Проблеми і недоліки, що виникають на шляху впровадження дистанційного навчання на Україні

   Незважаючи на бурхливий розвиток дистанційного навчання, на Україні нині, мабуть, можна говорити лише про використання невеликої частини інформаційних технологій та мережі Інтернет і комп’ютерів у навчанні. Які ж проблеми чекають свого рішення? На багато питань може дати відповідь “Положення про дистанційне навчання”, затверджене наказом Міністерства освіти і науки України від 21.01.04 №40. Але не на всі. Неповний їх перелік, можливо, буде виглядати так:

 викликає побоювання визнання легітимності, виданого по закінченні дистанційного навчання диплома стосовно дипломів отриманих у результаті інших форм навчання;

 як забезпечити умови контролю й об’єктивність оцінки знань студентів або слухачів курсів через мережу Інтернет?

 відсутність особистого контакту викладача зі студентом. Ніяка, нехай навіть сама сучасна система або машина, не замінить особистості викладача;

 не всі студенти мають технічну можливість для дистанційного навчання;

 не скрізь можна підключитися до мережі Інтернет і не всі телефонні станції цифрові та й якість телекомунікаційних мереж, їх пропускна здатність часом виявляються дуже низькими;

 відсутні або дуже дорогі прикладні комп’ютерні програми, необхідні для підтримки WEB-сайтів і інформаційних ресурсів, адміністрування процесів дистанційного навчання тощо;

 відсутні матеріали й електронні підручники, необхідні для всіх курсів, що входять у навчальний план;

 необхідне програмне забезпечення достатньо дорого коштує як і розробка повноцінного мультимедійного, інтерактивного електронного підручника за кордоном може коштувати приблизно сто тисяч доларів.

 необхідні великі інвестиції на початковому етапі організації роботи системи дистанційного навчання.