Теорії виховання:

1. Персоналістичні (гуманістична, вільна, відкрита) теорії

Представниками цієї теорії є Карл Роджерс, Зіґмунд Фрейд, Курт Левін, Абрахам Маслоу та інші. Автори даної теорії спираються не на свободу й автономність особистості, а на усвідомлення й розвиток її потреб, нахилів та бажань. На їх думку, дитина повинна сама опанувати своє виховання, використовуючи внутрішні ресурси, а вчитель повинен лише допомогти адаптуватися їй у шкільному середовищі та серед однолітків.

2. Академічні (традиційна, класична, загальна) теорії

Представники: Блюм, Ален.

Головне в цих теоріях – зміст навчання, що має об'єктивну цінність і не залежить від учителя та учня (учитель передає знання, учень асимілює). Завдання вчителів:

1) передання загальних знань через класичний зміст навчання та виховання, які не залежать від культури й сучасних соціальних структур.

2) формування загальної культури, критичного і відкритого мислення, здатності до адаптації.

3) створення суворої дисципліни, залучення дітей до праці.

4) формування у школярів поваги до традицій, прищеплення демократичних цінностей й почуття громадянськості.

3. Соціальні теорії

Представники: Ілліч, Бурдьє, Тофлер.

Виховання покликане розв’язувати соціальні, культурні проблеми та проблеми довкілля.

Мета виховання – підготовка учнів до подолання нерівності між людьми, збереження навколишнього середовища. Провідне місце у вихованні займає суспільство.

4. Спіритуалістичні (метафізична) теорії

Представниками цієї теорії є Фергюсон, Фотінас, Гартманн.

Виховання, за цими авторами, звернене на внутрішній світ людини, на формування поваги до традицій, релігії, східної філософії. Вони оперують змістом і цінностями, створеними тисячоліття тому. У центрі уваги знаходиться дитина, з якої треба виховати особистість, здатну до медитації та споглядання.

5. Соціокогнітивні теорії

Представниками даної теорії слід вважати Л.С. Виготський, Дж. Бруннер.

Автори вважають, що соціальні і культурні чинники є основою формування психічного здоров’я і повинні стати основою теорії навчання і виховання. Великий вплив на процес виховання здійснюють групи, колективи та суспільство загалом.

6. Психокогнітивні теорії

Представники: Піаже, Башляр.

Вони виділяють у розвитку процесу пізнання в дитини такі його складові, як мислення, аналіз, розв'язання проблем, формування понять, уявлень, мислительних образів тощо. В основі цих теорій лежать психологічні дослідження процесу мислення.

7. Технологічні теорії (техносистемні, системні)

Представники: Кароль, Гласер, Скіннер.

- Головна увага зосереджена на поліпшенні технологій, засобів діяльності школя­рів, тобто на сучасному дидактичному, комунікативному матеріалі, а саме: комп'ютері, телевізорі, магнітофоні, магнітоскопі, відеодисках, компактних дисках тощо. Крізь призму інформатизованого навчального середовища вони розглядають проблеми взаємодії між комп'ютером і дитиною

8. Народна педагогіка (етнопедагогіка)

- Орієнтована на вже існуючу педагогічну систему виховання.

- Головним вважається формування поваги до традицій, звичаїв та цінностей народу.

- Процес виховання має позитивну, гуманістичну спрямованість.

- Педагогічний процес розглядається як єдине ціле.

- Вчитель повинен увійти в світ кожної дитини, проаналізувати її потреби, інтереси, зрозуміти її і допомогти зорієнтуватися в людських цінностях.