2.2 Адаптація системи оцінки внз до принципів Болонського процесу

Ще один важливий напрямок реформ у освіті Польщі – адаптація системи оцінки власне ВНЗ до принципів Болонського процесу. Упродовж багатьох років в академічному середовищі в Польщі велися дискусії над розробленням за зразком європейських країн і американської системи формули ліцензування та акредитації програм і центрів освіти, яка була б надійною основою контролю за якістю навчання. Розглядалися дві моделі: перша – "галузевої" акредитації при професійних організаціях і друга – акредитація при міжвишівських комісіях. Через незначну зацікавленість професійних і наукових асоціацій системою освіти перше рішення в Польщі було важким для запровадження. Друге рішення почали реалізовувати наприкінці 1997 р. із укладенням з п’ятнадцятьма значними ВНЗ "Угоди польських університетів щодо підвищення якості освіти".

У 2002 році у галузі акредитації ВНЗ зроблено наступний, якісно новий крок: при Міністерстві освіти та спорту Польщі утворена Державна акредитаційна комісія. Її компетенція розповсюджується як на державні, так і на приватні ВНЗ. Загальні позиції оцінки ВНЗ такі:

- наявність внутрішньої системи оцінки якості освіти;

- впровадження системи залікового обсягу освоєння дисциплін за ECTS;

- дотримання формальних вимог щодо кадрів ВНЗ.

Крім того, обов’язковою умовою акредитації ВНЗ сьогодні є його участь у програмі SOCRATES-ERASMUS.

Процес міжнародної інтеграції освіти пов’язаний також із взаємним визнанням дипломів. Польща дещо пізніше (у 1997 р.) приєдналася до Лісабонської Конвенції, яка є головним документом Болонського процесу у цій сфері. Правова основа визнання іноземних дипломів у Польщі має двосторонній характер. До вступу у ЄС країна мала понад 30 таких угод, але тільки 2 – з країнами ЄС (Німеччиною та Австрією). Але цей процес у зв’язку зі вступом Польщі до ЄС пришвидшився.