logo search
Документ Microsoft Word

Список використаних джерел

  1. Ананьев Б.Г. О соотношении способностей и одаренности / / Проблемы способностей. – М., 1962. – С. 15–31.

  2. Ананьев Б.Г. Формирование одаренности / / Проблемы способностей. – М., 1962. – С. 62-79.

  3. Андреев В.И. Диалектика воспитания и самовоспитания творческой личности: Основы педагогики творчества. – Казань: Изд–во Казанского ун-та, 1988. – 236 с.

  4. Апраксина О.А. Методика музыкального воспитания в школе: Уч. пособие. – М.: Просвещение, 1983. – С. 172–194.

  5. Баринова Н.Н. О развитии творческих способностей ученика. – Л.: Музгиз, 1961. – 60 с.

  6. Бех І.Д. Особистісно зорієнтоване виховання. – К.: ІЗМН, 1998. – 204 с.

  7. Богоявленская Д.Б. Интеллектуальная активность как проблема творчества / Отв. ред. Б.М.Кедров. – Ростов: Изд–во Ростов. ун–та, 1983. – 173 с.

  8. Борисова О.О. Формування творчих здібностей молодших школярів у процесі музичної навчально-ігрової діяльності: Автореф. дис. ... канд. пед. наук: 13.00.01 / Український державний педагогічний університет ім. М.П.Драгоманова. – К, 1994. – 20 с.

  9. Брылин Б.А. Музыкально-творческое развитие учащихся в условиях досуга. – К.: КГИК, 1998. – 200 с.

  10. Вульфов Б.З., Поташник М.М. Організатор позакласної і позашкільної виховної роботи : Зміст і методика діяльності. – К.: Рад. школа, 1984.–214 с.

  11. Гавалешко О.М. Компонент творчості в структурі самосвідомості старшокласників / / Вісник Харківського ун-ту: Зб. наук. праць. Серія Психологія. – Харків, 2000. – № 483.– С. 23–27.

  12. Георгян Н.М. Розвиток творчих здібностей молодших школярів засобами музичної ритміки: Автореф. дис. ... канд. пед. наук: 13.00.01 / Луганський педагогічний ун-т. – Луганск, 1998. – 22 с.

  13. Глебов И.Н. О музыкально-творческих навыках у детей / / Музыкальное воспитание в школе: Сб. статей /Авт. предисловия и сост. О.Апраксина. – М.: Музыка, 1970. – Вып. 6. – С. 13–17.

  14. Гончаренко С.У. Український педагогічний словник. – К.: Либідь, 1997. – 376 с.

  15. Гурець Н.Т. Педагогічні умови розвитку творчої активності молодших школярів у гуртковій роботі: Автореф. дис. ... канд. пед. наук: 13.00.01 / Харківський державний педагогічний університет. – Харків, 1998. – 19 с.

  16. Державна національна програма „Освіта”: Україна ХХІ століття. – К.: Райдуга, 1994. – 61 с.

  17. Джола Д.М., Щербо А.Б. Теорія і методика естетичного виховання школярів: Навч.–метод. посібник. – К.: ІЗМН, 1998. – 392 с.

  18. Зміст і методика позакласної виховної роботи за інтересами: Метод. посібник / О.В.Безпалько, І.О.Трухін, Т.В.Говорун та ін.; Відп. ред. А.Й.Капська. – К.: КДПУ, 1993. – 120 с.

  19. Концепція виховання дітей та молоді у національній системі освіти / / Інформ. зб. м–ва освіти України, 1996. – К.: Освіта, 1996. – № 13, 1–32.– С. 2–14.

  20. Костюк Г.С. Навчально–виховний процес і психічний розвиток особистості. – К.: Рад. школа, 1989. – 605 с.

  21. Лук А.Н. Мышление и творчество. – М.: Политиздат, 1976. – 144 с.

  22. Масол Л.М. Концепція художньо–естетичного виховання учнів у загальноосвітніх навчальних закладах України / / Шкільний світ. – 2002 музыки. – М.: Искусство, 1976. – 254 с.

  23. Моляко В.А. Психологические проблемы творческой одаренности. – К.: Об-во „Знание” Украины, 1995. – 52 с.

  24. Моляко В.О. Психологічні основи творчості інноваційної діяльності дітей та молоді / / Психологічні проблеми навчання, виховання, активності та розвитку особистості: Матеріали звітної наукової сесії інституту психології АПН України (10–11 лютого 1994 р.). – К.: ІП АПН України, 1995. – С. 147–155.

  25. Національна доктрина розвитку освіти України у ХХІ столітті. – К.: Шкільний світ, – 2001. – 16 с.

  26. Падалка Г.М. Учитель, музика, діти. – К.: Рад. школа, 1982. – 143 с.

  27. Педагогічний словник / За ред. дійсного члена АПН України М.Д. Ярмаченка. – К.: Педагогічна думка, 2001. – С. 156

  28. Петров Ю.В. Виховання творчістю: Культурно–естетичні аспекти розвитку особи. – К.: Т-во „Знання” УРСР, 1986. – 48 с.

  29. Пономарев Я.А. Психология творчества. – М.: Наука, 1976. – 294 с.

  30. Програми з музики середньої загальноосвітньої школи та позакласна робота з музики у 1–4 класах / Авт. кол.: А.Т.Авдієвський, А.Г.Болгарський, І.М.Гадалова, З.З.Жофчак. – К.: Освіта, 1991. – 70 с.

  31. Програми з музики середньої загальноосвітньої школи та позакласна робота з музики у 5–8 класах / Авт. кол.: А.Т.Авдієвський, А.Г.Болгарський, І.М.Гадалова, З.З.Жофчак. – К.: Освіта, 1993. – 78 с.

  32. Психологический словарь / Под ред. В.П.Зинченко, Б.Г.Мещерякова: 2-е изд. перераб. и доп. – М.: Педагогика–Пресс, 1996. – С. 153.

  33. Рагозіна В.В. Формування творчих здібностей молодших школярів у процесі музичної діяльності: Автореферат дис. ... канд. пед. наук: 13.00.01 / Ін-т проблем виховання АПН України. – К., 1999. – 199 с.

  34. Резерв успеха – творчество: Пер. с нем. / Под ред. Г.Нойнера, В.Кальвейта, Х.Клейна. – М.: Педагогика, 1989. – 235 с.

  35. Роменець В.А. Психологія творчості: Навч. посібник для студ. вищих навч. закладів.– К.: Либідь, 2001. – 286 с.

  36. Ростовський О.Я. Педагогіка музичного сприймання: Навч.–метод. посібник. – К.: ІЗМН, 1997. – 248 с.

  37. Руденко Л.С. Інноваційний підхід до формування творчих здібностей учнів у позаурочній виховній діяльності / / Рідна шк. – 2003. – № 9. – С. 52–54.

  38. Руденко Л.С. Педагогічні умови вдосконалення керівництва творчою діяльністю учнів 5-9 класів засобами музичного мистецтва / / Теоретико-методичні проблеми виховання соціальної зрілості учнів шкіл-інтернатів: Наук.-метод. зб. – К.: Інфодрук, 2000. – С.73–82.

  39. Руденко Л.С. Позаурочна виховна діяльність як система виховання творчих здібностей учнів / / Соціалізація особистості: Зб. наук. праць. – К.: Логос, 2000. – Вип. 2. – С. 237–244.

  40. Рудницька О.П. Запрошує музична вітальня. – К.: Тов-во «Знання» України, 1993. – 48 с.

  41. Сисоєва С.О. Педагогічна творчість / АПН України. Ін–т педагогіки і психології проф. освіти. – К.: Каравела, – 1998. – 151 с.

  42. Узнадзе Д.Н. Психологические исследования. – М.: Наука, 1966.– 451 с.

  43. Шумилин А.Т. Проблемы теории творчества. – М.: Высшая школа, 1989. – 143 с.

Додаток

Опитувальний лист для учнів 5-9 класів

1. Як ти проводиш свій вільний час? (підкреслити)

2. Що допомогло тобі визначити улюблене заняття в позаурочний час? (потрібне підкреслити)

Додаток Б.3 (продовження)

3. В якому музичному гуртку, об’єднанні ти мав би бажання брати участь?

Відповідь:_______________________________________________________________________________________________________________

4. Які твої музичні уподобання? (підкреслити)

5. Яку музику ти любиш?

6. Хотів би ти мати більше вільного часу, щоб займатись мистецтвом музики?

7. Як би ти був музикантом, то обов’язково зробив :

Додаток Б.3 (продовження)

8. Які якості та здібності ти хотів би мати?

Відповідь:_______________________________________________________________________________________________________________

9. Чи хотів би ти в майбутньому мати професію, успіх в якій залежав би саме від твоїх творчих здібностей?

Відповідь:____________________________________________________________________________________________________________________

10. Чи спроможний ти виявити наполегливість у подоланні певних труднощів?

11. Що тебе приваблює у позаурочній виховній роботі?

Відповідь________________________________________________________________________________________________________________

12. Що б ти змінив на краще у позаурочній діяльності?

Відповідь________________________________________________________________________________________________________________

Додаток

Сценарій літературно-музичного свята, присвяченого 155-річниці написання „Кобзаря” Т. Шевченка

„Ти дзвениш у пісні,

В полум’янім слові,

В ореолі слави

Любий наш Тарас”

Обладнання. Портрет Т.Г.Шевченка, вишиті рушники, виставка творів Кобзаря і про Т.Г. Шевченка, газетний матеріал, стенди, плакати з висловлюваннями про поета, репродукції картин Т.Г. Шевченка, фотографії. Святково прикрашена зала.

Учітеся, брати мої,

Думайте, читайте,

І чужому научайтесь,

Свого не цурайтесь...

Вступне слово вчителя.

Добрий день, шановні друзі, гості, батьки, учні!

Сьогодні ми зібралися з вами, щоб іще раз доторкнутися до чистого джерела Шевченкової поезії. Відкриваючи збірку його полум’яного слова, мимоволі думаєш, яке довговічне і прекрасне її життя. Творчість Тараса Григоровича Шевченка була новим явищем в українській літературі. Його поезії відрізнялись, насамперед, своєю демократичною тематикою, справжньою глибокою народністю, жанровою різноманітністю: балади, лірико-епічні поеми, послання, ліричні твори, віршована драма, але їх об’єднує буйна волелюбність, прагнення до свободи, любов до своєї України і свого народу. Твори поета дуже близькі до усної народної творчості, вони приваблюють своєю пісенною легкістю, багато з них покладено на музику. За життя Шевченка його твори під назвою „Кобзар” виходили кілька разів.

1-й учень. Т.Г. Шевченко народився 9 березня 1814р. в селі Моринцях, Звенигородського повіту, Київської губернії, в сім’ї селянина-кріпака. Рано

Додаток Е (продовження)

втративши матір, а потім і батька, він з дитинства зазнав багато горя, відчув на собі весь тягар кріпацтва.

Деякий час Шевченко був у навчанні в дяка-вчителя на становищі школяра-„попихача”. Вже у ті роки в нього виявляється великий потяг до малювання. Після невдалих спроб знайти собі в сусідніх селах учителя малювання Шевченко повертається до свого села і стає наймитом у попа.

2-й учень. Коли Шевченкові йшов 15 рік, його взяли за слугу-козачка до молодого пана Енгельгардта. Разом з паном Шевченко їде до Києва, а потім живе у Вільно і в 1831 р. приїжджає до Петербурга. На 18-му році життя Шевченка законтрактовано до цехового майстра живопису Ширяєва. Випадково знайомиться він з художником І.Сошенком, а через нього – з відомими художниками і письменниками: К.Брюлловим, В.Жуковським, О.Венеціановим, Є.Гребінкою та ін. 22 квітня 1838 року Шевченка викуплено у пана Енгельдардта. Молодий художник стає вільним слухачем Академії мистецтв, одним з улюблених учнів і товаришів К.Брюллова.

3-й учень. Перша збірка Шевченка – „Кобзар” з’явилася друком майже день у день другої роковини його викупу з кріпацтва. Це була чи не найсвітліша, найрадісніша доба поетового життя.

Віршами молодого Шевченка захоплювалися Є.Гребінка і учасники гуртка Гребінки. Так, І.Панаєв у спогадах під назвою „Замітки Нового поета” писав: „ Я вперше побачив Шевченка двадцять чотири роки тому (у 1837р.) на вечорі у Гребінки. Малоросійські друзі його вже тоді відзивалися про нього із захватом, і говорили, що Шевченко обіцяє виявити геніальний поетичний талант...” Ці рядки свідчать, що поетичні твори Шевченка були відомі Гребінці та його знайомим ще до викупу поета з кріпацтва.

4-й учень. Крім творів, відданих Гребінці до альманаху „Ластівка”, Шевченко в кінці 1839 року мав уже написаними поеми „Катерина”, „Тарасова ніч”, „Іван Підкова”, балади „Перебендя”, „Тополя”, послання „До Основ’яненка”, думку „Нащо мені чорні брови”. Вони склали його першу

Додаток Е (продовження)

поетичну збірку „Кобзар”. Безпосередньо перед виданням збірки і спеціально для неї Шевченко написав вступний вірш-заспів „Думи мої, думи мої”, який і вмістив на початку „Кобзаря”.

(Звучить пісня „Думи мої, думи мої” у виконанні студента ІV курсу Київського національного університету культури і мистецтв кафедри кобзарського мистецтва та бандури Романа Мороза. (Концертмейстер Руденко Л.С.).

5-й учень. Тираж першого видання „Кобзаря” не перевищував тисячу примірників. Розійшовся „Кобзар” швидко. Успіх „Кобзаря” у читачів був величезний. Небаченим було швидке й органічне проникнення „Кобзаря” в народне середовище. Ця невеличка книжечка з 8-ми творів молодого поета, недавнього кріпака, одразу ж вивела Шевченка на передові позиції в українській літературі. При житті поета „Кобзар” ще двічі виходив у світ – у 1840 та 1860 році.

6-й учень. Останнє видання „Кобзаря” було значно повніше за попередні. За останні місяці життя поет склав підручник для навчання народу грамоті - „Букварь южнорусский”. Це був один з перших букварів, за якими навчання учнів ( у недільних школах ) повинно було провадитися українською мовою. Але значення його не тільки в цьому: він був першим на той час українським букварем.

7-й учень. Більшість із нас знають Шевченка як поета, прозаїка, драматурга. І мало хто знає, що він був прекрасним художником, гравером, живописцем. Його художні картини в академії мистецтв в Петербурзі, де він навчався, були удостоєні високих нагород, йому присвоєно почесне звання Академіка художеств.

8-й учень. Як майстер образотворчого мистецтва він стояв на рівні світової художньої культури, він був мислителем, фольклористом, істориком, а як музикант (а Шевченко був справжнім музикантом) він – представник передової музичної інтелігенції середини ХІХ століття.

Додаток Е (продовження)

Значення творчості Тараса Шевченка в ідейній спрямованості українського музичного життя дуже велике. Перша половина ХІХ ст. була часом зростаючого інтересу до української народної пісні. Цей інтерес виявляли передові представники тодішньої громадської думки. Уже в колах декабристів пісенну творчість українського народу розглядали як мистецтво великої художньої пізнавальної цінності. В ній бачили прояв душі українського народу, його сподівань, радощів й суму, відображення його історичного життя. Ці погляди Шевченко утвердив усією своєю поетичною творчістю, і вони визначили спрямованість розвитку української музики.

Вся система поетичних образів і поетичної мови великого Кобзаря зросла з практики народного творення пісень. Він глибоко знав і любив народну пісню. Маючи прекрасний від природи голос (тенор), Шевченко сам любив співати народні пісні. Цікаві відомості щодо цього знаходимо в численних спогадах про Тараса Шевченка.

Із спогадів П.Куліша: „Знали Шевченка по його творах та його та жартівливій, то поважній або сумній розмові. Ніхто ще не знав, що він предивний, може найлуччий співака народніх пісень на всій Україні обох дніпровських берегів, і сам я не думав, що почую в його піснях щось ще нечутеє... Як у ту пору своєї жизні співав Шевченко, ... такого або рівного йому співу не чув я ні в Україні, ні по столицях... Пісню за піснею співав наш соловей, справді, мов у темному лузі, серед червоної калини, а не в зимному захисті серед народу. І, скоро вмовкав, зараз його благали ще заспівати, а він співав і співав людям на втіху, а собі самому ще й на більшу”.

9-й учень. За спогадами М.М. Бєлозерського про спів Шевченка: „В Борзнянському повіті він гостював у Каганівці в Григорія Степановича Тарновського, де збиралися літератори, художники. Мою матір, – згадував М. Бєлозерський, – особливо чарував Шевченко своїм співом: ходить, бувало, по залі, заклавши руки назад, нахиливши вниз думну голову, шия зав’язана шарфом, вираз лиця смутний, голос тихий і тонкий; мати, бувало, плаче від

Додаток Е (продовження)

його пісень. Найулюбленішими його піснями були „Ой зійди, зіронько вечірняя!, „ Ой, горе, горе який я вдався, брів через річеньку та й не вмивався”, „Де ж ти, доню, барилася, барилася?”

(Звучить укр. нар. пісня „Де ж ти, доню, барилася, барилася” у виконанні студентки І курсу Київського національного університету культури і мистецтв кафедри кобзарського мистецтва та бандури Лариси Ейдейнальт. (Концертмейстер Руденко Л.С.)

Н.А. Власенко пригадує, яке сильне враження Шевченко справляв на слухачів своїм співом: „Шевченко гостював у Сребдольських... і в присутності М.Білозерського, людини дуже строгої, заспівав; і цей незворушний старий заплакав...” Про спів Шевченка згадує М.О. Максимович, В.П. Маслов.

З віршів Шевченка, покладених на голос, найулюбленішими були такі: ”Тяжко – важко в світі жити сироті без роду”, „Нащо мені чорні брови, нащо карі очі”. (Звучить пісня „Нащо мені чорні брови, нащо карі очі” у виконанні студентки ІV курсу кафедри кобзарського мистецтва та бандури Київського національного університету культури і мистецтв Ірини Левченко. (Концертмейстер Руденко Л.С.)

10-й учень. Ідейна змістовність і справжня народність, громадянський пафос поезії Т.Г. Шевченка, міцний її зв’язок з українською народною творчістю, неперевершена краса і реалізація образів, виняткова музикальність віршів великого Кобзаря – все це відіграло надзвичайно важливу роль у розвитку української музики.

Шевченко і музика, вплив Шевченка на розвиток української і слов’янської музики - одна з найпрекрасніших сторінок української культури. В образах поета - невичерпне джерело ліризму української музики... А яка прекрасна симфонія всеперемагаючої любові звучить у ліричних поемах і віршах Кобзаря! Нев’янучі квіти чарівних мелодій української музики зросли, зростають і будуть виростати на плодючому ґрунті цих поем і віршів... Поет подарував словам своїх віршів, поем незрівнянну красу мелодійності,

Додаток Е (продовження)

гармонійної співучості. На думку багатьох фахівців, Шевченко належить до числа наймузикальніших поетів світу. Є підстави твердити, що майже всі поетичні твори Шевченка дістали друге, музичне життя.

З поетичною творчістю Шевченка і зверненням до неї композиторів в українській музиці пов’язана справді нова епоха – поява багатьох творів, сповнених соціального звучання, пройнятих пафосом протесту проти насильства і гноблення. В українській музиці на слова Тараса Шевченка народилася ціла галерея справді народних образів - від втілення сумної лірики й скорботи до відображення могутніх народних повстань і їх героїв.

11-й учень. У 1868 році група західноукраїнських діячів ухвалила відзначити роковини смерті Т.Г. Шевченка урочистим концертом у Львові. З метою поповнення шевченківського репертуару М.Лисенку було запропоновано написати музику до слів „Заповіту”. Лисенко радо прийняв цю пропозицію і надіслав свій новий твір до Львова, де його виконали на урочистому концерті пам’яті Т.Г. Шевченка. Згодом на слова „Заповіту” було написано понад півсотні музичних творів: кантати С.Людкевича і Б.Лятошинського, хори В.Заремби, Г.Гладкого, М.Вербицького, О.Кошиця, П.Демуцького, К.Стеценка, Я.Степового, Л.Ревуцького,Б.Лятошинського та багатьох інших. Мелодія „Заповіту”, що її знає кожен в Україні і багато хто за її межами, належить полтавському вчителеві Гордієві Гладкому. Секрет популярності твору у глибині змісту, щирості, величі і суворості, надзвичайній емоційності, а головне - в повній відповідності музики ідеї поезії . Слід, залишений „Заповітом” Шевченка у духовному житті нашого народу, не має аналогів.( Звучить „Заповіт” у виконанні всіх присутніх.)

1-й учень. М.Лисенко розпочав унікальний у світовій музиці цикл до „Кобзаря”. „Музика до „Кобзаря” Шевченка” складає близько 100 творів різноманітних вокальних жанрів, починаючи з пісень, дум, тріо і до хорових поем і кантат. Хоч в цьому циклі багато композицій суто ліричного та лірико-побутового змісту, проте у великих творах Лисенко натхненно втілює закличні,

Додаток Е (продовження)

полум’яні образи громадянської поезії Шевченка. Це хорова поема „Іван Гус”, кантати „Б’ють пороги”, „На вічну пам’ять І.Котляревському” і, особливо, п’ятичастинна кантата „Радуйся, ниво неполитая!”

Слідом за Шевченком Лисенко висловлює в ній тверду впевненість в тому, що „нива неполитая”, тобто знедолений царизмом український народ, „процвіте, й зазеленіє”, що „спочинуть невольничі утомлені руки”, настане час, коли „незрячі прозрять..., німим отверзуться уста, прорветься слово, як вода, і дебрь – пустиня не пошта, з цілющою водою вмита, прокинеться”, і, нарешті,

(Звучить у запису V ч. кантати „Радуйся ниво неполитая” – „Оживуть степи, озера”).

Буйна волелюбність – найприкметніша риса Шевченківської поезії. Його вірші – це спів свободі, уславлення свободи, цієї першої і неодмінної передумови людського життя, добробуту і щастя. Слово „Свобода” поет супроводить найдорожчими епітетами, домінуючий настрій багатьох його поезій – смуток за втраченою свободою і порив до „волі святої”.

„Встане правда. Встане воля!

І тобі одному

Помоляться всі язики

Вовіки і віки...

(Звучить поема „Лічу в неволі дні і ночі” (муз. М.Лисенка) – у виконанні студента І курсу кафедри кобзарського мистецтва та бандури Київського національного університету культури і мистецтв Ярослава Олійника. (Концертмейстер Руденко Л.С.)

Додаток Е (продовження)

2-ий учень. Багато творів Шевченка стали вже народними піснями, покладено на музику понад 200 віршів поета.

(Звучить пісня „Зоре моя вечірняя” у виконанні студентки ІІ курсу кафедри кобзарського мистецтва та бандури Київського національного університету культури та мистецтв Вікторії Ярмольчук (Концертмейстер Руденко Л.С.)

На поезії з „Кобзаря” писали музику П.Чайковськмий, С.Рахманінов, Я.Степовий, Л.Ревуцький та ін.

Л.Ревуцький, досліджуючи багатошарову палітру народнопісенної творчості, яка була використана поетом у власній творчості, виділяє такі жанрові пласти, як історичні думи, балади, псалми, кріпацькі, батрацькі, бурлацькі, козацькі, рекрутські, чумацькі, родинні, обрядові, любовні, сатиричні, жартівливі пісні.

Музична культура українців надзвичайно багата. Українці по праву вважаються одним із наймузичніших народів світу. І прикладом цього є нев’януче, вічно живе кобзарське мистецтво. Кобзарі-співці, музики завжди були передовою частиною народу. Одним з найвидатніших кобзарів ХІХ ст. був Остап Вересай. В репертуарі кобзаря було чимало пісень на слова Тараса Шевченка. Шевченко часто називав себе кобзарем. „Кобзарем” назвав він і свою першу друковану книжку поезій. Цим самим великий поет ніби ототожнював себе з українськими кобзарями. З того часу до наших днів у пам’яті і в свідомості народній дороге ім’я Тараса Шевченка міцно пов’язане з кобзарською долею. Про одну зустріч Шевченка з лірником можна прочитати у спогадах його родича: „ ... В 1845 Тарас знову у Кирилівці... Церковний титар Ігнат Бондаренко запросив нас до себе на мед... У титаря медував якійсь сліпий лірник, Тарас зразу до нього: „Співай думи”. Лірник ніяких дум не знав. Тарас став просити, щоб співав пісні, і сам підтягав за ним”.

З наведених спогадів можна зробити висновок про зацікавленість Шевченка творчістю кобзарів, лірників.

Додаток Е (продовження)

Наша дума, наша пісня

Не вмре, не загине...

От де, люди, наша слава,

Слава України!

Саме з піснею, з кобзарською думою пов’язував Тарас Шевченко безсмертя народного генія і славу рідної землі.

(На кобзі виконує пісню на слова Шевченка „На розпутті кобзар сидить” Ігор Рідош, студент ІІІ курсу кафедри кобзарського мистецтва та бандури Київського національного університету культури та мистецтв).

Для великого Кобзаря народна пісня було школою мудрості і правди, живою історією Батьківщини, щирою порадницею в житті і творчості.

3-й учень.

(Звучить пісня „Реве та стогне Дніпр широкий”, у виконанні ансамблю бандуристів студентів кафедри кобзарського мистецтва та бандури Київського національного університету культури і мистецтв).

4-й учень. Своїм „Кобзарем” молодий поет перший за всю історію України запропонував задуматись над тим, „чия правда, чия кривда і чиї ми діти?” Про щоб не писав Шевченко, у центрі його уваги знедолена, скривджена проста людина.

І народ на любов відповідав любов’ю. Ось лише кілька народних прислів’їв про творчість Шевченка:

Додаток Е (продовження)

Вчитель. Як бачимо, Шевченко упевнено увійшов у кожну родину наших співвітчизників. Сьогодні багато хто з нас звертається до Шевченка в сум’ятті свого духу. Зовсім недавно ми пережили велике щастя воскресіння держави свого народу, здійснили святий Шевченків заповіт:

В своїй хаті своя правда.

І сила, і воля.

З ласки Божої здійснилася мрія великого українського народу. Не лише його людський образ, а й різні моменти його долі набрали значення великих символів для українського народу в його історії.

Поки сонце світить з неба над землею, і поки б’ється серце в грудях людей, тебе, Тарасе, не забудуть.

5-й учень. Творчість Шевченка набула світового значення. Шевченків „Кобзар” могутньо залунав багатьма мовами світу.

Додаток Е (продовження)

6-й учень. У статті „Тарас Шевченко” (1914) Франко писав про автора Кобзаря”: „Він був син і став княжім у царстві Духа. Він був кріпак і став великою силою в громаді людських культур. Він був простак і відкрив професорам і вченим новіші і свободніші степені. Він терпів десять літ від російської воєнщини, а зробив більше для свободи Росії, ніж десять побідних армій.”

- У кожного народу є свої співці-провидці, в серцях яких, мов у той океан могутній, вливаються всі радощі і болі, вся мудрість трудящих. Мудрість українського народу, всі радощі і болі, які переживав він у минулому столітті, по вінця наповнили щедре серце Тараса Шевченка.

П.Тичина

- „Він вогнем своєї романтичної душі, інстинктом своєї благородної раси і чуйністю своєї вірної крові - відчув і закипів таким гнівом до псевдоімперської потвори і такою любов’ю до свого загроженого народу, що і цим гнівом і цією любов’ю нарід його віджив, живе і буде жити”.

Є.Маланюк

- „Усе, що свідомо чи несвідомо жило і покоїлося в народі, все, що плакало, радувалося і стогнало в його серці, - все злилося в поезії Шевченка в один акорд, пристрасний, сумний, вражаючий. Шевченко все отримав від народу і все віддав народові, але вже просвітлене, перетворене в горнилі думки, почуття і страждання”.

М.Славинський

- „Він вивів українське слово на верховини світової культури. Він усе своє життя присвятив народові і народам. І нині український народ і всі народи світу вклоняються йому доземним уклоном.”

М.Рильський

- „Він народився для безсмертя, для вічного життя з живими. Геній Тараса живе з нами, з нашими дітьми, з дітьми наших дітей – і так буде довіку.”

М.Бажанов

Додаток Е (продовження)

- „Над грядами століть людської історії здіймаються верховинами гіганти духу. Серед них, серед небагатьох, - Шевченко. Виняткове його місце в житті нашого народу, виняткова доля творчості. Думаючи над нею, переконуєшся, що є творчість, яка не відцвітає, що є в духовній сфері явища, схожі на ті непогасні, вічно діючі вулкани, надра яких завжди пашать вогнем і ніч озаглавлюють небо над собою.

Хіба ж не така його поезія...

...Кожен народ читатиме Шевченка по-своєму... Але в геніальній поезії його те, що завжди, в усі часи вабитиме й чаруватиме людей, - високий гуманізм його творчості, та повнота любові, що народила художні шедеври довершеної краси, і те могутнє поетичне ясновидство, яке крізь тумани віків бачило прийдешність вселюдського миру щастя, коли на оновленій землі

Врага не буде, супостата,

А буде син, і буде мати,

І будуть люди на землі!

Олесь Гончар

Вчитель. „Шевченко – явище унікальне, – писав Володимир Базилевський, – його нема з ким порівняти у письменстві інших народів. Не тому, що він кращий від інших. Йдеться про особливий генотип культури нашої країни. В його імені вся історія наша, все буття, ява і найпотаємніші сни...Він – вершинна парость родового дерева нашої нації, виразник і хранитель народного духу. ... Явище Шевченка – виправдання України перед людством, підтвердження нашої національної повноцінності. Слово, яке не співвідноситься з його Словом, – нічого не варте. До Шевченка треба доростати всім життям”. Отже, дорогі гості, учасники свята, ви сьогодні познайомилися з життєвим і творчим шляхом видатного українського поета Тараса Григоровича Шевченка. Хочеться вірити, що почуте вами не залишить байдужим нікого, а отже, запам’ятається надовго, збагатить ваш розум, очистить душу, пом’якшить серце, а значить - зробить кращими, добрішими й духовно багатшими.