1.1 ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ПСИХОЛОГІЧНОЇ ГОТОВНОСТІ ДІТЕЙ ДО ШКОЛИ
мотиваційний готовність діти школа
Проблема готовності дитини до школи була сформульована як проблема декілька десятиріч тому, але існувала завжди. Нажаль, поки не існує єдиного і чіткого визначення «функціональної психологічної готовності» або «шкільної зрілості», шкільної готовності.
Тривалий час вважалося, що критерієм готовності дитини до навчання є рівень його розумового розвитку. Л.С. Виготський одним з перших сформулював думку про те, що готовність до шкільного навчання полягає не тільки в кількісному запасі уявлень, скільки в рівні розвитку пізнавальних процесів. На думку Виготського, бути готовим до шкільного навчання - значить, перш за все, узагальнювати і диференціювати у відповідних категоріях предмети і явища навколишнього світу. [9.] Л.І Божович виділила декілька параметрів психічного розвитку дитини, найбільш істотно впливаючих на успішність навчання в школі. Серед них - певний рівень мотиваційного розвитку дитини, що включає пізнавальні і соціальні мотиви навчання, достатній розвиток довільної поведінки і інтелектуальної сфери. Найважливішим в психологічній готовності дитини до школи Л І Божович рахувала мотиваційний план.[5].
И. Шванцара більш ємко визначає шкільну зрілість, як досягнення такого ступеня і розвитку, коли дитина «стає здатною брати участь в шкільному навчанні».
Як компоненти шкільної зрілості Шванцара виділяє розумовий, соціальний і емоційний компоненти.
А. Анастазі трактує поняття шкільної зрілості як «оволодіння уміннями, знаннями, здібностями, мотивацією і іншими необхідними для оптимального рівня засвоєння шкільної програми поведінковими характеристиками».[2].
В « Психологічному словнику» (1983) під редакцією В.В. Давидова, А.В Запорожця, Б. В Ломова загальна характеристика поняття «готовності до навчання» визначається як «комплекс психічних якостей, необхідних дитині для успішного початку навчання y школі». Включає позитивне відношення до школи і навчання ( мотиваційну готовність ) достатньо високий рівень довільності поведінки ( вольову готовність , наявність певного запасу знань, умінь, навиків, рівень розвитку пізнавальних процесів (розумову готовність, а також сформованість якостей, що забезпечують встановлення взаємостосунків з дорослими і однолітками, входження в життя класного колективу, виконання спільної діяльності (етичну готовність ). Концепції готовності до шкільного навчання як комплексу якостей, створюючих уміння вчитися, дотримувалися А. В. Запорожець, А. Н. Леонтьєв, В. З. Мухіна, Л. А. Люблинська.. Вони включають в поняття готовності до навчання розуміння дитиною значення учбових задач, їх відмінність від практичних, усвідомлення способів виконання дії, навики самоконтролю і самооцінки, розвиток вольових якостей, уміння спостерігати, слухати, запамятовувати, добиватися рішення поставлених задач.[29].
А. И. Запорожец відзначав, що готовність до навчання в школі «є цілісною системою взаємозвязаних якостей дитячої особи, включаючи особливості її мотивації, рівнями розвитку пізнавальної аналітико-синтетичної діяльності, ступенем сформованості механізмів вольової регуляції дій».[16].
Р. Г. Кравцов і Е.Е. Кравцова виділяють показники психологічної готовності до школи, повязані з розвитком різних сфер відносин дитини з навколишнім світом: відношення до дорослого, відношення до однолітка, відношення до самого себе.[18].
Я.Л. Коломинский і Е. А. Панько складовими компонентами психологічної готовності дітей вважають інтелектуальну, особову, соціально-психологічну і вольову готовність.
Д. Б. Эльконин і А.Л.Венгер психологічну готовність визначають через:
· інтелектуальну готовність (розвинені дошкільні форми мислення: наочно-образно, наочно-схематичне, творча уява;
· наявність основних уявлень про природні і соціальні явища;
· волеву готовність - формування відповідного рівня довільності;
· мотиваційну готовність (бажання ходити в школу, набувати знання);
· особову готовність (бажання зайняти нову соціальну позицію - позицію школяра);
· соціально-психологічну готовність (сформованість у дитини відношення до вчителя як до дорослого, володіючого особливими соціальними функціями;
· розвиток необхідних форм спілкування з однолітками (уміння встановлювати рівноправні відносини).[36].
Е.А.Бугріменко, А.Л.Венгер, К.Н.Поліванова виділяють такі аспекти «готовності до школи, як довільність дій, уміння організовувати свою рухову активність, діяти відповідно до вказівок дорослого, аналізувати пропонований зразок, певний рівень розвитку мислення і мови, наявність бажання йти в школу.
І.В.Дубровіна, кажучи про відбір дітей в школу або доцільності відстрочення прийому в школу, обмежується визначенням початкового рівня функціональної готовності, або шкільної зрілості, тобто відповідність ступеня дозрівання певних мозкових структур, нервово-психічних функцій умовам і задачам шкільного навчання.[15].
М.М.Безруких, С.П.Ефімова ,вважають, що готовність дитини до систематичного навчання в школі («шкільна зрілість») - це той рівень морфологічного, функціонального і психічного розвитку дитини, при якій вимоги систематичного навчання не будуть надмірними і не приведуть до порушення здоровя дитини.
Ю.З.Гильбух визначає психологічну готовність через розумові здібності, такі, як розумова активність в її основних компонентах (розумової ініціативності і наполегливості - здібності доводити почату роботу до успішного завершення), короткочасна память, здатність здійснювати елементарні висновки, міркувати, словарний розвиток, рівень розвитку фонемного сприйняття («слуху»), наявність елементарних передумов до освіти, навику саморегуляції учбової діяльності.[11].
Р.В.Овчарова визначає рівень готовності дитини до шкільного навчання через наступні компоненти: психологічну і соціальну готовність, розвиток шкільно-значущих психофізіологічних функцій, розвиток пізнавальної активності і стан здоровя. Вводить параметри готовності до школи, такі, як планування (уміння організувати свою діяльність відповідно до мети), контроль (уміння зіставити результати своїх дій з поставленою за мету), мотивація навчання (прагнення знаходити приховані властивості предметів, закономірності у властивостях навколишнього світу і використовувати їх), рівень розвитку інтелекту.[26].
Н.І.Гуткіна психологічну готовність до школи визначає через рівень розвитку наступних психічних сфер: мотиваційної, довільної, інтелектуальної і мовної. Під психологічною готовністю до шкільного навчання вона розглядає необхідний і достатній рівень психічного розвитку дитини для освоєння шкільної учбової програми в умовах навчання в колективі однолітків. Рівень актуального розвитку повинен бути таким, щоб програма навчання потрапляла в «зону найближчого розвитку» дитини, що визначає той результат, якого дитина може досягти в співпраці з дорослою. Співпраця при цьому розуміється дуже широко: від навідного питання до прямого показу рішення задачі. Л.С.Виготській указував на те, що навчання плідне тільки в тому випадку, якщо воно потрапляє в «зону найближчого розвитку» дитини.[12].
Н.В.Ніжегородцева, В.Д.Шадріков, кажучи про готовність до шкільного навчання, мають у вигляді такий рівень фізичного, психічного і соціального розвитку дитини, яка необхідна для успішного засвоєння шкільної програми без негативного впливу для його здоровя. Їх поняття «готовності до навчання» включає: фізіологічну готовність, соціальну або особову готовність до навчання в школі. Психологічна готовність включає розвиток таких сфер: особово-мотиваційну і вольову сфери, елементарні системи узагальнених знань і уявлень, деякі учбові навики, здібності. Основним змістом поняття «психологічна готовність до навчання в школі» є «готовність до учбової діяльності» (навчанню).[24].
А.Л.Венгер, Г.А.Цукерман помічають, що зараз при високій різноманітності підходів до навчання, орієнтуватися на загальні критерії готовності до школи неможливо, оскільки школи розрізняються і за програмами, і по методах навчання, і по віку початку навчання. Тому, такий рівень психічного розвитку повинен служити показником достатньої готовності дитини до школи залежить від особливостей самої школи. Не дивлячись на це, як і раніше залишаються незмінними ті компоненти структури готовності, ті параметри, по яких можна оцінити ступінь готовності дитини до школи, змінюються лише критерії, норми - необхідний рівень розвитку певних психологічних якостей, але не самі ці якості: розвиток наочний - образного мислення, розвиток довільності і організації дій, уміння орієнтуватися на вказівку вчителя.[7].
Розглядаючи готовність до школи в контексті психічного розвитку ми бачимо, що загальні закономірності розвитку психіки в дитинстві виявляються і при аналізі шкільної готовності.
1. Згідно принципу функціональної єдності свідомості, сформульованого Л.С.Виготським [10], психіка дитини «в кожну вікову епоху є єдиним цілим, володіючим певною будовою». В основі розвитку психіки як цілого лежить перебудова функціональних звязків і відносин її компонентів, яка і визначає, кінець кінцем, зміну і розвиток кожної окремої психічної функції. Тому готовність до навчання в школі потрібно розглядати як цілісну структуру, розвиток якої обумовлюється якісними і кількісними змінами становлячих її учбово-важливих якостей і їх взаємозвязків.
2. Встановлено, що психічний розвиток має нерівномірний і гетерохромный характер. До моменту надходження в школу одні компоненти структури готовності досягають достатньо високого рівня розвитку і є найзначущишими для успішності навчання. Інші знаходяться у стадії становлення, розвиваються в процесі засвоєння знань і можуть стати більш значущими на подальших етапах навчання.
3. Психічний розвиток дитини здійснюється через засвоєння суспільно-історичного досвіду (знань, умінь, навиків і загальних форм психічної діяльності) і виступає як умова успішності засвоєння шкільних знань і як його результат. Програма шкільного навчання припускає поступовий перехід від засвоєння простих знань, навиків і форм психічної діяльності до складніших. Відповідність початкового рівня психічного розвитку дитини вимогам школи (до початку навчання) є передумовою успішного засвоєння на першому етапі навчання, в цьому випадку ми говоримо про стартову готовність до навчання в школі. В процесі засвоєння програмного матеріалу відбувається якісна зміна психіки дитини, формуються нові механізми і способи учбової діяльності. Характер цих змін, ступінь їх відповідності цілям навчання визначатимуть готовність дитини до засвоєння знань на наступному етапі навчання. Це вторинна готовність до навчання.
4. На психічний розвиток дитини роблять вплив чинники соціального і біологічного характеру, своєрідне поєднання яких для кожної дитини визначає значну варіативність рівня вступаючих до школи дітей. Тому специфіка соціальної ситуації і особливості морфофункціонального розвитку повинні бути враховані при діагностиці і корекції шкільної готовності.
В пізнавальному плані дитина до вступу до школи вже досягає вельми високого рівня розвитку, що забезпечує вільне засвоєння шкільної учбової програми. Проте психологічна готовність до школи тільки цим не обмежується. Окрім розвинених пізнавальних процесів: сприйняття, уваги, уяви, памяті і мови, мислення, в неї входять сформовані особові особливості, що включають інтереси, мотиви, здібності, риси вдачі дитини, а також якості, повязані з виконанням їм різних видів діяльності. До надходження в школу у дитини повинні бути достатньо розвинені самоконтроль, трудові уміння і навики, уміння спілкуватися з людьми, ролева поведінка. Для того, щоб дитина була практично готова до навчання і засвоєння знань, необхідно, щоб кожна з названих характеристик була у нього достатньо розвинена. Що це означає на практиці?
Розвиненість сприйняття виявляється в його вибірковості, свідомості, наочності і високому рівні сформованості дій. Увага дітей до моменту надходження в школу повинна стати довільним, володіючим потрібним обємом, стійкістю, розподілом, перемикається.
Великі вимоги початковий етап шкільного навчання предявляє до памяті дітей. Для того, щоб дитина могла добре засвоювати шкільну програму, необхідно, щоб його память стала довільною, щоб дитина мала свій в розпорядженні різні ефективні засоби для запамятовування, збереження і відтворення учбового матеріалу.
Яких-небудь проблем, повязаних з розвиненістю дитячої уяви, під час вступу до школи звичайно не виникає, так що майже всі діти, багато і різноманітно граючи в дошкільному віці, володіють добре розвиненою і багатою уявою. Основні питання, які в цій сфері все ж таки можуть виникнути перед дитиною і вчителем на початку навчання торкаються звязку уяви і уваги, здібності регулювати образні уявлення через довільну увагу, а також засвоєння абстрактних понять, які уявити і представити дитині, як і дорослій людині, достатньо важко.
Високі вимоги життя до організації виховання і навчання інтенсифікують пошуки нових, більш ефективних психолого-педагогічних підходів, націлених на приведення методів навчання у відповідність з вимогами життя. В цьому контексті проблема готовності дошкільників до навчання в школі набуває особливе значення. З її рішенням повязано визначення цілей і принципів організації навчання і виховання в дошкільних установах. В той же час від її рішення залежить успішність подальшого навчання дітей в школі. Підготовка дітей до школи задача комплексна, багатогранна, охоплююча всі сфери життя дитини. Психологічна готовність - тільки один з аспектів цієї задачі, однак винятково важливий і значущий. Проте і усередині одного аспекту існують і можуть бути виділені різні підходи. Враховуючи все різноманіття і різноплановість ведучих в даній галузі досліджень, виділяють чотири основні підходи до цієї проблеми.
До першого підходу можуть бути віднесені всі дослідження, направлені на формування у дітей дошкільного віку певних умінь і навиків, необхідних для навчання в школі. Цей підхід одержав могутній розвиток у звязку з питанням про можливість навчання в школі з більш раннього віку.
В дослідженнях цього напряму встановлено: діти 5-6 років мають значно більші, ніж передбачалося, інтелектуальні, психічні і фізичні можливості, що дозволяє перенести частину програми 1-го класу в підготовчу групу дитячого саду. Роботи, які можуть бути віднесені до цього підходу, - це дослідження, виконані в лабораторії підготовки дітей до школи НДІ дошкільного виховання АПН СРСР. Але проблема психологічної готовності до шкільного навчання не вичерпується можливістю формування у дітей визначених, хай навіть вельми значущих для шкільного навчання, знань, умінь і навиків. Слід зазначити, що весь засвоюваний дошкільниками зміст, як правило, злагоджений з їх віковими можливостями, тобто, дається в адекватній для цього віку формі. Проте сама форма діяльності при такому підході не виступає предметом психологічних досліджень.
Другий підхід полягає в тому, що з одного боку, визначені вимоги, що предявляються до дитини школою, а з іншою, досліджуються новоутворення і зміни в психіці дитини, які спостерігаються до кінця дошкільного віку. Л.І.Божович відзначає: «безтурботне проведення часу дошкільника зміняється життям, повним турбот і відповідальності, - він повинен ходити в школу, займатися тими предметами, які визначені шкільною програмою, робити на уроці те, що вимагає вчитель; він повинен неухильно слідувати шкільному режиму, підкорятися шкільним правилам поведінки, добиватися хорошого засвоєння встановлених за програмою знань і навиків»[5]. В той же час Л.І.Божович виділяє такі новоутворення в психіці дитини, які відповідають вимогам, що предявляються сучасною школою. Так, у дитини, що вступає до школи, повинні бути певний рівень розвитку пізнавальних інтересів, готовність до зміни соціальної позиції, бажання вчитися, крім того, у нього повинні виникнути опосередкована мотивація, внутрішні етичні інстанції, самооцінка. Сукупність вказаних психологічних властивостей і якостей, і складає, на думку учених, що працюють в рамках даного напряму, психологічну готовність до шкільного навчання.
Великий інтерес представляють психологічні дослідження, що увійшли до книги «Діагностика психічного розвитку», що вийшла в Празі в 1978г. В ній в основному використовувалися ті або інші психологічні тести. Як приклад вкажемо на роботи С.Штребела, А.Керна, Я.Йірасека. Відзначимо, що, на думку цих авторів, вступаючий до школи дитина повинна володіти певними ознаками школяра: бути зрілим в розумовому, емоційному і соціальному відношенні. До розумової області автори відносять здібність дитини до диференційованого сприйняття, довільної уваги, аналітичного мислення і т.п. Під емоційною зрілістю вони розуміють емоційну стійкість і майже повну відсутність імпульсних реакцій дитини. Соціальна зрілість звязується ними з потребою дитини в спілкуванні з дітьми, із здатністю підкорятися інтересам і прийнятим умовностям дитячих груп, а також із здатністю узяти на себе соціальну роль школяра в суспільній ситуації шкільного навчання. Слід зазначити, що при безумовній значущості цих робіт, цікавості тестів, що застосовувалися, і вірності основних виділених параметрів шкільної зрілості, вони не охоплюють всієї проблеми психологічної готовності до школи.
Зробивши короткий огляд літератури по проблемах психологічної готовності дітей до школи, ми прийшли до висновку, що на сьогоднішній день ця проблема залишається актуальною, що у психологів і учених немає єдиної думки по даній проблемі. Тому необхідні подальші розробки по проблемі психологічної готовності дітей до школи.
- Тема 3. Особливості психічного розвитку дітей дошкільного віку.
- Корекція психологічної готовності дітей до школи.
- Основними компонентами загальної (психологічної) готовності до школи є:
- 10.3. Формування психологічної готовності дитини до навчання
- 4. Ділова гра "Готовність дитини до школи".
- Система роботи з проблеми адаптації першокласників до школи і етап. Профілактика дезадаптації майбутніх першокласників до школи
- Перелік питань
- Питання 16. Дайте характеристику психологічної готовності особистості до навчання у школі.
- Тема. Формування мотиваційної готовності дітей 6 -7 років до навчання в школі