Структура процесу навчання Структура процесу навчання
Процес навчання складається з цільового, стимулюючо-мотиваційного, змістового, операційно-дійового, емоційно-вольового, контрольно-регулюючого, оціночно-результативного компонентів.
Цільовий компонент. Забезпечує усвідомлення педагогами і передачу учням мети викладання кожного предмета, його конкретних розділів і тем. Це усвідомлення залежить від попереднього матеріалу, рівня освіченості та вихованості учнів, а головне — від цілеспрямованості вчителя, вміння поставити і роз'яснити учням цілі та завдання.
Організація процесу навчання пов'язана з чітким визначенням мети (освітньої, виховної, розвиваючої ) та усвідомленням її учнями. Освітня мета полягає в забезпеченні засвоєння, закріплення, застосування теорій, понять, законів тощо (вчитель продумує їх перелік); формуванні загальнонавчальних та спеціальних (з певного предмета) умінь і навичок. Виховна мета реалізується у формуванні виховних світоглядних ідей, моральних якостей школярів (етичних норм, гуманізму, колективізму, активної позиції щодо навчання і життя загалом), естетичних поглядів, уміння працювати й контролювати себе, гігієнічних та фізкультурних навичок. Розвиваюча мета охоплює розвиток мислення, уваги, пам'яті, волі, емоцій, навчальних інтересів, мотивів і здібностей школярів. Розвиток мислення відбувається на основі загальних розумових дій та операцій. До них належать:
— структурування (мислительна діяльність, спрямована на встановлення зв'язків між поняттями, реченнями, ключовими словами і т. ін., в процесі якої формується структура знань);
— систематизація (мислительна діяльність для встановлення віддалених зв'язків між поняттями, реченнями, в процесі якої вони організуються в певну систему);
— конкретизація (застосування знань на практиці);
— варіювання (зміна несуттєвих ознак понять, їх властивостей, фактів тощо при постійних суттєвих);
— доведення (логічне розмірковування);
— формування висновків (поступове спрощення теоретичного або практичного виразу з метою одержання наперед відомого його виду);
— пояснення (зосередження думки на найважливіших моментах (зв'язках);
— класифікація (розподіл понять на взаємопов'язані класи за суттєвими ознаками);
— аналіз (вичленення ознак, властивостей, відношень понять, знаходження спільних і відмінних їх властивостей);
— синтез (поєднання, складання частин — дія, зворотна аналізу);
— порівняння (виділення окремих ознак понять, знаходження спільних і відмінних їх властивостей);
— абстракціонування (визначення суттєвих ознак понять через відкидання несуттєвих);
— узагальнення (визначення ознак, властивостей, суттєвих для кількох понять).
Під час навчального процесу учитель сприяє розвитку волі та наполегливості учнів; виховує культуру їх емоцій — подив, радість, цікавість, переживання та ін.
Досягнення освітньої, виховної та розвиваючої мети здійснюється завдяки реалізації змісту навчального матеріалу, добору форм, методів, прийомів навчання, забезпеченню порядку й дисципліни на уроці, оцінювання знань, впливу особистості вчителя, його поведінки, ставлення до учнів.
Стимулюючо-мотиваційний компонент. Є продовженням цільового, але тільки за усвідомлення учнями їх власного стимулу до діяльності. Повноцінний стимул можливий за усвідомлення реальної значущості знань. Тому роз'яснення мети, поглиблення мотивації є передумовою позитивного ставлення учнів до навчального предмета. Учитель зобов'язаний викликати в учнів внутрішню потребу в засвоєнні знань. Це досягається за допомогою чіткого й достатнього формулювання учням пізнавального завдання (найчастіше у формі проблемної ситуації), адже одна й та сама за характером і результатами навчальна діяльність учнів може мати різні мотиви. Тому важливо, щоб учитель свідомо управляв мотиваційною стороною навчальної діяльності учнів, їх інтересами і потребами, формував позитивне ставлення до навчання.
Позитивне ставлення до навчання можливе, якщо: наукові знання викликають зацікавленість, а вчитель створює ситуації, якими учні захоплюються; знання, вміння і навички значимі для учня практично в різних життєвих ситуаціях і тому викликають глибоку зацікавленість; навчальна діяльність стимулює бажання долати труднощі, пробувати власні сили при засвоєнні навчального матеріалу; у системі суспільних пріоритетів наукові знання користуються належним авторитетом, що зміцнює мотиваційну основу навчальної діяльності учнів; сформовано колективний характер навчальної діяльності (створює сприятливу атмосферу і прагнення зайняти достойне місце серед ровесників); підтримується почуття власної гідності; навчальна діяльність є плідною (стимулює подальші старання); утвердилося справедливе оцінювання досягнень, доброзичливе ставлення, повага й розумна вимогливість до учнів.
Змістовий компонент. При підготовці до заняття вчителю необхідно ретельно обміркувати, яким повинен бути зміст навчального матеріалу, конкретизувати обсяг теоретичних положень, визначити уміння та навички, які необхідно сформувати у процесі вивчення нового матеріалу.
Навчальний матеріал, залежно від функцій, які він виконує, належить до таких видів:
— інформаційний: тексти, малюнки, креслення, схеми, таблиці, географічні карти, музичні твори, ноти, твори скульптури і живопису, моделі, установки, реальні об'єкти навколишньої дійсності тощо;
— операційний: завдання, вправи, під час виконання яких виробляються вміння і навички;
— актуалізуючий: тексти, завдання, які сприяють актуалізації опорних знань, умінь і навичок, необхідних для розуміння і засвоєння матеріалу;
— контролюючий: завдання, що забезпечують внутрішній і зовнішній зворотний зв'язок;
— стимулюючий: тексти, завдання, які викликають інтерес до нових знань або нових способів їх засвоєння;
— діагностуючий: завдання, що дають змогу виявити прогалини в знаннях, причини неправильних дій учнів.
На практиці, як правило, використовують поєднання різних видів навчального матеріалу.
Операційно-дійовий (методичний) компонент. Охоплює всі методи та їх складові — прийоми, якими оперує кожен учитель у процесі своєї діяльності, форми організації навчання. Організовуючи навчально-пізнавальну діяльність, слід зважати на те, що, хоча учні засвоюють навчальний матеріал під керівництвом учителя, цей процес є індивідуальним для кожного учня. Загалом, він передбачає таку послідовність інтелектуальних операцій: сприймання; осмислення; узагальнення; систематизація; закріплення; застосування на практиці.
Сприймання нового матеріалу. Є важливим життєвим процесом, який полягає у відбитті у свідомості особистості предметів, явищ, форм існування матерії. Вони можуть бути представлені у формі тексту, аудіо-, відеоматеріалу або експозиційної моделі тощо. Динаміка, ефективність його залежить від досвіду, запасу знань учня, встановлення зв'язків нових знань з набутими в процесі навчання, врахування інтересів, потреб, уваги, звичок, нахилів, переконань учнів має великий вплив на процес сприймання. Тому, готуючи учнів до сприймання нового матеріалу, вчитель зобов'язаний приділяти увагу постійним зв'язкам між набутим і новим, актуалізувати відповідні опорні знання, вміння, навички.
Важливо організовувати вивчення учнями нового матеріалу з різних джерел -— як за допомогою безпосереднього (різні види наочності, екскурсії, лабораторні й практичні роботи, експерименти, суспільно корисна і продуктивна праця), так і опосередкованого сприймання (усне і друковане слово, викладання, вміння викликати у їх свідомості потрібні уявлення тощо).
Викладаючи новий навчальний матеріал, учитель повинен забезпечити лаконічність, узагальненість, уніфікованість, очищеність від зайвої інформації, від зайвих деталей, уніфіковуючи його у процесі зосередження уваги учнів передусім на опорних смислових моментах. Доцільно відмежовувати автономні одиниці навчального матеріалу, щоб новий матеріал мав чітку, зрозумілу і доступну для засвоєння структуру.
Слід враховувати індивідуальні особливості сприймання окремих учнів: точність, швидкість, повноту, емоційність, уміння відбирати, аналізувати, використовувати інформацію. Перше враження учня від навчальної інформації (явище імпринтингу) надовго залишається в його свідомості. Тому важливо, щоб воно було правильним. Суттєву роль при цьому відіграє візуальне представлення навчальної інформації.
Осмислення інформації, формування наукових понять. Вони безпосередньо пов'язані з розумінням і запам'ятовуванням навчального матеріалу. Осмислення передує розумінню сприйнятого. Осмислити — означає для учня побачити у сприйнятій інформації відповідний смисл.
У процесі осмислення, узагальнення учнями фактів, формування понять, розуміння закономірностей вчитель має турбуватися про розвиток їх конкретного й абстрактного мислення.
Осмислення і розуміння навчального матеріалу відбувається у процесі аналізу, синтезу, індукції, дедукції. При його узагальненні вчитель звертає особливу увагу на найважливіші ознаки предметів, явищ, процесів.
Формування понять відбувається на основі практично-чуттєвої діяльності учнів (виокремлення ознак понять через безпосереднє сприймання і співставлення предметів), а також логічного аналізу ознак понять.
На стадії формування знання, уявлення і поняття учнів спершу є дифузними (розрізненими), учень не усвідомлює їх ознак. Далі він виокремлює й усвідомлює деякі з них — ті, що найчастіше зустрічаються, згодом — істотні ознаки. Поняття пов'язуються з усе більшою кількістю різноманітних об'єктів, знання узагальнюються і поглиблюються. Нове поняття формується як результат вирішення певної проблеми. Велике значення у формуванні понять належить слову. Без нього поняття не існує. За допомогою слова (усного, друкованого, писемного), через мову і мовлення учні пізнають світ, оволодівають основами наук.
Закріплення знань, умінь і навичок. Для того щоб знання стали надбанням учня, їх потрібно не тільки сприйняти, осмислити, а й запам'ятати.
Запам'ятовування — процес пам'яті, завдяки якому відбувається закріплення нового через поєднання його з набутим раніше.
Воно є основою накопичення, збереження та відтворення інформації.
Запам'ятовування може бути логічним (осмисленим) і механічним (простим повторенням, «зубрячкою»).
Продуктивність запам'ятовування залежить від особливостей його довільного процесу.
Мимовільне запам'ятовування — форма запам'ятовування, що є продуктом дій (пізнавальних, практичних та ін.), але здійснюється автоматично, без мнемічної мети.
Мнемоніка (грец. mnemonikon — мистецтво запам'ятовування) є системою особливих способів, які полегшують процес запам'ятовування інформації та збільшують обсяг пам'яті.
Довільне запам'ятовування — форма запам'ятовування, за якої людина ставить перед собою мету запам'ятати і використовує для цього спеціальні прийоми.
Здійснюється воно завдяки зусиллям суб'єкта пізнання.
Продуктивному запам'ятовуванню навчального матеріалу сприяють його групування, переказ «своїми» словами, з попереднім осмисленням, повторення (первинне, поточне, узагальнююче), використання асоціативних образів, чуттєвих переживань (психологічних опор). Творчо працюючі вчителі широко використовують при цьому опорні сигнали — набір ключових слів, знаків тощо, розміщених на плакаті, аркуші паперу тощо.
Практичне застосування знань, умінь і навичок. Це останній етап процесу засвоєння знань, набуття умінь і навичок. Здатність до цього формується за допомогою різноманітних вправ, самостійних робіт, розв'язування задач на лабораторних і практичних заняттях, в різних видах повторення, написання творів. Особливе значення для повноцінного застосування знань мають міжпредметні зв'язки, вирішення різних життєвих завдань, де доводиться використовувати комплекс знань з різних навчальних предметів.
Ефективність засвоєння знань залежить від мотивації, учіння, розвитку емоційної сфери, самостійної і творчої ініціативи учнів.
Емоційно-вольовий компонент. Виявляється через напруження волі учня у процесі пізнавальної діяльності. Воля, емоційні процеси інтенсифікують пізнавальну діяльність школярів. Важливими є позитивні емоції, які створюють атмосферу співробітництва, поліпшують умови самостійної навчальної роботи, викликають бажання вчитись.
Підвищенню емоційності навчання сприяє використання спеціальних дидактичних методів (демонстрації, використання технічних засобів навчання, змістовність матеріалу), показових прикладів, фактів, створення проблемних ситуацій.
Контрольно-регулюючий компонент. Містить методи контролю, самоконтролю і взаємоконтролю, якими користується вчитель паралельно з викладанням нового матеріалу.
Функція контролю здійснюється на всіх етапах навчального процесу. Вона є безперервною і не повинна обмежуватись лише констатацією досягнутого. Йдеться про зворотний зв'язок у навчанні, що передбачає; своєчасне реагування вчителя на допущені учнем (учнями) помилки; певну систему їх виправлення (учень одержує підказку, йому негайно повідомляють правильну відповідь або учень самостійно шукає помилку та способи для її виправлення).
На цьому етапі відбувається формування в учнів навичок та умінь самоконтролю в навчанні, планування своїх дій, оцінювання і регулювання власної діяльності і поведінки, передбачення результатів своїх дій, зіставлення їх з вимогами вчителя або колективу.
Оціночно-результативний компонент. Передбачає оцінювання якості знань учнів, яке здійснюють як педагоги, так і вони самі. Воно є ефективним чинником, коли результати оцінювання є об'єктивними, послідовними, узгоджуються між собою.
- 6.2. Основні проблеми розвитку європейського шкільництва та педагогічної думки
- 1. Загальні засади педагогіки
- 1.1. Предмет і завдання педагогіки
- Система педагогічних наук
- Міжпредметні зв'язки педагогіки
- 1.2. Загальна характеристика логіки і методів науково-педагогічного дослідження
- Математичні методи
- Логіка (етапи) психолого-педагогічного дослідження
- 1.3. Проблеми розвитку особистості та їх значення для виховання
- Внутрішні суперечності як рушійні сили розвитку
- Виховання, навчання і розвиток особистості
- 1.4. Вікові особливості психічного та фізичного розвитку особистості
- 2. Теорія виховання
- 2.1. Сутність, зміст процесу виховання
- 2.2. Основні закономірності та принципи виховання
- 2.3. Основні напрями виховання Громадянське вихованняГромадянське виховання
- Розумове вихованняРозумове виховання
- Екологічне вихованняЕкологічне виховання
- Статеве вихованняСтатеве виховання
- Правове вихованняПравове виховання
- Естетичне вихованняЕстетичне виховання
- Фізичне вихованняФізичне виховання
- 2.4. Методи виховання Методи, прийоми і засоби вихованняМетоди, прийоми і засоби виховання
- Методи формування свідомості особистостіМетоди формування свідомості особистості
- Методи організації діяльності, спілкування та формування досвіду суспільної поведінкиМетоди організації діяльності, спілкування та формування досвіду суспільної поведінки
- Методи стимулювання діяльності й поведінкиМетоди стимулювання діяльності й поведінки
- Генетико-моделюючий метод вихованняГенетико-моделюючий метод виховання
- Педагогічні умови використання методів вихованняПедагогічні умови використання методів виховання
- 2.5. Організаційні форми виховної роботи Позакласна виховна роботаПозакласна виховна робота
- Колективні творчі справи (ктс) Колективні творчі справи (ктс)
- Колективне планування виховної роботиКолективне планування виховної роботи
- Позашкільні заклади в системі освіти і виховання Позашкільні заклади в системі освіти і виховання
- 2.6. Формування колективу, його вплив на виховання особистості Колектив і його види Колектив і його види
- Сутність, зміст, функції виховного колективу Сутність, зміст, функції виховного колективу
- Діалектика розвитку колективу Діалектика розвитку колективу
- Чинники розвитку колективу Чинники розвитку колективу
- Учнівське самоврядування в школі та класі Учнівське самоврядування в школі та класі
- Формальні та неформальні групи Формальні та неформальні групи
- Дитячі та юнацькі громадські організації Дитячі та юнацькі громадські організації
- Неформальний молодіжний рух Неформальний молодіжний рух
- 2.7. Класний керівник. Функції, напрями і форми роботи Класний керівник у школі Класний керівник у школі
- Функції класного керівника Функції класного керівника
- Напрями і форми роботи класного керівника Напрями і форми роботи класного керівника
- Робота класного керівника з вивчення учнів
- Програма вивчення і структура характеристики учнів
- Систематизація результатів вивчення особистості учнів
- Програма вивчення і структура характеристики класного колективу
- Критерії оцінювання ефективності виховного процесу Критерії оцінювання ефективності виховного процесу
- 2.8. Виховна робота з педагогічно занедбаними дітьми Поняття «педагогічно занедбані діти» Поняття «педагогічно занедбані діти»
- Принципи, шляхи і засоби перевиховання Принципи, шляхи і засоби перевиховання
- 2.9. Взаємодія школи та сім'ї у вихованні молоді Сім'я як соціально-педагогічне середовище Сім'я як соціально-педагогічне середовище
- Особливості й перспективи розвитку сучасної сім'ї Особливості й перспективи розвитку сучасної сім'ї
- Форми й методи роботи вчителя з батьками учнів Форми й методи роботи вчителя з батьками учнів
- Педагогічна освіта батьків
- Залучення батьків до виховної роботи
- Взаємодія з батьками
- 3. Теорія освіти і навчання
- 3.1. Дидактика Дидактика як галузь педагогіки, її виникнення і розвиток Дидактика як галузь педагогіки, її виникнення і розвиток
- Зв'язок дидактики з іншими науками Зв'язок дидактики з іншими науками
- Категорії дидактики Категорії дидактики
- 3.2. Зміст освіти в сучасній школі Загальна характеристика змісту освіти Загальна характеристика змісту освіти
- Освітня система в Україні Освітня система в Україні
- Стандарти освіти Стандарти освіти
- Основні джерела змісту освіти: навчальний план, навчальна програма, підручники Основні джерела змісту освіти: навчальний план, навчальна програма, підручники
- 3.3. Структура та організація процесу навчання Основні функції та компоненти процесу навчання Основні функції та компоненти процесу навчання
- Структура процесу навчання Структура процесу навчання
- Оптимізація процесу навчання Оптимізація процесу навчання
- 3.4. Закономірності та принципи навчання Закономірності навчання Закономірності навчання
- Принципи навчання Принципи навчання
- 3.5. Загальні методи навчання Методи навчання та їх класифікація Методи навчання та їх класифікація
- Методи організації та здійснення навчально-пізнавальної діяльності Методи організації та здійснення навчально-пізнавальної діяльності
- Методи стимулювання і мотивації навчально-пізнавальної діяльності Методи стимулювання і мотивації навчально-пізнавальної діяльності
- Методи контролю і самоконтролю за ефективністю навчально-пізнавальної діяльності Методи контролю і самоконтролю за ефективністю навчально-пізнавальної діяльності
- Методика case Методика case
- Загальні вимоги щодо оптимального поєднання методів навчання Загальні вимоги щодо оптимального поєднання методів навчання
- Засоби навчання Засоби навчання
- 3.6. Проблемно-розвиваюче навчання Проблемна ситуація як умова пізнавальної активності учнів Проблемна ситуація як умова пізнавальної активності учнів
- Класифікація методів проблемно-розвиваючого навчання Класифікація методів проблемно-розвиваючого навчання
- Способи та умови застосування методів проблемно-розвиваючого навчання Способи та умови застосування методів проблемно-розвиваючого навчання
- 3.7. Форми організації навчання Організаційні форми навчання Організаційні форми навчання
- Урок — основна форма організації навчання Урок — основна форма організації навчання
- 3.8. Позаурочні форми навчання Семінарські заняття Семінарські заняття
- Практикуми Практикуми
- Факультативні заняття Факультативні заняття
- Навчальна екскурсія Навчальна екскурсія
- Додаткові групові, індивідуальні заняття. Предметні гуртки Додаткові групові, індивідуальні заняття. Предметні гуртки
- Домашня навчальна робота учнів Домашня навчальна робота учнів
- 3.9. Контроль за навчально-пізнавальною діяльністю Сутність, функції, види контролю Сутність, функції, види контролю
- Перевірка й оцінювання успішності учнів Перевірка й оцінювання успішності учнів
- 3.10. Диференційоване навчання в школі Диференціація в освіті. Види диференціації Диференціація в освіті. Види диференціації
- 3.11. Навчання обдарованих учнів Обдарованість: суть, види, принципи Обдарованість: суть, види, принципи
- Форми і методи роботи з обдарованими дітьми Форми і методи роботи з обдарованими дітьми
- 3.12. Проблема відставання учнів у навчанні Відставання: ознаки, причини Відставання: ознаки, причини
- Робота з відстаючими учнями Робота з відстаючими учнями
- 4. Школознавство
- 4.1. Управління загальноосвітньою школою Принципи управління освітою Принципи управління освітою
- Структура управління освітою в Україні Структура управління освітою в Україні
- Інспектування загальноосвітнього закладу Інспектування загальноосвітнього закладу
- 4.2. Управління загальноосвітнім навчальним закладом Управлінські органи в школі Управлінські органи в школі
- 4.3. Планування та облік роботи школи Планування роботи школи Планування роботи школи
- Особливості внутрішкільного контролю Особливості внутрішкільного контролю
- Види, форми й методи внутрішкільного контролю Види, форми й методи внутрішкільного контролю
- 4.4. Методична робота в школі Значення методичної роботи для підвищення рівня професійної підготовки вчителя Значення методичної роботи для підвищення рівня професійної підготовки вчителя
- Основні форми методичної роботи в школі Основні форми методичної роботи в школі
- Підвищення кваліфікації та атестація педагогічних працівників Підвищення кваліфікації та атестація педагогічних працівників
- 4.5. Інноваційна спрямованість педагогічної діяльності Інновації в освіті Інновації в освіті
- Передовий педагогічний досвід і впровадження досягнень педагогічної науки Передовий педагогічний досвід і впровадження досягнень педагогічної науки
- Критерії педагогічних інновацій Критерії педагогічних інновацій
- 5. Педагогічні комунікації
- 5.1. Сучасний педагог Основні риси, функції сучасного вчителя Основні риси, функції сучасного вчителя
- Педагогічна майстерність, її елементи Педагогічна майстерність, її елементи
- 5.2. Педагогічна комунікація Сутність, функції педагогічної комунікації Сутність, функції педагогічної комунікації
- 5.3. Невербальна комунікація Складові невербальної комунікації Складові невербальної комунікації
- Основні засоби невербальної комунікації Основні засоби невербальної комунікації
- 5.4. Вербальна комунікація Мовне спілкування як факт комунікації Мовне спілкування як факт комунікації
- Функції мовлення вчителя Функції мовлення вчителя
- 5.5. Педагогічне спілкування як взаємодія Особливості, функції педагогічного спілкування Особливості, функції педагогічного спілкування
- Педагогічне спілкування як діалог Педагогічне спілкування як діалог
- Бар'єри спілкування Бар'єри спілкування
- Ускладнення, що виникають у процесі спілкування Ускладнення, що виникають у процесі спілкування
- Структура педагогічного спілкування Структура педагогічного спілкування
- Стиль педагогічного спілкування. Установка вчителя Стиль педагогічного спілкування. Установка вчителя
- Уміння слухати Уміння слухати
- Правила педагогічного спілкування Правила педагогічного спілкування
- 5.6. Соціально-психологічний клімат у колективі Взаємозв'язок між членами колективу в спільній діяльності Взаємозв'язок між членами колективу в спільній діяльності
- Соціально-психологічний клімат у педагогічному колективі Соціально-психологічний клімат у педагогічному колективі
- 5.7. Педагогічні конфлікти: види, причини виникнення Конфлікти як засіб регулювання міжособистісних стосунків Конфлікти як засіб регулювання міжособистісних стосунків
- Конфлікти у школі Конфлікти у школі
- Педагогічний конфлікт: структура, сфера, динаміка Педагогічний конфлікт: структура, сфера, динаміка
- Конфлікт у взаємодії «вчитель — учні» Конфлікт у взаємодії «вчитель — учні»
- Міжособистісні конфлікти у педагогічному колективі Міжособистісні конфлікти у педагогічному колективі
- 5.8. Розв'язання та усунення педагогічних конфліктів Конфлікт у педагогічній взаємодії Конфлікт у педагогічній взаємодії
- Поведінка вчителя у конфліктній ситуації Поведінка вчителя у конфліктній ситуації
- Ігрові методи вирішення конфліктів Ігрові методи вирішення конфліктів
- 6. З історії педагогіки
- Народно-педагогічні уявлення праукраїнців трипільської культури
- Культурний та освітній розквіт Київської Русі (період княжої доби) Культурний та освітній розквіт Київської Русі (період княжої доби) Навчання та виховання у Київській Русі
- Пам'ятки педагогічної думки Київської Русі
- Розпад Київської Русі та період культурного занепаду
- Боротьба католицтва та православ'я в Україні на ниві освіти
- Діяльність братських шкіл
- Вищі школи
- Козацька педагогіка
- Видатні діячі української освіти XVI—XVIII ст.
- У складі двох імперій: українська освіта та педагогіка наприкінці XVIII — на початку XX ст. У складі двох імперій: українська освіта та педагогіка наприкінці XVIII — на початку XX ст.
- Уроки XX століття: шлях до національної школи Уроки XX століття: шлях до національної школи Революційні зміни в українському шкільництві й становлення національної системи освіти
- Видатні діячі української освіти XX ст.
- 6.2. Основні проблеми розвитку європейського шкільництва та педагогічної думки Антична педагогіка Антична педагогіка Виховання і навчання в античних суспільствах
- Філософсько-педагогічна думка в античних суспільствах
- Типи виховних систем та школа в середні віки
- Виникнення університетів
- Школа і педагогічна думка епохи Відродження Школа і педагогічна думка епохи Відродження Основні зміни у поглядах на освіту
- Педагогічна думка епохи Відродження
- Педагогіка епохи Реформації Педагогіка епохи Реформації Освітні ідеї реформаторського руху
- Педагогічна думка епохи Реформації Педагогічна думка епохи Реформації
- Педагоги-класики кінця XVIII—XIX ст.
- Основні теорії європейської освіти нового часу Основні теорії європейської освіти нового часу
- Теорія «громадського виховання» і «трудової школи»
- Теорія «вільного виховання»
- Експериментальна педагогіка
- Педагогіка особистості
- Теорія нового виховання і «нових шкіл»
- Вальдорфська педагогіка