибірку.

Для кількісних залежних змінних використовується регресійний (якщо незалежні змінні також є кількісними) або дисперсійний (якщо індикатори виміряні за номінальною або порядковою шкалами) аналізи. До якісних (номінальних і порядковиx) залежних змінних в аналогічних ситуаціях застосовується дискримінантний або кластерний аналізи.

Отже, процедура аналізу соціально-економгеографічної інформації містить органічно взаємопов’язані компоненти аналізу цих даних у їх взаємодіях і взаємозалежностях, що відтворює відповідні характеристики досліджуваного соціального об’єкта. Такий аналіз дозволяє переходити до формулювання основних висновків і розробки практичних рекомендацій із метою конкретного застосування їх у науково-дослідній або практичній діяльності.

Після завершення аналізу даних отримані результати оформлюють у підсумкові документи дослідження: інформації, інформаційні записки, звіти про науково-дослідну роботу.

В інформації зміст результатів дослідження подається без їх інтер-претації. Вона включає:

- короткий виклад проблемної ситуації;

- перелік цілей і завдань дослідження;

- опис характеристик вибіркової сукупності;

- розподіл відповідей на запитання анкети або інтерв’ю, результати аналізу документів і спостережень у відсотковому викладі. Кількість розділів зазвичай відповідає кількості гіпотез, сформованих у програмі дослідження.

Основною метою будь-якого дослідження є висновки та рекомендації на підставі аналізу отриманої інформації.

Основні вимоги до аналізу інформації, висновків та рекомендацій, поданих у звіті, можна сформулювати так.

Висновки і рекомендації мають ґрунтуватися насамперед на аналізі інформації, отриманої в конкретному дослідженні; при цьому не повинно бути міркувань, що спираються тільки на здоровий глузд, життєвий досвід, емоційні оцінки та ідеологічні уподобання.

Рекомендації не повинні формулюватися в директивній формі як однозначні рішення, а повинні ґрунтуватися на результатах ретельно опрацьованої інформації.

Практичні пропозиції розробляються з метою усунення окремих проблемних ситуацій у розвитку соціально-економгеографічних процесів, усунення негативних чинників і впровадження позитивних, коригуючих.

Динамізм суспільного життя, логіка політичних і соціально-економічних перетворень в Україні вимагають найширшого використання даних конкретних соціально-економічних досліджень для розробки наукових методів управління економікою.