Ефективність спрямовуючих факторів в адаптуванні підлітків у соціум в умовах загальноосвітньої школи

Розділ 1. Суть та особливості явища адаптації підлітків

Адаптація - один із показників успішного формування особистості

Адаптація відбувається в процесі спілкування і спільної діяльності людей. Це двосторонній процес, який передбачає, з одного боку, засвоєння індивідом соціального досвіду при входженні в соціальне оточення, а з другого - відтворення ним системи соціальних звґязків. При цьому людина являється не просто обґєктом соціальних взаємодій, але й активним субґєктом саморозвитку. Вона не тільки збагачує свій досвід, але й реалізує себе. В процесі адаптації є і конкретні внутрішні протиріччя: між потребою призвичаюватись до соціуму і бажанням зберегти свою індивідуальність; потребами суспільства і готовністю виконувати їх, додержуючись свободи особистих дій, між бажаннями і можливостями особистості. А.В.Мудрик вважає, що соціалізована людина повинна вміти протистояти впливу життєвих обставин. Однак можна зустріти людей, які практично повністю розчинилися в соціумі, які нездібні до активності, протидії впливу середовища, що не дає їм повністю самореалізуватися як особистості. Тому педагог зобовґязаний клопотатись не тільки про засвоєння дитиною соціального досвіду, але й створювати умови, в яких вихованець міг би активно впливати на цей процес.

Соціалізація підростаючого покоління може бути успішною, якщо соціальні і матеріальні умови життя будуть просовуватись за шкалою загальнолюдських цінностей. Відсутність прогресу духовних виробничих (репродуктивних) сил призводить до деградації і розпаду суспільства. Уникнути цього можна удосконалення системи освіти, при котрій рівень вихованості і освіченості людини був би її природним продуктом.

Становлення особистості - складний процес взаємодії людини з оточуючим середовищем і суспільством. Індивід не може стати особистістю поза суспільними відносинами і умовами, які забезпечують його взаємодію з іншими людьми. Успішність чи неуспішність соціалізації визначається позицією особистості. Низька результативність цього процесу часто викликана соціальною апатією людини, усунення якої можливе тільки при наявності у неї віри в свої сили, усвідомленні особистої значущості, сенсу свого існування як члена суспільства. Для успішної соціалізації людина повинна проявляти соціальну активність, ініціативність, самостійність, діяльність - якості, котрі розкривають її сутність і в той же час орієнтовані на інших людей. Тобто, позиція особистості виражається в діях, які вчиняються однією людиною і повністю адресовані іншим людям.

В науковій літературі іноді допускають змішування понять «соціалізація» і «соціальна адаптація». Однак вони нерівнозначні. Соціалізація - поняття більш широке, яке обґєднує адаптацію з середовищем і інтеграцію з визначеним середовищем. Ці поняття не протирічать один одному, а лише характеризують різноманітні аспекти взаємодії індивіда з соціальним середовищем.

Адаптація - це пасивне пристосування до соціального середовища. В звичних умовах дитина, школяр, дорослий почуваються нормально до тих пір, поки вони стабільні. Різкі зміни, нестабільність можуть призвести до дискомфорту, незадоволеності, стресових ситуацій, життєвих потрясінь.

Інтеграція як форма соціалізації, взаємодія людини з оточуючим середовищем передбачає її активне входження в соціум, готовність до самостійних рішень і дій в ситуації вибору, спроможність впливати на обставини, змінюючи середовище і саму себе [3; с. 13].

Становлення особистості - це динамічний процес адаптації і інтеграції людини до життя в суспільстві. Тому педагогу потрібні знання, які сприятимуть успішній адаптації і інтеграції його вихованців в соціум, формуванню у них готовності до пошуку різних варіантів самореалізації в непостійних умовах життя.