Виникнення та розвиток ідей теорії "вільного виховання" в педагогіці

курсовая работа

2.1. Форми, методи, засоби соціально-педагогічної профілактики тютюнопаління серед підлітків

Серед всіх методів, котрі застосовуються в процесі соціально-педагогічної профілактики тютюнопаління серед підлітків, необхідно детально розглянути методи профілактичної інтервенції. За допомогою цих методів здійснюється безпосередня взаємодія субєктів, які реалізують профілактичні програми, та підлітків, на котрих вони спрямовані. Поряд із профілактичними заходами на макрорівні, спрямованими на підвищення соціального рівня суспільства, застосування методів профілактичної інтервенції передбачає стимулювання активності підлітків для попередження та подолання проблеми тютюнопаління, підвищення їхніх можливостей у вирішенні особистих проблем.

Профілактична інтервенція - це цілеспрямований вплив на підлітків, включених у групу профілактики, з метою зміни їхнього ставлення до тютюнопаління та подолання їх субєктивних уявлень, поглядів, переконань, мотивів, інтересів, звичок, стереотипів поведінки, ціннісних орієнтацій, котрі призводять до даної проблеми. Профілактична інтервенція повинна допомогти підлітку змінити свою поведінку - навчити контролювати її.

Умовно розрізняють три компоненти, котрі визначають поведінку підлітка: когнітивний (думки, міркування, уявлення, погляди, переконання, стереотипи мислення); афективний (емоції, переживання, почуття, спонукання, бажання тощо); поведінковий (стереотипи поведінки, звички, вміння, навички) «[13: 23]». Саме ці компоненти формують установку підлітка, котра визначає його поведінку в конкретній ситуації. Тому, в процесі профілактичної інтервенції в підлітка повинні сформуватися стійкі установки щодо негативного впливу тютюнопаління, необхідні вміння та навички для його попередження та подолання.

Основні методи профілактичної інтервенції:

Бесіда - обговорення з підлітками проблеми тютюнопаління з метою виявлення, формування або корекції їхньої позиції з цього питання.

Диспут - спеціально організоване обговорення даної проблеми, котре передбачає зіткнення різних точок зору.

Створення ситуацій морального вибору - відтворення в лабораторних умовах проблемних ситуацій.

Вправляння - виконання певних дій, спрямованих на розвиток умінь та формування навичок соціально значимої поведінки «[13: 25]».

Формами соціально-педагогічної профілактики тютюнопаління серед підлітків у загальноосвітньому закладі є наступні: уроки валеології та охорони життя і здоровя; факультативні заняття з даної проблеми; відеолекторії; усні журнали; тематичні виховні години; соціально-психологічні тренінги; зустрічі з медичними працівниками, представниками правоохоронних органів; доброчинні акції; зустрічі з підлітками, котрі позбавилися шкідливих звичок; тематичні вечори; вечори запитань і відповідей; конференції; КВК; спортивні свята; круглі столи; тематичні години інформації; профілактичні консультації; випуск шкільних засобів інформації; перегляд й обговорення документальних фільмів; ігрові години; вечори відпочинку; тематичні виставки; тематичні конкурси «[32: 2]».

Подаємо методику застосування форм, методів, засобів профілактики тютюнопаління серед підлітків у загальноосвітньому навчальному закладі.

Робота в малих групах дозволяє учням набути навичок, які необхідні для спілкування та співробітництва. Ідеї, котрі виробляються в групі, допомагають учасникам бути корисними один одному. Висловлення думок допомагає їм відчути їхні власні можливості та зміцнити їх.

Педагог обєднує учнів в малі групи (4-6 осіб), розподіляє завдання між групами. Вони повинні за короткий час (як правило, 3-10 хв.) виконати це завдання та представити результати роботи своєї групи. Більшість завдань опрацьовується саме в малих групах або парах. Коли ви починаєте роботу з малими групами дотримуйтесь наступних рекомендацій:

1. Швидко обєднайте учнів в малі групи (4-6 осіб).

2. Ознайомте їх з ролями, які вони можуть виконувати. Керівник групи: зачитує завдання групи; організовує порядок виконання; пропонує учасникам групи висловлюватись по черзі; заохочує групу до роботи; підводить підсумки роботи; визначає доповідача. Секретар: веде записи результатів роботи групи; як член групи, повинен бути готовим висловити думку групи при проведенні підсумків або допомогти доповідачеві. Посередник: слідкує за часом; заохочує групу до роботи. Доповідач: чітко висловлює думку групи; доповідає про результати роботи групи.

3. Дайте кожній групі конкретне завдання та інструкцію щодо організації групової роботи. Вони можуть бути такими: а) можна починати висловлюватися спочатку за бажанням, а потім по черзі; б) необхідно дотримуватися одного з правил активного слухання, коли хтось говорить, всі слухають і не перебивають; в) намагатися обговорювати ідеї, а не особистість учнів, які висловили цю ідею; г) утримуватися від оцінок та образ учасників групи; д) намагатися в групі прийти до спільної думки; е) поважати й обовязково фіксувати творчі думки.

4. Дайте час і потрібну допомогу для виконання групової роботи.

5. Запропонуйте групам представити результати роботи.

6. Прокоментуйте роботу груп.

Орієнтовно таким чином ви можете організовувати роботу в групах до того часу, коли вона стане звичною для учнів.

Робота в парах. Однією з форм роботи в малих групах є робота в парах. Пропонуємо порядок проведення:

o Задайте учням питання для дискусії або ситуації. Після пояснення питання або фактів, наведених в ситуації, дайте декілька хвилин, щоб продумати можливі відповіді або рішення самостійно.

o Обєднайте учнів у пари, визначте, хто з пари буде висловлюватись першим і попросіть обговорити свої ідеї одне з одним. Краще відразу визначити час на висловлення кожного в парі й спільне обговорення. Це допомагає звикнути до чіткої організації роботи в парах. Вони мають досягти згоди (консенсусу) щодо відповіді або рішення.

o Кожна пара обмінюється своїми ідеями й аргументами з усім класом, що допомагає провести дискусію.

“Мозковий штурм” - це ефективний та добре відомий інтерактивний метод колективного обговорення. Він спонукає учнів проявляти свою уяву та творчість, відкрито висловлювати думки, допомагає знаходити декілька рішень щодо конкретної проблеми. Порядок проведення:

1. Запропонуйте учням сісти так, щоб вони почували себе зручно та невимушено.

2. Визначте основні правила.

3. Повідомте їм проблему, яку необхідно вирішити.

4. Запропонуйте учасникам висловити свої ідеї.

5. Записуйте їх по черзі надходження. Не вносьте в ідеї ніяких коректив.

6. Спонукайте учасників до висування нових ідей, додаючи при цьому свої власні.

7. Намагайтеся не допустити глузування, коментарів або висміювання яких-небудь ідей.

8. Продовжуйте обговорення доти, доки будуть надходити нові ідеї.

9. На закінчення обговоріть й оцініть запропоновані ідеї.

Правила проведення “мозкового штурму”, які можна запропонувати учням:

1. Під час “висування ідей” не пропускайте жодної. Якщо ви будете оцінювати їх під час висловлювання, учасники зосередять більше уваги на захисті своїх ідей, ніж на спробах запропонувати нові і більш досконалі.

2. Необхідно заохочувати всіх до висловлення якомога більшої кількості ідей. Варто заохочувати навіть фантастичні ідеї. (Якщо під час “мозкового штурму” не вдасться отримати багато ідей, це може пояснюватися тим, що учасники піддають свої ідеї самокритиці - двічі подумають перед тим, як висловити).

3. Потрібно якомога більше ідей. В остаточному підсумку кількість породжує якість. В умовах висування великої кількості ідей учасники мають можливість дати простір своїй уяві.

4. Спонукайте всіх учасників розвивати або змінювати ідеї інших. Обєднання або зміна раніше висунутих ідей часто веде до висунення нових, що перевершують попередні.

5. У класі можна розмістити такий плакат: а) кажіть усе, що прийде вам у голову; б) не обговорюйте і не критикуйте висловлювань інших; в) можна повторювати ідеї, запропоновані будь-ким іншим; г) розширюйте запропоновані ідеї.

Розвязання проблем. Більшість суперечливих питань можна розвязувати, застосовуючи метод розвязання проблем, що складається з кількох етапів:

1. Аналіз проблеми: Що трапилося? Чому? Хто учасники ситуацій, повязаних з проблемою? Хто може бути зацікавлений в її розвязанні? Якої інформації мені не вистачає, і де її можна отримати?

2. Пошук шляху розвязання проблеми: Якими є способи її розвязання? Які їх переваги і недоліки? Які шанси та загрози вони несуть?

3. Вибір способу розвязання: Яке розвязання є найкращим з точки зору загальноприйнятих цінностей, наприклад справедливості, а також інших критеріїв, наприклад низьких коштів або простоти? Які труднощі можуть зявитися при його реалізації? Як повинні виглядати наступні кроки при запровадженні його в життя? Хто чи що може ускладнити або унеможливити його? На кого можна розраховувати як на союзника?

Займи власну позицію. Цей метод корисний при проведенні в групі, колективі дискусії на суперечливу тему. Слід використовувати дві протилежні думки, які не мають однієї (правильної) відповіді. Цей метод може бути використаний як вступна вправа для демонстрації різних думок з досліджуваної теми, він дає учням можливість висловити свою точку зору. Порядок проведення:

1. Розмістіть плакати в протилежних кінцях кімнати. На одному з них написано: “згідний (згідна)”, на іншому - “не згідний (не згідна)”. (Варіанти: на плакатах можуть бути викладені полярні позиції щодо проблеми: наприклад, “пробувати наркотики заборонено“ і “пробувати наркотики дозволено всім“.)

2. Визначте правила проведення вправи й обговоріть їх.

3. Попросіть учасників стати біля відповідного плаката відповідно до їхньої думки з обговорюваної проблеми.

4. Виберіть декілька учасників і попросіть їх обґрунтувати свою позицію.

5. Після викладу різних точок зору запитаєте, чи не змінив хто-небудь з учасників своєї думки і чи не хоче перейти до іншої позиції. Вони повинні обґрунтувати причини свого переходу.

6. Попросіть учасників назвати найбільш переконливі аргументи своєї протилежної сторони.

Правила проведення вправи, що пропонуються учням: говорити по черзі; не перебивати; не сперечайтеся один з одним;. називайте нові аргументи або ідеї; змінити власну позицію можна в будь-який час; будьте готові пояснити причини зміни своєї позиції; вислухайте аргументи та ідеї інших; якщо вас запитають, будьте готові відповісти, які аргументи або ідеї вам найбільше сподобалися.

Розігрування ситуації за ролями. Метою розігрування конкретної ситуації життя за ролями є визначення учнями власного ставлення до неї, набуття ними досвіду, подальший розвиток уяви та навиків критичного мислення; сприяння висловленню суджень та думок; виховання спроможності знаходити та розглядати альтернативні можливості дій; співчувати іншим. У ході рольової гри учасники розігрують у ролях визначену проблему або ситуацію. Порядок підготовки та реалізації та вимоги до застосування методу є такими:

1. Якщо рольова гра використовується, то вона потребує ретельної підготовки. Початкові вправи мають бути простими з наступним ускладненням.

2. Є чотири основні елементи: а) попереднє планування і підготовка педагога; б) підготовка і вправляння учнів; в) активна участь класу в проведенні вправи; г) ретельне обговорення та міркування з приводу вправи.

3. Дайте учнями можливість провести рольову гру й імітувати сучасні ситуації. Змінюйте види діяльності.

4. Такі вправи повинні проводитися в атмосфері довіри, щоб учні не почувалися ніяково. Учні повинні розуміти, що реагувати можна по-різному. Практика допоможе учням почувати себе більш упевнено при проведенні таких вправ.

5. Після закінчення вправи проводиться ретельний і поглиблений аналіз учасниками та “спостерігачами” набутого досвіду, їхніх думок та почуттів.

Після проведення гри необхідно, щоб діти вийшли з ролей. Для цього проводиться детальне обговорення ситуації. Слід памятати про те, що кожен (кожна) має відповісти на запитання: Як ви себе почували в тій чи іншій ролі?; Що подобалось під час гри, а що ні?; Яким чином цей досвід може вплинути на ваше подальше життя?

Аналіз ситуації. Одним з методів профілактичної роботи є аналіз ситуації, випадку з життя. Робота складається з аналізу ситуації за такими складовими:

а) якими є факти: Що відбулося? Хто є учасниками справи? Що ми про них знаємо? Які факти є важливими? Які другорядними?

б) у чому проблема ситуації: У чому полягає конфлікт? Яке питання треба вирішити, розвязуючи ситуацію? У чому інтереси кожної з сторін? Чому вони суперечливі?

в) якими можуть бути аргументи: Які аргументи можуть бути наведені на захист кожної із сторін?

г) в чому полягає рішення: Яким буде розвязання ситуації? Чому саме таким? Якими можуть бути наслідки такого рішення? Чи існують інші шляхи розвязання?

Дискусія дає прекрасну нагоду виявити різні позиції з певної проблеми або Із суперечливого питання. Для того щоб дискусія була відвертою, необхідно створити в класі атмосферу довіри та взаємоповаги. Тому в класі бажано виробити правила культури ведення дискусії. Пропонуємо вам орієнтовні правила: говорити по черзі, а не всім одночасно; не перебивати того, хто говорить; критикувати ідеї, а не особу, що їх висловила; поважати всі висловлені думки (точки зору); не сміятися, коли хтось говорить, за винятком, якщо хтось жартує; не змінювати тему дискусії; намагатися заохочувати до участі в дискусії всіх. Ви можете доповнити ці правила, провести їх обговорення та дотримуватися під час проведення дискусій.

Отже, для проведення профілактики тютюнопаління серед підлітків у загальноосвітньому навчальному закладі необхідно визначити мету, конкретизувати завдання, визначити зміст основних процедур, вибрати відповідні форми, методи, засоби роботи. Оскільки форми та методи профілактики мають різні можливості формування когнітивного, афективного, поведінкового компонентів поведінки підлітка, то одноразове їхнє застосування не забезпечить позитивних результатів. Профілактика тютюнопаління буде ефективною лише при умові систематичного, комплексного використання різних форм, методів, засобів в поєднанні з діяльністю, спрямованою на створення умов для повноцінної життєдіяльності та самореалізації підлітків.

Делись добром ;)