Методика ознайомлення дітей з книжковою ілюстрацією.

Картинка-ілюстрація, що поміщається в дитячій книжці, допомагає вихователю повніше піднести дитині читаний текст, але вона може і перешкодити сприйняття, якщо показати її не вчасно. Треба, щоб картинка слідувала за словом, а не навпаки: інакше яскрава картинка може захопити настільки, що діти будуть тільки її і уявляти собі подумки. Виняток становить барвиста обкладинка книги, викликає природний інтерес, цікавість до даної книги. Після того як книжка прочитана, увагу дітей фіксовано на її утриманні, вихователь повинен показати ілюстрації до неї. Діти дізнаються на них героїв, речі, події, про які йшла мова в тексті. При повторному читанні книжки після розглядання ілюстрацій словниковий матеріал засвоюється дітьми дуже інтенсивно. Само собою зрозуміло, є і виключення з викладеного вище правила. У тих випадках, коли в книжці йдеться про речі, невідомих дітям, тобто зустрічаються незнайомі і незрозумілі їм слова, доцільно до читання при поясненні цих слів показати відповідні картинки. Наприклад, перед читанням "Казки про рибака і рибку" А.С. Пушкіна потрібно показати зображення землянки, неводи, а міським дітям - навіть корита і т.п. Вибір ілюстрацій - важливий момент у підготовці до заняття. Підбираючи малюнки, слід пам'ятати, що вони не тільки пояснюють текст, а й активізують фантазію, уяву, виховують естетичний смак. У залежності від віку дітей вихователь змінює прийоми розглядання художніх ілюстрацій до книжок. Прийоми можуть бути наступні: 1) впізнавання дитиною персонажів, речей ("Дізнайся, хто це?"; "Покажи, де хто або що?"); 2) співвіднесення фраз тексту з картинками ("Знайди картинку до таких слів ...", "Які слова підходять до цієї картинки?"); 3) оцінка дитиною кольору намальованих предметів, виразності жесту героя, розташування фігур ("Чому подобається тобі ця картинка?"); 4) порівняння ілюстрацій різних художників до одного й того ж твору.

При розгляданні картини з маленькими дітьми можна вводити своєрідний ігровий прийом, що розвиває спостережливість і мову: вихователь шляхом питань залучає дитини у змагання - "Хто більше побачить на картинці?", Спонукаючи його до спостережливості та висловлювань. Цей прийом називання зазначених вихователем на картинках персонажів і речей часто полегшується тим, що педагог сам показує картинки-ілюстрації безпосередньо в процесі читання.

Розглядаючи картинки діти цікавляться, що зображено, впізнають знайомі предмети і явища, знайомляться з тими, яких раніше не знали. Один із прийомів, за допомогою якого можна зацікавити малюка змістом картин, це запропонувати йому поставити себе на місце того, хто є дійовою особою в картині. Дитина стає героєм цікавого для нього події і з захопленням починає розповідати про самого себе. З дітьми розглядають картинки-ілюстрації прийомом співвіднесення фраз тексту з малюнками. Цей же прийом використовується і при розгляданні звичайних площинних ілюстрацій. У дитини починає в повній мірі функціонувати механізм формування цілісного образу смислового змісту сприйнятого тексту.

У старшій і підготовчій групах діти вже здатні оцінювати картинки-ілюстрації: відповідати на запитання ("Сподобалася або не сподобалася картинка?", "Чому?"), Можуть пропонувати своє рішення теми (на заняттях малюванням). Оцінка різних ілюстрацій дітьми стає більш обгрунтованою, якщо їх привчити розглядати і порівнювати ілюстрації різних художників до одного й того ж літературного твору. Книжкова ілюстрація дозволяє підвести дітей до поглибленого сприйняття змісту тексту. Велику роль при цьому відіграють питання вихователя, встановлюють зв'язок між змістом картини і прослуханим текстом.

Одними з відомих ілюстраторів дит літ-ри є Т.А.Мавріна книга „Казкові звірі”, О. Кундакова „Золотий гусак”, Ю.Васнецов „Вовк і козенята”, Г.Скотіна „День і ніч”, Є.Миронова, М.Приймаченко,М.Бекала „Котигорошко та ін.”