Ефективність проведення групової, фронтальної та індивідуальної форм організації навчання в початковій школі

курсовая работа

1.3 Вікові особливості учнів молодшого шкільного віку

Поява в житті суспільства системи загальної обовязкової середньої освіти зумовила виділення особливого періоду в розвитку дитини - молодшого шкiльного вiку. Він відсутній у дітей, які взагалі не вчились у школі, або ж освіта яких завершилася на цій початковій ланці.

В цей період відбувається активне анатомо-фізіологічне дозрівання організму. Так, до семи років завершується морфологічне дозрівання лобного відділу великих півкуль, що створює сприятливі можливості для здійснення довільної поведінки, планування і виконання певної програми дій.

До 7 років дитина досягає такого рівня розвитку, який визначає її готовність до навчання в школі. Фізичний розвиток, запас уявлень і понять, рівень розвитку мислення і мови, бажання йти в школу -- все це створює передумови того, щоб систематично вчитися.

Зі вступом до школи змінюється увесь лад життя дитини, міняються його режим, відносини з навколишніми людьми. Основним видом діяльності стає учення. Усі діти молодшого віку за дуже рідкісним виключенням, люблять займатися в школі. Їм подобається нове положення учня, привертає і сам процес учення. Це визначає добросовісне, відповідальне відношення молодших школярів до навчання і школи. Не випадково вони на перших порах сприймають відмітку як оцінку своїх старань, старанності, а не якості виконаної роботи. Діти вважають, що якщо вони «стараються», значить, добре вчаться. Схвалення вчителя спонукає їх ще більше «старатися». [14]

Молодші школярі з готовністю і інтересом оволодівають новими знаннями, уміннями і навиками. Їм хочеться навчитися читати, правильно і красиво писати, лічити. Правда, їх більше захоплює сам процес учення, і молодший школяр проявляє в цьому відношенні велику активність і старанність. Про інтерес до школи і процесу учення свідчать і ігри молодших школярів, в яких велике місце відводиться школі і ученню.

У молодших школярів продовжує виявлятися властива дітям дошкільного віку необхідність в активній ігровій діяльності, в рухах. Вони готові годинами грати в рухомі ігри, не можуть довго сидіти в застиглій позі, люблять побігати на перерві. Характерна для молодших школярів і потреба в зовнішніх враженнях; першокласника, як і дошкільника, в першу чергу привертає зовнішня сторона предметів або явищ, виконуваній діяльності (наприклад, атрибути класного санітара -- санітарна сумка, повязка з червоним хрестом і т. п.) .

З перших днів навчання в школі у дитини зявляються нові потреби: опановувати новими знаннями, точно виконувати вимоги вчителя, приходити в школу вчасно і з виконаними завданнями, потреба в схваленні з боку дорослих (особливо вчителі), потреба виконувати певну суспільну роль (бути старостою, санітаром, командиром «зірочки» і т. д.).

Зазвичай потреби молодших школярів, особливо тих, хто не виховувався в дитячому саду, носять спочатку особисту спрямованість. Першокласник, наприклад, часто скаржиться вчителеві на своїх сусідів, нібито що заважають йому слухати або писати, що свідчить про його заклопотаність особистим успіхом в ученні. Поступово в результаті систематичної роботи вчителя по вихованню у учнів відчуття товариства і колективізму їх потреби набувають суспільної спрямованості. Діти хочуть, щоб клас був кращим, щоб всі були хорошими учнями. Вони починають за власною ініціативою надавати один одному допомогу. Про розвиток і зміцнення колективізму у молодших школярів говорить потреба завоювати пошану товаришів, що росте, наростаюча роль громадської думки.

Для пізнавальної діяльності молодшого школяра характерна перш за все емоційність сприйняття. Книжка з картинками, наочна допомога, жарт вчителя -- все викликає у них негайну реакцію. Молодші школярі знаходяться у владі яскравого факту; образи, що виникають на основі опису під час розповіді вчителя або читання книжки, дуже яскраві. [14]

Образність виявляється і в розумовій діяльності дітей. Вони схильні розуміти буквально переносне значення слів, наповнюючи їх конкретними образами. Наприклад, на питання, як треба розуміти слова: «Один в полі не воїн», -- багато хто відповідає: «А з ким йому воювати, якщо він один?» Ту або іншу розумову задачу учні вирішують легше, якщо спираються на конкретні предмети, уявлення або дії. Враховуючи образність мислення, вчитель застосовує велику кількість наглядної допомоги, розкриває зміст абстрактних понять і переносне значення слів на ряду конкретних прикладів. І запамятовують молодші школярі спочатку не те, що є найбільш істотним з погляду учбових завдань, а то, що справило на них найбільше враження: те, що цікаво, емоційно забарвлене, несподівано або ново.

У емоційному житті дітей цього віку змінюється перш за все змістовна сторона переживань. Якщо дошкільника радує те, що з ним грають, діляться іграшками і т. п., то молодшого школяра хвилює головним чином те, що повязане з ученням, школою, вчителем. Його радує, що вчитель і батьки хвалять за успіхи в навчанні; і якщо вчитель піклується про те, щоб відчуття радості від учбової праці виникало у учня якомога частіше, то це закріплює позитивне відношення що вчиться до учення.

Разом з емоцією радості важливе значення в розвитку особи молодшого школяра мають емоції страху. Нерідко із-за боязні покарання малюк говорить неправду. Якщо це повторюється, то формується боязкість і брехливість. Взагалі, переживання молодшого школяра виявляються часом дуже бурхливо.

У молодшому шкільному віці закладаються основи таких соціальних відчуттів, як любов до Батьківщини і національна гордість, учні захоплено відносяться до героїв-патріотів, до сміливих і відважних людей, відображаючи свої переживання в іграх, висловах.

Молодший школяр дуже довірливий. Як правило, він безмежно вірить вчителеві, який є для нього незаперечним авторитетом. Тому дуже важливо, щоб вчитель в усіх відношеннях був прикладом для дітей.

Делись добром ;)