Методи та прийоми активізації образотворчості учнів початкових класів

курсовая работа

1.3 Особливості образотворчості дітей молодшого шкільного віку

Творчість супроводжувала людину ще з давніх часів і тому завжди була обєктом зацікавленості різних дослідників. Однак тільки на початку XX століття виникла така наукова галузь, як еврологія, що стала вивчати різноманітні проблеми теорії творчості. Зокрема, специфіку творчого мислення, творчої уяви, творчого розвитку, творчої діяльності,Проблема творчих можливостей школярів, за словами В.О.Сухомлинського, - "одна з ділянок педагогічної цілини", - особливо специфічне та малодосліджене явище, а дитяча творчість - "глибоко своєрідна сфера духовного життя".Визначення закономірностей, що спонукають дитячу уяву до творчого освоєння оточуючого світу і далі -- до самостійної образотворчості, цікавлять спеціалістів різних галузей науки, що досліджують проблеми становлення творчої особистості.

Вочевидь зясовано, яка особистість може вважатися власне творчою, а тому найбільш привабливою для сучасних процесів розвитку людства. З огляду на проблеми творчого становлення особистості дитини, серед значного переліку основних ознак творчої особистості, на наш погляд, доцільно виділити наступні: вільне, поза стандартами, мислення, його гнучкість, сприйнятливість до нового, ентузіазм, прагнення до творчої самореалізації, фантазія, уява, образне та асоціативне мислення, певні творчі здібності тощо.Мабуть, аксіоматичним нині є твердження, що творчий розвиток . кожної людини на певному етапі має бути педагогічне керованим, оскільки саме учитель може значною мірою професійно закласти підґрунтя для становлення творчої особистості та визначити сталий напрямок цього процесу. На жаль, в сучасній шкільній практиці ще мало враховується слушність популярної із середини нашого століття гіпотези про те, що загальний творчий потенціал особистості, яка розвивається через мистецтво, може бути успішно трансформований в інші види життєдіяльності людини. Факти стосовно того, що творчо розвинуті (т.зв. креативні) учні помітно відрізняються від просто здібних дітей ще й глибиною почуттів, багатством емоцій та великим творчим потенціалом, уможливлюють висновок щодо актуальності та злободенності проблем творчого розвитку сучасних школярів загалом та їхньої образотворчості зокрема.Відомо, що "творча діяльність... знаходиться в прямій залежності від багатства та різноманітності попереднього досвіду людини, тому що цей досвід є матеріалом, на якому формується фантазія".[33,17] Відтак різноманітна життєва основа дитячої образотворчості безперечно необхідна для розширення кругозору щодо естетичного сприймання, для формування оцінного ставлення відносно оточуючого світу та, передусім, для його творчого опанування та перетворення. За мотиваційною природою дитяча творчість звичайно відрізняється від творчості дорослих. Наприклад, крім таких подібних стимулюючих факторів, як прагнення до самоствердження, самовираження, самореалізації, їй притаманні ще особлива емоційна насиченість та гостра потреба в позареальних, іноді фантастичних уявленнях. Крім того; для дитини в образотворчості більш важливий не її результат, а сам процес творіння.Ці особливості дитячої творчості постійно привертають увагубагатьох педагогів, психологів, мистецтвознавців та фахівців суто творчих професій. Вже звичним явищем стало те, що неабиякою популярністю серед митців-професіоналів користуються зразки дитячої творчості, дивуючи і надихаючи їх своєю надзвичайною образною виразністю таемоційною безпосередністю.Повніше осягнути важливість проблеми активізації дитячої образотворчості в школі допомагає педагогічна теорія про апологетичний та генетичний методи художнього розвитку дитини. Постулати апологетичного, дещо застарілого, методу: від мистецтва - до його викладання та від законів професійної художньої діяльності - до дитини. Сутність генетичного методу (від дитини - до мистецтва та від дитячоїхудожньої творчості - до розвинутих форм художньої культури) робить очевидним його особливу актуальність та перспективність. На думку автора згаданої теорії наукова та практична значущість генетичного методу полягає в тому, що він "...знімає тиск професійного стандарту, .. .змагання та відбір дітей за ступенем таланту, - художній розвиток стає надбанням кожного та необхідною умовою розкриття особистісних якостей та здібностей всіх дітей".

В сучасних умовах саме цей метод може розглядатися як дійсно ефективний для зміни формальної взаємодії дитини та мистецтва і активізації дитячої творчості, особливо в початковій школі.В контексті пошуку найефективніших способів активізації образотворчості молодших школярів бачиться доречним впровадження в педагогічну практику різноманітних сучасних концепцій, що були розроблені як на теренах України, так і за кордоном.Найбільш вагомою з-поміж вітчизняних є сучасна педагогічна концепція про взаємодію та інтеграцію мистецтв у поліхудожньому розвитку школярів, що стала результатом наукової співпраці українських і російських вчених Г.П.Шевченко та В.П.Юсова. Одним з найважливіших положень цієї концепції є визначення інтеграції (взаємного проникнення різних видів мистецтва на базі одного освітнього компонента) найбільш результативним механізмом активізації дитячої творчості в школі. Вихідні положення даної концепціїуможливлюють розробку та практичне впровадження широкого спектра творчо-активізуючих способів естетичного розвитку дітей різних вікових категорій, в тому числі й молодших школярів.Однією з популярних закордонних теорій є концепція відомого німецького педагога Рудольфа Штейнера (засновника так званої вальфдорської школи), за якою дитяча образотворчість має посідати одне з найперших місць у навчально-виховному процесі і повинна бути спрямована, передусім, на дитину та її інтереси, а ".. .живопис, рисунок, ліплення органічно вплетені в опанування всіма предметами".Основне завдання кожного вчителя вальфордської школи - не "зачіпаючи власного "Я" учня, сприяти його розвитку таким чином, щоб його індивідуальність (дух) могла б стати максимально досконалою та творчою. Неабияке значення має в цьому процесі натхнення й творча праця педагогів, бо ".. .імпульси, що ідуть від учителя, його активна участь у творчій діяльності дітей постійно підтримують у них незмінну глибоку зацікавленість в творчій роботі."

У більшості вітчизняних загальноосвітніх шкіл апробованими на достатньому рівні є форми масової роботи з активізації дитячої образотворчості: тематичні конкурси, ранки, виставки, олімпіади та інтегративні з іншими видами мистецтв свята й фестивалі. За усталеною традицією до їхньої організації та проведення залучаються переважно найбільш активні та творчо обдаровані учні. Охоплення такою діяльністю усього загалу молодших школярів досі залишається в практиці вчителів слабкою недопрацьованою ланкою. Такий стан наштовхує на думку про гостру необхідність зміни існуючих підходів до активізації дитячої творчості в інший спосіб, а саме - на уроках образотворчого мистецтва в початкових класах.За твердженням добре знаного всіма психолога Л.С.Виготського, навчити творчості неможливо, але можна дати вміння, навички і знання, які допоможуть дитині у творчості.Цілісний підхід до активізації творчої діяльності молодших школярів на уроках образотворчого мистецтва (урахування вікової сензитивності та особливостей художньої діяльності; визначення необхідного обсягу знань, умінь та уявлень у відповідному курсі; організація певної емоційної налаштованості на творче самовиявлення) безперечно може стати основою для продуктивної художньо-творчої діяльності нерідко завдяки застосуванню різноманітних варіантів ігрових форм і методів[28,94]

Делись добром ;)