14. Підвищення кваліфікації викладачів математики у середній і вищій школі. Система самоосвіти викладача математики середньої і вищої школи.
Професійна підготовка вчителя не закінчується у стінах педагогічного навчального закладу. Вона продовжується протягом усієї професійної діяльності педагога.
У сучасному загальноосвітньому навчальному закладі в системі науково-методичної роботи вирішуються такі основні завдання:
- поглиблення філософсько-педагогічних знань, які сприяють розбудові й оновленню української загальноосвітньої школи;
- підвищення рівня теоретичної (предметної) і психолого-педагогічної підготовки;
- організація роботи по вивченню нових освітніх програм, навчальних планів, освітніх державних стандартів;
- систематичне вивчення, узагальнення і поширення передового педагогічного досвіду, впровадження досягнень педагогічної науки;
- збагачення новими педагогічними технологіями, формами і методами навчання та виховання;
- підвищення загального рівня професійно-педагогічної культури, надання допомоги у розвитку якостей і властивостей особистості, необхідних для сучасного педагога.
Підвищення кваліфікації
Педагоги проходять спеціальне навчання в Інститутах підвищення кваліфікації педпрацівників, інститутах післядипломної освіти або на спеціальних факультетах педагогічних навчальних закладів.
Однією з продуктивних форм професійного становлення педагогів є курси підвищення кваліфікації.
Самоосвіта
Самоосвіта – це самостійно надбані знання з урахуванням особистих інтересів і об'єктивних потреб загальноосвітньої школи, одержані з різних джерел додатково до тих, що отримані в базових навчальних закладах. Самоосвіта є найгнучкішою формою отримання знань, тому що вона здійснюється на діагностичній індивідуалізованій основі.
Результати самоосвіти вчитель репрезентує на кожному її етапі, беручи участь у семінарах, інформуючи на засіданні методичного об'єднання, кафедри, доповідаючи на педагогічних читаннях, науково-практичних конференціях і под.
Серед форм та методів самоосвіти можна виділити: самостійну роботу з літературою, фаховими виданнями; самостійна робота з електронними посібниками; вдосконалення знань і вмінь роботи з компíютерною технікою; аналіз та узагальнення власної педагогічної діяльності; вивчення досвіду досвідчених вчителів та вчителів-новаторів з послідуючими висновками та аналізом; вивчення та розроблення власних методик щодо використання нових технологій навчання; участь у виставках чи конкурсах передового педагогічного досвіду; проведення науково-дослідної роботи, вивчення нових програм і підручників, аналіз їхніх дидактичних та методичних особливостей.
Основні форми самостійної роботи вчителя.
Заготовка навчального матеріалу (цікаві приклади і контрприклади, цитати, незвичні способи міркувань, фотографії, креслення, історичні курйози, помилки учнів, бібліографічні нотатки тощо).Таке накопичення інформації досить корисне, адже може бути використане як ефективний засіб викладання математики.
Розв’язування задач. Вміння розв’язувати задачі є одним із найважливіших елементів професійної підготовки вчителя. Займатися цим слід систематично. Подібна робота є дуже корисною формою організації самоосвіти. Для того, щоб розв’язати справді складну задачу, доводиться звертатися до спеціальної літератури, поновлювати знання з багатьох розділів математичної науки.
Рецензування. У практиці шкіл існують такі види рецензування: рецензування книги (статті); рецензування циклу статей з однієї тематики (огляд); вибіркове рецензування. Для молодого вчителя дуже корисно прорецензувати нові підручники, посібники для факультативних занять, курсів за вибором, сучасні методичні рекомендації, статті із фахових методичних журналів і збірників. Рецензія передбачає серйозне критичне опрацювання теми, порівняння і протиставлення, пропозиції і рекомендації.
Вироблення вмінь і навичок. Вчитель математики повинен володіти значною кількістю спеціальних вмінь і навичок. Наприклад, вдосконалювати прийоми усного рахунку, креслить. Єдиний спосіб ліквідувати ці прогалини– самостійна робота.
Перевірка і впровадження нових ідей. У наукових друкованих виданнях досить часто з’являються повідомлення про нові методичні знахідки та ідеї.
Елементи дослідної роботи. Досить часто задача, яку вчитель планує використати на уроці, потребує прийомів дослідницької роботи: анкетування, інтерв’ю, експериментальних завдань для учнів, спостереження, педагогічного експерименту. Чимало вчителів не наважуються застосовувати перераховані види робіт, перебільшуючи їх складність. Однак ця робота відкриває нові можливості для підвищення рівня теоретичної і практичної підготовки педагога.
У ряді шкіл розроблена система оперативної перевірки виконання плану самостійної роботи вчителя. Ця система включає в себе: звіт про самостійну роботу на педраді; доповідь на методичному об’єднанні; конкретну роботу з учнями; взаємоперевірку; проведення відкритого заходу; виступ перед населенням; участь у конференції, диспуті; доповідь на районному методоб’єднанні; виставку результатів самостійної роботи. Подібна діяльність дозволяє включити самоосвіту вчителя в загальний план навчально-виховної роботи школи. Плани самоосвіти складаються на один навчальний рік. На основі цього вчитель щорічно оформляє результати своєї роботи згідно із запланованими темами.
- Математичні методи наукових досліджень і сучасне природознавство. Сучасні тенденції розвитку математичної освіти у середній і вищій школі.
- Огляд педагогічних програмних засобів для вивчення математичних дисциплін у середній і вищій школі.
- Методика створення і використання нових засобів навчання на основі комп’ютерних технологій.
- 6. Засоби унаочнення при викладанні математики у середній і вищій школі
- 7. Математичні конкурси і олімпіади у середній і вищій школі.
- Організація Всеукраїнських олімпіад
- 8. Вимоги до математичної освіти майбутнього вчителя математики.
- 9. Математичні здібності і їх розвиток у середній і вищій школі.
- 10. Міжпредметні зв’язки дисциплін природничо-математичного циклу у середній і вищій школі.
- 11.Критерії якісної роботи викладача середньої і вищої школи. Форми і методи підвищення кваліфікації викладачів.
- Vі. Оцінка соціально-психологічного статусу викладача в колективі.
- 12.Види занять з математики у школі і внз. Система підготовки викладача до занять з математики. Типи занять, їх структура.
- Математичні методи в педагогічних дослідженнях.
- 14. Підвищення кваліфікації викладачів математики у середній і вищій школі. Система самоосвіти викладача математики середньої і вищої школи.
- 15. Організація гурткової і науково-дослідної роботи у середній і вищій школі.
- 16. Наукові і педагогічні семінари з математики у середній і вищій школі
- 17) Формування наукового світогляду при викладанні математики. Математика і антинаукові теорії.
- 18) Архітектура і зміст сучасної математики. Математичні структури і теорії.
- Математичні поняття. Методика формування математичних понять.
- Огляд програмного забезпечення навчального процесу у вищій школі.
- 21. Створення навчальних і контролюючих програм
- 22. Організація, зміст і перспективи дистанційної освіти.
- 23. Форми, способи, засоби контролю і оцінювання знань і вмінь учнів.
- 24. Засоби контролю при вивченні математики. Тестування у середній і вищій школі, його переваги і недоліки.
- 25. Задачі у навчанні математики (функції задач, види задач, методи і способи розв’язування задач). Методика навчання учнів розв’язуванню задач.
- 26. Нестандартні типи уроків з математики.
- Цілі навчання математики (освітні, виховні розвиваючі) в загальноосвітній і вищій школі. Аналіз програм з математики. Рівнева та профільна диференціація навчання математики.
- Перевірка знань, умінь і навичок з математики. Критерії оцінювання навчальних досягнень учнів.
- Оцінювання письмових робіт із математики