Використання різноманітних технік та матеріалів на уроках образотворчого мистецтва
Для занять малюванням потрібні спеціальні матеріали і інструменти: папір, олівці, фарби, кисті. Вивчення техніки малюнка починається з вивчення використовуваного приладдя.
Байдуже відношення до якого-небудь матеріалу негативно впливає на процес виконання задач малювання.
Визначальну роль в малюванні виконує папір. Малювати краще всього на білому щільному папері, наприклад на папері в звичних альбомах для креслення або малювання.
Художники малюють на ватмані, напівватмані і інший високоякісних сортів білому і щільному папері з грубозернистою фактурою.
Олівець на початковій стадії малювання служить незамінним засобом. Він як би дисциплінує людину, що приступає до роботи над малюнком. Відомий нам тип графітного олівця з'явився порівняно недавно —в 1780 році, коли французький учений Н. Контье запропонував вводити графітний стрижень в дерев'яну оправу. А до цього при малюванні люди користувалися паличками з свинцю і срібла, що дають достатньо чіткі штрихи. Такими матеріалами робили малюнки і Леонардо да Вінчі, і Дюрер і багато інших великих майстрів образотворчого мистецтва.
Гостро заточеним графітом простого, як його звичайно називають, олівця проводять на папері тонкі лінії і штрихи, а коли потрібно намалювати їх товстіше або виконати тушування, використовують бічну поверхню грифеля. Прийнято малювати м'якими і середньої твердості олівцями, на гранях дерев'яної оправи яких позначені ступені м'якості і твердості: від М до 5М і ТМ (або від В до 5В і НВ).
Для кольорових малюнків застосовують кольорові олівці.
З фарб в учбових цілях використовують акварель, гуаш і кольорову туш, які розводять водою.
Акварель виготовляють з барвистого порошку (пігменту), частинки якого зв'язуються склеювальною речовиною - мигдалевим або вишневим клеєм, гуміарабіком, медом, легко розчинним у воді, чому фарбу називають водяною.
Високоякісними акварельними фарбами відзначаються набори «Ленінград», «Нева», «Акварель художня». У цих наборах немає білої фарби, її замінює сам папір, поверхня якої просвічує через прозорий шар нанесених кистю акварельних тонів.
Гуаш на відміну від акварелі не прозора, оскільки в неї додають білила, каолін. При висиханні ця фарба робиться дещо білястою. Гуаш випускають двох видів: художню і плакатну.
Туш, як кольорова, так і чорна, складається з пігменту і зв'язуючої речовини і уживається для відмивань (фарбування одним кольором поверхонь, що мають нерівну світлову поверхню) і для роботи пір'ям.
Кисть — інструмент для роботи фарбами. Кисті розрізняються за розміром і формою — круглі, плоскі і овальні. Виготовляють їх з щетини, хвостів борсуків, білок і інших звірів. Круглі кисті незамінні в роботі аквареллю, плоскі застосовують в техніці гуаші.
Необхідним засобом для малювання служить гумка, що вживається при допущенні помилок. Вона повинна бути м'якою і гострокутною.
Малювання куба у перспективі (кутове положення)
Методика малювання натюрморту
Організація колективної роботи учнів на уроках малювання
Значення декоративного малювання для розвитку учнів початкових класів
Малювання куба у перспективі (фронтальне положення)
Методика малювання орнаменту в трикутнику
Формування в учнів початкових класів уміння малювати фарбами
Основні та похідні кольори, змішування кольорів
Методика малювання голови людини
Поняття композиції, її закони
Не менше значення, ніж знання перспективи, має і знання правил розташування зображення, тобто уміння компонувати малюнок на площині паперу.
Що вчаться, коли беруть чистий лист паперу, щоб виконати на ньому зображення, повинні зразу ж з'ясувати собі, яким воно буде. Іноді вони, не ознайомившись з правилами розташування зображення, поспішають нанести перші лінії де потрапило, забуваючи про те, що вийде з подібної образотворчої діяльності. А виходить або маленький, або дуже великий, або зсунутий убік малюнок.
Перш за все потрібно вибрати формат паперу, відповідний формі зображається з натури або по пам'яті предмету. Якщо предмет високий або подовжений, вибирають формат вертикальний або горизонтальний (натура як би сама підказує вибір формату). Стандартна форма листу із звичного альбому в цьому значенні утруднень перед малюючими не ставить. Таким чином, в малюнку завжди повинна бути організована поверхня, тобто дотримані відносини між площиною паперу і нанесеним на неї графічним зображенням. Розташування мальованого предмету полягає в рівновазі його частин між краями паперу, внаслідок чого утворюється своєрідна злагодженість площини листу і малюнка.
Лист паперу для малювання служить своєрідною картинною площиною. Очі людини влаштовані так, що його поле зору обмежується теж як би рамою. При цьому увага спостерігача фіксується на певному зоровому центрі. Тому в полі зору «компонується» предмет або явище, які слід перенести на картинну площину паперу.
Компоновку малюнка можна вдало виконати за допомогою так званого «видошукача» — прямокутного отвору, вирізаного в невеликому клаптику паперу. Малюючий дивиться через цей отвір, краї якого чітко відмежовують спостережувані предмет або явище, і таким чином у нього з'являється додаткова можливість справитися із задачею розміщення зображення на картинній площині паперу. Проте завжди застосовувати такий «видошукач» не слід, бо це обмежує творчі здібності малюючого.
Труднощі компоновки зображення на листі паперу виникають ще і внаслідок того, що існує складність зорового визначення розмірів і співвідношень частин предмету.
Відношення висоти предмету до його довжини (ширині) і відношення його елементів між собою і до цілого входять в поняття пропорції. Основний спосіб визначення пропорцій — порівняння одних частин предмету з іншими на око. Перш за все треба знайти загальні розміри предмету по горизонталі і вертикалі, а потім визначити співвідношення основних і другорядних деталей між собою і з цілим предметом.
При компоновці малюнка на папері виявляється також одна істотна особливість нашого зору, яка підводить початківців малювати. Вона полягає у тому, що око сприймає видиме трохи інакше, ніж свідомість і розум. Наприклад, якщо виконати малюнок гіпсової моделі циліндра так, щоб уявна лінія горизонту розташовувалася точно по геометричному центру листу паперу, а відстань від країв листу до бічних меж предмету теж були абсолютно однаковими, то нашому зору дане зображення покажеться дещо зміщене і вниз і вліво. Чому так здається? Ймовірно тому, що нижню половину листа ми розцінюємо зорово як підстава, що підтримує верхню половину, а вона як би тисне, стискає нижню, і малюнок нібито «важчає». Зсув зображення вліво сприймається так зором через звичний для всіх людей спосіб читати зліва направо, під час переходу вулиці спочатку подивитися наліво і т.д. Та і пересувати очі зліва направо зручніше, ніж навпаки. При погляді на малюнок вироблена звичка дивитися зліва направо виділяє ліву сторону зображення, яка зорово переважує праву. Отже, до оволодіння знаннями і навиками початківець малювати зазнає труднощі в розміщенні зображення на площині, і лише практична робота по засвоєнню правив і закономірностей малювання з натури допоможе йому справитися з цією задачею.
Методика малювання стрічкового орнаменту (орнамент в смузі)
Вимоги до постановки натури для учнів початкових класів
Організація уроків з писанкарства
Завдання уроків малювання тваринного світу
Види орнаментальних мотивів
Орнамент (від лат. ornamentum — прикраса) — узор, складений з елементів рослинного і тваринного світу, а також геометричних форм, що ритмічно чергуються. Головною особливістю орнаменту окрім ритму є стилізація, тобто декоративне узагальнення всіляких природних форм шляхом спрощення їх малюнка.
Поява орнаменту в якнайдавніші часи, ймовірно, була викликана прагненням первісних людей упорядкувати за рахунок прикрашаючих елементів (зигзагоподібні лінії, ромби, концентричні круги і т. п.) зовнішню примітивну форму судин з глини. Можливо, що ідею узору наш первісний предок «підглянув» у сплетеної з лози корзини. В усякому разі, численні археологічні знахідки в місцях розкопок стародавніх стоянок підтверджують вірогідність саме такого походження орнаменту.
Орнамент завжди застосовувався широко як декоративне оформлення виробів, необхідних людям в побуті і практичній діяльності. Він складає основу декоративно-прикладного мистецтва. Без орнаменту не обходяться у виробах художніх промислів, кераміці, текстилі.
Орнамент відрізняється надзвичайно різноманітними мотивами, характер яких залежить як від природних умов, так і національних образів, уявлень, звичаїв і т.д. Наприклад, орнамент північноамериканських індійців абсолютно відмінний від множинних орнаментальних форм індійців Південної Америки.
Орнаменти поділяються на плоскі і рельєфні. У особливу групу об'єднуються ті з них, в яких поєднуються рельєф і колір. Своєрідність мають рельєфні узори, використовувані при виготовленні таких кондитерських виробів, як печення, пряники, шоколад. Істотною особливістю орнаменту служить чітко виражений ритм. Повторення однієї і тієї ж групи елементів в узорі носить назву мотиву, або раппорта.
Одномотивом називають узор, в якому ритмічно повторюється один і той же мотив. Наприклад, одно мотивним є знаменитий старогрецький орнамент під назвою «меандр» (мал. 7). Часто зустрічається в орнаменті ритмічне повторення двох різних мотивів і більш (мал. 8).
Залежно від мети і призначення розрізняють три види орнаменту, які прийнято вважати основними: стрічковий, сітчастий і композиційно замкнутий.
Стрічковим називають орнамент, що має вид стрічки або смуги. Такий орнамент складається з елементів які повторюються і обмежений з двох сторін- зверху і знизу. Стрічковий орнамент підрозділяється на фриз, бордюр і облямівку."
Мал.7
Мал.8
Фриз є орнаментованою композицією, призначеною для декоративного оформлення верхньої частини стіни або всередині, або зовні будівлі.
Бордюр — це смуга, що підкреслює краї якої-небудь площини або об'ємної форми. Бордюрами, наприклад, прикрашають торти.
Облямівка є візерунковою смугою, що обрамляє площину. Широко застосовується на скатертинах, блюдах, килимах.
Мотиви сітчастого орнаменту рівномірно розповсюджуються у всі сторони на чіткій геометричній основі, що нагадує сітку. Форми сітчастого орнаменту — квадратні, прямокутні, трикутні, ромбічні . Рідше зусрічаются прикраси, де форма сітки утворена паралелограмами.
Композиційно замкнутий орнамент є мотивом, укладеним усередині квадрата, багатокутника або круга. Вписаний в круг узор одержав назву розети.
Передача простору та багатоплановості у тематичних композиціях
Теплі та холодні кольори, їх особливості
Проведення занять з тематичного малювання
Методика малювання риб
Див 2 білет
Перспективне малювання, закони перспективи
Всі люди бачать навколишній простір відповідно до свого зорового сприйняття. Воно таке, що ближні до людини предмети виглядають за розмірами великими, ніж такі ж, але розташовані далі. Переконатися в цьому допоможуть, наприклад, спостереження багатоповерхових будинків на міському проспекті або телеграфних стовпів. Явище, коли людина бачить об'єкти такими, що зменшуються у міру їх видалення, одержало назву перспектива (від лат. perspico — ясно бачу). Закони перспективи були відкриті в епоху Відродження. Розробкою теорії перспективи як методу зображення просторових форм на площині займалися багато видатних художників, наприклад Леонардо да Вінчі, Дюрер і ін.
Знання законів перспективи допомагає малювати предмети такими, якими люди бачать їх в житті. Тому малюнок на плоскому листі паперу виглядає просторовим зображенням.
Художники розрізняють три види перспективи: наглядову, лінійну і повітряну.
Наглядова перспектива виводиться з досвіду безпосереднього спостереження простору.
Лінійна перспектива ґрунтується на способах геометричної побудови перспективних зображень.
Повітряну перспективу слід розглядати як зміну за кольором і тону що знаходяться на різній відстані від спостерігача предметів під впливом повітряного середовища.
Класичний приклад перспективи очевидний при спостереженні прямого шляху залізниці (мал. 13).
Такі поняття, як поле зору, точка зору, картинна площина, лінія горизонту, точка сходу, необхідно знати, щоб засвоїти правила перспективи .
Частина простору, яку людина може охопити поглядом, називають полем зору.
Точка зору — місце, з якого людина дивиться на предмети, розташовані в просторі.
Картинною площиною називають площину, на якій предмети зображаються такими, якими їх бачить малюючий.
Лінія горизонту — це пряма, проведена на картинній площині. У натурі вона відповідає межі зорового спостереження і співпадає з рівнем очей малюючого.
Перспективні зображення створюють за допомогою ліній, що доходять до лінії горизонту. Місце перетину цих ліній називають точками сходу.
Обмежуватися тільки знанням правил і спостереженням явищ перспективи не можна. Тим, що вчиться необхідні практичні вправи в зображенні перспективного скорочення.
Малювання овочів та фруктів аквареллю
Методика проведення занять із скульптури і художньої кераміки
Позакласна робота з образотворчого мистецтва
Методика малювання орнаменту в квадраті
Навчання техніці малювання акварельними фарбами
З основами кольоросприйняття можна познайомитися при роботі акварельними фарбами. Для нанесення фарби на папір користуються змоченою у воді кистю. Кисті для акварелі, як і для гуаші, роблять з хвостів колонка, тхора, куниці, білки. Кисті повинні відрізнятися м'якістю і, що саме головне, пружністю. Змочена кисть має форму конуса з гострим кінцем. Розміри кистей для роботи — № 10, 16, 20 (ці цифри вказані на живці).
Отже, фарбу, що знаходиться у ванні (кюветі), змочують кистю. Вода вбирається у верхній шар фарби і розчиняє її. Кінцем кисті чіпають поверхню фарби, забираючи її частину. Тепер фарбу треба розвести, щоб одержати необхідний тон. Розводять її на палітрі, яка може бути використана як окремий лист білого паперу, так і звичайна тарілка або блюдце без облямівки і малюнка. У одержаний тон додають іншу фарбу, щоб одержати той або інший відтінок. Коли розведеним на палітрі тоном покривають ділянку зображення, кисть тримають опущеною, щоб фарба рівномірно стікала на поверхню паперу. Не слід натискати кистю на папір або фарбувати нею поверхню. Дотик кисті до паперу повинен бути легенький.
Папір тримають в похилому положенні, щоб фарба рівномірно стікала вниз. Надлишок води з фарбою, що утворився в нижній частині листу паперу, прибирають кистю, промитою в чистій воді і віджатою за допомогою промокального паперу. Це роблять щоб уникнути зайвих скупчень води, від яких при висиханні залишаються на папері згустки, набряки, розлучення, що знижують враження від роботи.
Малюнок під акварель виконують тонким лінійним промальовуванням всіх контурів, відблисків, півтонів, тіней і рефлексів, абсолютно виключаючи вживання гумки. Коли малюнок готовий, папір слід промити чистою водою за допомогою м'якої тканини або губки для усунення забруднень і олівцевого пилу, а також для видалення жирних плям від рук.
Якість акварельного живопису полягає в прозорості барвистого шару. Щоб фарби не затемнювалися, не слід змішувати більше трьох фарб. Білий тон паперу, просвічувавши через шар фарби, робить акварельний живопис не тільки прозорим, але і по-особливому «звучним».
Техніка роботи аквареллю полягає у тому, що спочатку на папір наносять світлі тони, потім темні. Зображення виконують направленими за формою натури мазаннями, як це роблять штрихами в тоновому малюнку. У акварелі є прийоми, коли пишуть «по сухому», «по сирому» і т.д. Техніка роботи «по сирому» заснована на принципі вливання одного барвистого шару в іншій. Уміле володіння такою технікою приводить до надзвичайно живописних, властивих тільки акварелі, переливам фарб.
Гуаш також розводять водою на палітрі. Нею можна писати, використовуючи прийоми роботи аквареллю. Проте гідністю гуаші все-таки залишаються непрозорість і можливість рівно покривати поверхню зображення.
Гуашеві фарби після висихання дуже яснішають, і цю особливість слід враховувати при підборі більш насичених кольорів.
Мочати кисть прямо в банку, в якій зберігається гуашева фарба, небажано. Перед роботою частину кожної фарби викладають на картонну палітру і змішують для отримання потрібного тону.
Гуашеві фарби володіють великою криючою здатністю, тому не рекомендується кілька разів перекривати гуашшю одне місце малюнка щоб уникнути обсипання фарб при висиханні.
Шрифт та його використання на уроках образотворчого мистецтва
Методика малювання сітчастого орнаменту
Методика малювання умовно плоских предметів прямокутної форми
Мета і завдання образотворчого мистецтва в початковій школі
Основні етапи уроку малювання з натури
Малювання інтер’єру
Колірний круг, доповнюючи кольори
Малювання предметів циліндричної форми
Декоративно-прикладне мистецтво, його види
Методика малювання орнаменту в колі
Ролі різноманітних художніх технік у розвитку творчих здібностей в учнів початкової школи
Методика малювання умовно плоских предметів комбінованої форми (музичний інструмент)
Визначити і сформулювати мету уроку на тему… Схематично показати композицію малюнка та послідовність роботи над ним:
Ілюстрація до казки «Колобок»
Ілюстрація до казки «Золота рибка»
Цирк – це свято
у стародавньому Києві
Казкове місто
Журавлі відлітають
Ілюстрація до казки «Кривенька качечка»
Ілюстрація до казки «Івасик-Телесик»
Казковий будинок
Дивовижна ваза
Карабас-Барабас
Золота осінь (пейзаж)
Плоди людської праці (натюрморт)
Казковий птах
У зоопарку
Дивовижні квіти
У тропічному лісі
Наш акваріум
Українська хата
Чотириногий друг
Осінь усім багата (тематична композиція)
На морському дні
В селі у бабусі
Прикрасимо посуд
Тема за власним бажанням. Урок-бесіда