3.7. Форми організації навчання Організаційні форми навчання Організаційні форми навчання
У педагогічній літературі є різні визначення «форми навчання» як категорії дидактики: форма роботи, засіб роботи, організація навчання.
Форма організації навчання — спосіб організації навчальної діяльності, який регулюється певним, наперед визначеним розпорядком; зовнішнє вираження узгодженої діяльності вчителя та учнів, що здійснюється у визначеному порядку і в певному режимі.
Педагогічній практиці відомі понад тридцять конкретних форм навчання.
Загальноприйнятими формами організації навчальної роботи є колективна — уроки у школі, лекції та семінарські заняття у вузі, екскурсії, факультативні заняття тощо та індивідуальна — самостійна робота, дипломні та курсові проекти тощо, які суттєво відрізняються за ступенем самостійності пізнавальної діяльності учнів і ступенем керівництва навчальною діяльністю з боку викладача.
Вибір форм організації навчання зумовлюється завданнями освіти і виховання, особливостями змісту різних предметів та їх окремих розділів, конкретним змістом занять, складом, рівнем підготовки і віковими можливостями учнів.
Організаційні форми навчання змінюються і розвиваються разом із суспільним розвитком. За первіснообщинного ладу навчання було практично-догматичним. Діти засвоювали виробничий і моральний досвід у процесі спільної праці та повсякденного спілкування з дорослими. Навчальна робота з ними була індивідуальною, потім індивідуально-груповою.
Індивідуальне навчання. Полягає в тому, що учень виконує завдання індивідуально, але за допомогою вчителя (вивчення підручника). Воно досить ефективне, оскільки враховує особливості розвитку дитини, індивідуалізує контроль за перебігом і наслідками навчальної роботи. Проте індивідуальне навчання потребує значних матеріальних витрат, учень позбавлений можливості співпрацювати з однолітками. Тепер використовується у формі репетиторства і консультування.
Індивідуально-групова форма навчання. Згідно з нею учитель займається з групою дітей (10—15 осіб), навчальна робота має індивідуальний характер, оскільки діти різного віку неоднаково підготовлені. Діти приходять на заняття в різний час. Учитель по черзі опитує кожного учня, пояснює новий матеріал, дає індивідуальні завдання. Подібна організація навчальної роботи існувала до того часу, поки навчання не стало масовим, обмежувалось виробленням найпростіших навичок читання, письма і рахування. Тепер її використовують в малокомплектних сільських школах, де на уроці одночасно навчаються учні різних класів.
Класно-урочна форма навчання. За феодального ладу розвиток виробництва і підвищення ролі духовного життя в суспільстві сприяли виникненню форм масового навчання дітей. Однією з перших було групове (колективне) навчання у братських школах Білорусі та України (XVI ст.). Воно започаткувало класно-урочну форму навчальної роботи, теоретично обґрунтовану в праці Я.-А. Коменського «Велика дидактика». Як система, що забезпечує масовість навчання, за якої можна «усіх навчати всьому», вона існує понад три століття, переважає і тепер. Сутність її полягає в тому, що учнів одного віку розподіляють на класи, заняття з ними проводять поурочно за наперед складеним розкладом. Усі учні працюють над засвоєнням одного й того ж матеріалу.
З формуванням класно-урочної системи навчання в педагогіці почали використовувати такі поняття, як навчальний рік, навчальний день, урок, перерва, чверть, канікули, її ефективність була настільки очевидною, що незабаром вона стала головною у школах багатьох країн світу.
Белл-ланкастерська система взаємного навчання. У XVIII ст. ідея Яна-Амоса Коменського про можливість залучення кращих учнів до навчання інших була поширена у Західній Європі. Вона була названа белл-ланкастерською системою взаємного навчання від прізвищ англійського священика Ендрю Белла і вчителя Джозефа Ланкастера, котрі одночасно застосували її в Англії та Індії. Сутність її в тому, що через гостру нестачу вчителів один учитель навчав 200—300 учнів різного віку. До обіду він займався з групою старших учнів, після обіду кращі учні займались із молодшими, передаючи їм одержані знання. Замість підручників застосовувались унаочнення, здебільшого саморобні таблиці. Свого часу цю систему подекуди запроваджували у вітчизняній школі: вона виправдовувала себе там, де не вистачало вчителів, але значного поширення не набула, оскільки не забезпечувала необхідної підготовки дітей. Здебільшого застосовувалася в сільських малокомплектних школах, де вчитель навчав два-три класи одночасно.
Мангеймська форма вибіркового навчання. Виникла наприкінці XIX ст. як спроба відмовитися від класно-урочної системи. Вперше була застосована в німецькому місті Мангейм доктором Йозефом-Антоном Зіккінгером. Суть її полягає в тому, що учнів, залежно від їх здібностей та успішності, розподіляли по класах на слабких, середніх і сильних. Відбір здійснювався на основі спостережень, результатів психометричних обстежень, характеристик учителів та екзаменів. Елементи цієї системи збереглися в Австралії та США, де в школах створюються класи більш здібних і менш здібних учнів. Вона стала основою для створення шкіл різного типу в Англії, куди набирають учнів за результатами тестових іспитів після закінчення початкових класів.
Дальтон-план. На початку XX ст. у США, Англії та деяких інших країнах Заходу виникли системи індивідуалізованого навчання, що мали готувати активних, ініціативних, енергійних функціонерів. З цих систем навчання найбільшого поширення набув дальтон-план, вперше застосований у 1903 р. в американському місті Дальтоні (штат Масачусетс) учителькою Оленою Паркхерст. Ця система ґрунтується на забезпеченні кожного учня можливістю працювати індивідуально, згідно зі своїм темпом. Загального плану (розкладу) занять не було, колективна робота проводилась протягом години, решту часу учні вивчали матеріал індивідуально, звітуючи про виконання кожної теми перед учителем відповідного предмета.
За відсутності уроків, навчальні класи перетворювались на предметні «лабораторії», кожен учень працював самостійно, виконував тижневі, місячні завдання («підряди») відповідно до своїх індивідуальних можливостей, а вчителі консультували і контролювали їх. Елементи цієї системи застосувуються у заочному навчанні.
Бригадно-лабораторна форма навчання. У другій половині 20-х років XX ст. дещо змінений дальтон-план був використаний в організації бригадно-лабораторної форми навчання, яка поєднувала колективну роботу бригади (частини класу) з індивідуальною роботою учнів. Розподілені на невеликі групи-бригади (по 5—7 осіб), учні вчилися за спеціальними підручниками («робочими книгами»), виконували спеціально визначені вчителем денні, тижневі, місячні «робочі завдання» з кожного навчального предмета.
Ця система себе не виправдала, оскільки знижувала роль учителя, не давала міцних знань, породжувала безвідповідальне ставлення до навчання. Але окремі її елементи виявились ефективними: групові завдання при виконанні лабораторних і практичних робіт, самостійне опрацювання підручника, довідкової та допоміжної літератури.
План Трампа. У XX ст. у США виникла форма навчання «план Трампа», розрахована на максимальну індивідуалізацію навчального процесу на основі використання технічних засобів, поєднання індивідуального навчання з колективною роботою учнів. На думку її автора — американського педагога Д. Ллойда Трампа, у процесі навчання потрібно поєднувати масову, групову та індивідуальну його форми. Для цього 40% навчального часу учні проводять у великих групах (100—150 осіб), де читаються лекції з використанням різних технічних засобів; 20% — у малих групах (10—15 осіб), де обговорюють лекційний матеріал, поглиблено вивчають окремі розділи, відпрацювують уміння та навички, 40% — працюють індивідуально з використанням додаткової літератури та комп'ютерної техніки.
Комплексний метод навчання. Виник на початку XX ст., започаткований педагогами швейцарцем Адольфом Фер'єром, бельгійцем Овідієм Декролі, німцем О. Шульцем. Його суть в об'єднанні навчального матеріалу в теми-комплекси. Але комплексність порушувала предметність викладання, систематичність вивчення основ наук. У колишньому СРСР «комплекси» вважали альтернативою догмам старої школи, вкладаючи в західні комплексні програми свій зміст, наприклад, комплексні програми «Праця», «Природа», «Суспільство». Але це не дало міцних, систематизованих знань. Тому в 30-х pp. школа й педагогічна наука повернулися до класичної класно-урочної системи.
Класно-урочна система використовується в багатьох країнах (зокрема, в Україні), має багато позитивних особливостей: ґрунтується на закономірностях процесу засвоєння навчального матеріалу, передбачає засвоєння нового матеріалу в невеликих обсягах, планомірно і послідовно, з чергуванням різних видів розумової та фізичної діяльності. Вона забезпечує єдність системи навчання в масштабі всієї країни, що полегшує планування і складання програм з навчальних предметів. Її використання полегшує виховання в учнів почуття колективізму, дає змогу використовувати фронтальні форми роботи з усім класом.
Має вона й серйозні недоліки, оскільки орієнтована у процесі навчання на середнього учня, допускає необхідність залишати учнів на повторний курс, якщо вони не засвоїли один чи два предмети. Не дає їм можливості на індивідуальний підхід до учнів, достроково освоїти програму.
Класно-урочна система має в школах України такі організаційні ознаки:
— навчальний рік у загальноосвітньому навчальному закладі починається 1 вересня і закінчується не пізніше 1 липня наступного року;
— тривалість навчального року обумовлюється виконанням навчальних програм з усіх предметів, але не може бути меншою 175 робочих днів у загальноосвітньому навчальному закладі І ступеня (1—3(4) класи) та 190 робочих днів — II—III ступенів (5—11 (12) класи);
— комплектування класів відбувається в межах одного віку та чисельності, визначених Положенням про загальноосвітній навчальний заклад (не більше 30 учнів);
— навчально-виховний процес здійснюється за різними формами: урок, лекція, лабораторно-практичне та семінарське заняття, диспут, навчально-виробнича екскурсія тощо;
— відвідування уроків школярами є обов'язковим;
— навчальний рік поділяється на чверті, півріччя, семестри, триместри, між якими є канікули різної тривалості. Тривалість канікул протягом навчального року не може бути меншою 30 календарних днів.
Нині серед різноманітних організаційних форм навчання, використовуваних у загальноосвітній школі (урок, екскурсія, семінар, практичне заняття, лабораторна робота, практикум, факультатив, домашня самостійна робота, екзамен, залік, консультація, інструктаж), урок є основним.
- 6.2. Основні проблеми розвитку європейського шкільництва та педагогічної думки
- 1. Загальні засади педагогіки
- 1.1. Предмет і завдання педагогіки
- Система педагогічних наук
- Міжпредметні зв'язки педагогіки
- 1.2. Загальна характеристика логіки і методів науково-педагогічного дослідження
- Математичні методи
- Логіка (етапи) психолого-педагогічного дослідження
- 1.3. Проблеми розвитку особистості та їх значення для виховання
- Внутрішні суперечності як рушійні сили розвитку
- Виховання, навчання і розвиток особистості
- 1.4. Вікові особливості психічного та фізичного розвитку особистості
- 2. Теорія виховання
- 2.1. Сутність, зміст процесу виховання
- 2.2. Основні закономірності та принципи виховання
- 2.3. Основні напрями виховання Громадянське вихованняГромадянське виховання
- Розумове вихованняРозумове виховання
- Екологічне вихованняЕкологічне виховання
- Статеве вихованняСтатеве виховання
- Правове вихованняПравове виховання
- Естетичне вихованняЕстетичне виховання
- Фізичне вихованняФізичне виховання
- 2.4. Методи виховання Методи, прийоми і засоби вихованняМетоди, прийоми і засоби виховання
- Методи формування свідомості особистостіМетоди формування свідомості особистості
- Методи організації діяльності, спілкування та формування досвіду суспільної поведінкиМетоди організації діяльності, спілкування та формування досвіду суспільної поведінки
- Методи стимулювання діяльності й поведінкиМетоди стимулювання діяльності й поведінки
- Генетико-моделюючий метод вихованняГенетико-моделюючий метод виховання
- Педагогічні умови використання методів вихованняПедагогічні умови використання методів виховання
- 2.5. Організаційні форми виховної роботи Позакласна виховна роботаПозакласна виховна робота
- Колективні творчі справи (ктс) Колективні творчі справи (ктс)
- Колективне планування виховної роботиКолективне планування виховної роботи
- Позашкільні заклади в системі освіти і виховання Позашкільні заклади в системі освіти і виховання
- 2.6. Формування колективу, його вплив на виховання особистості Колектив і його види Колектив і його види
- Сутність, зміст, функції виховного колективу Сутність, зміст, функції виховного колективу
- Діалектика розвитку колективу Діалектика розвитку колективу
- Чинники розвитку колективу Чинники розвитку колективу
- Учнівське самоврядування в школі та класі Учнівське самоврядування в школі та класі
- Формальні та неформальні групи Формальні та неформальні групи
- Дитячі та юнацькі громадські організації Дитячі та юнацькі громадські організації
- Неформальний молодіжний рух Неформальний молодіжний рух
- 2.7. Класний керівник. Функції, напрями і форми роботи Класний керівник у школі Класний керівник у школі
- Функції класного керівника Функції класного керівника
- Напрями і форми роботи класного керівника Напрями і форми роботи класного керівника
- Робота класного керівника з вивчення учнів
- Програма вивчення і структура характеристики учнів
- Систематизація результатів вивчення особистості учнів
- Програма вивчення і структура характеристики класного колективу
- Критерії оцінювання ефективності виховного процесу Критерії оцінювання ефективності виховного процесу
- 2.8. Виховна робота з педагогічно занедбаними дітьми Поняття «педагогічно занедбані діти» Поняття «педагогічно занедбані діти»
- Принципи, шляхи і засоби перевиховання Принципи, шляхи і засоби перевиховання
- 2.9. Взаємодія школи та сім'ї у вихованні молоді Сім'я як соціально-педагогічне середовище Сім'я як соціально-педагогічне середовище
- Особливості й перспективи розвитку сучасної сім'ї Особливості й перспективи розвитку сучасної сім'ї
- Форми й методи роботи вчителя з батьками учнів Форми й методи роботи вчителя з батьками учнів
- Педагогічна освіта батьків
- Залучення батьків до виховної роботи
- Взаємодія з батьками
- 3. Теорія освіти і навчання
- 3.1. Дидактика Дидактика як галузь педагогіки, її виникнення і розвиток Дидактика як галузь педагогіки, її виникнення і розвиток
- Зв'язок дидактики з іншими науками Зв'язок дидактики з іншими науками
- Категорії дидактики Категорії дидактики
- 3.2. Зміст освіти в сучасній школі Загальна характеристика змісту освіти Загальна характеристика змісту освіти
- Освітня система в Україні Освітня система в Україні
- Стандарти освіти Стандарти освіти
- Основні джерела змісту освіти: навчальний план, навчальна програма, підручники Основні джерела змісту освіти: навчальний план, навчальна програма, підручники
- 3.3. Структура та організація процесу навчання Основні функції та компоненти процесу навчання Основні функції та компоненти процесу навчання
- Структура процесу навчання Структура процесу навчання
- Оптимізація процесу навчання Оптимізація процесу навчання
- 3.4. Закономірності та принципи навчання Закономірності навчання Закономірності навчання
- Принципи навчання Принципи навчання
- 3.5. Загальні методи навчання Методи навчання та їх класифікація Методи навчання та їх класифікація
- Методи організації та здійснення навчально-пізнавальної діяльності Методи організації та здійснення навчально-пізнавальної діяльності
- Методи стимулювання і мотивації навчально-пізнавальної діяльності Методи стимулювання і мотивації навчально-пізнавальної діяльності
- Методи контролю і самоконтролю за ефективністю навчально-пізнавальної діяльності Методи контролю і самоконтролю за ефективністю навчально-пізнавальної діяльності
- Методика case Методика case
- Загальні вимоги щодо оптимального поєднання методів навчання Загальні вимоги щодо оптимального поєднання методів навчання
- Засоби навчання Засоби навчання
- 3.6. Проблемно-розвиваюче навчання Проблемна ситуація як умова пізнавальної активності учнів Проблемна ситуація як умова пізнавальної активності учнів
- Класифікація методів проблемно-розвиваючого навчання Класифікація методів проблемно-розвиваючого навчання
- Способи та умови застосування методів проблемно-розвиваючого навчання Способи та умови застосування методів проблемно-розвиваючого навчання
- 3.7. Форми організації навчання Організаційні форми навчання Організаційні форми навчання
- Урок — основна форма організації навчання Урок — основна форма організації навчання
- 3.8. Позаурочні форми навчання Семінарські заняття Семінарські заняття
- Практикуми Практикуми
- Факультативні заняття Факультативні заняття
- Навчальна екскурсія Навчальна екскурсія
- Додаткові групові, індивідуальні заняття. Предметні гуртки Додаткові групові, індивідуальні заняття. Предметні гуртки
- Домашня навчальна робота учнів Домашня навчальна робота учнів
- 3.9. Контроль за навчально-пізнавальною діяльністю Сутність, функції, види контролю Сутність, функції, види контролю
- Перевірка й оцінювання успішності учнів Перевірка й оцінювання успішності учнів
- 3.10. Диференційоване навчання в школі Диференціація в освіті. Види диференціації Диференціація в освіті. Види диференціації
- 3.11. Навчання обдарованих учнів Обдарованість: суть, види, принципи Обдарованість: суть, види, принципи
- Форми і методи роботи з обдарованими дітьми Форми і методи роботи з обдарованими дітьми
- 3.12. Проблема відставання учнів у навчанні Відставання: ознаки, причини Відставання: ознаки, причини
- Робота з відстаючими учнями Робота з відстаючими учнями
- 4. Школознавство
- 4.1. Управління загальноосвітньою школою Принципи управління освітою Принципи управління освітою
- Структура управління освітою в Україні Структура управління освітою в Україні
- Інспектування загальноосвітнього закладу Інспектування загальноосвітнього закладу
- 4.2. Управління загальноосвітнім навчальним закладом Управлінські органи в школі Управлінські органи в школі
- 4.3. Планування та облік роботи школи Планування роботи школи Планування роботи школи
- Особливості внутрішкільного контролю Особливості внутрішкільного контролю
- Види, форми й методи внутрішкільного контролю Види, форми й методи внутрішкільного контролю
- 4.4. Методична робота в школі Значення методичної роботи для підвищення рівня професійної підготовки вчителя Значення методичної роботи для підвищення рівня професійної підготовки вчителя
- Основні форми методичної роботи в школі Основні форми методичної роботи в школі
- Підвищення кваліфікації та атестація педагогічних працівників Підвищення кваліфікації та атестація педагогічних працівників
- 4.5. Інноваційна спрямованість педагогічної діяльності Інновації в освіті Інновації в освіті
- Передовий педагогічний досвід і впровадження досягнень педагогічної науки Передовий педагогічний досвід і впровадження досягнень педагогічної науки
- Критерії педагогічних інновацій Критерії педагогічних інновацій
- 5. Педагогічні комунікації
- 5.1. Сучасний педагог Основні риси, функції сучасного вчителя Основні риси, функції сучасного вчителя
- Педагогічна майстерність, її елементи Педагогічна майстерність, її елементи
- 5.2. Педагогічна комунікація Сутність, функції педагогічної комунікації Сутність, функції педагогічної комунікації
- 5.3. Невербальна комунікація Складові невербальної комунікації Складові невербальної комунікації
- Основні засоби невербальної комунікації Основні засоби невербальної комунікації
- 5.4. Вербальна комунікація Мовне спілкування як факт комунікації Мовне спілкування як факт комунікації
- Функції мовлення вчителя Функції мовлення вчителя
- 5.5. Педагогічне спілкування як взаємодія Особливості, функції педагогічного спілкування Особливості, функції педагогічного спілкування
- Педагогічне спілкування як діалог Педагогічне спілкування як діалог
- Бар'єри спілкування Бар'єри спілкування
- Ускладнення, що виникають у процесі спілкування Ускладнення, що виникають у процесі спілкування
- Структура педагогічного спілкування Структура педагогічного спілкування
- Стиль педагогічного спілкування. Установка вчителя Стиль педагогічного спілкування. Установка вчителя
- Уміння слухати Уміння слухати
- Правила педагогічного спілкування Правила педагогічного спілкування
- 5.6. Соціально-психологічний клімат у колективі Взаємозв'язок між членами колективу в спільній діяльності Взаємозв'язок між членами колективу в спільній діяльності
- Соціально-психологічний клімат у педагогічному колективі Соціально-психологічний клімат у педагогічному колективі
- 5.7. Педагогічні конфлікти: види, причини виникнення Конфлікти як засіб регулювання міжособистісних стосунків Конфлікти як засіб регулювання міжособистісних стосунків
- Конфлікти у школі Конфлікти у школі
- Педагогічний конфлікт: структура, сфера, динаміка Педагогічний конфлікт: структура, сфера, динаміка
- Конфлікт у взаємодії «вчитель — учні» Конфлікт у взаємодії «вчитель — учні»
- Міжособистісні конфлікти у педагогічному колективі Міжособистісні конфлікти у педагогічному колективі
- 5.8. Розв'язання та усунення педагогічних конфліктів Конфлікт у педагогічній взаємодії Конфлікт у педагогічній взаємодії
- Поведінка вчителя у конфліктній ситуації Поведінка вчителя у конфліктній ситуації
- Ігрові методи вирішення конфліктів Ігрові методи вирішення конфліктів
- 6. З історії педагогіки
- Народно-педагогічні уявлення праукраїнців трипільської культури
- Культурний та освітній розквіт Київської Русі (період княжої доби) Культурний та освітній розквіт Київської Русі (період княжої доби) Навчання та виховання у Київській Русі
- Пам'ятки педагогічної думки Київської Русі
- Розпад Київської Русі та період культурного занепаду
- Боротьба католицтва та православ'я в Україні на ниві освіти
- Діяльність братських шкіл
- Вищі школи
- Козацька педагогіка
- Видатні діячі української освіти XVI—XVIII ст.
- У складі двох імперій: українська освіта та педагогіка наприкінці XVIII — на початку XX ст. У складі двох імперій: українська освіта та педагогіка наприкінці XVIII — на початку XX ст.
- Уроки XX століття: шлях до національної школи Уроки XX століття: шлях до національної школи Революційні зміни в українському шкільництві й становлення національної системи освіти
- Видатні діячі української освіти XX ст.
- 6.2. Основні проблеми розвитку європейського шкільництва та педагогічної думки Антична педагогіка Антична педагогіка Виховання і навчання в античних суспільствах
- Філософсько-педагогічна думка в античних суспільствах
- Типи виховних систем та школа в середні віки
- Виникнення університетів
- Школа і педагогічна думка епохи Відродження Школа і педагогічна думка епохи Відродження Основні зміни у поглядах на освіту
- Педагогічна думка епохи Відродження
- Педагогіка епохи Реформації Педагогіка епохи Реформації Освітні ідеї реформаторського руху
- Педагогічна думка епохи Реформації Педагогічна думка епохи Реформації
- Педагоги-класики кінця XVIII—XIX ст.
- Основні теорії європейської освіти нового часу Основні теорії європейської освіти нового часу
- Теорія «громадського виховання» і «трудової школи»
- Теорія «вільного виховання»
- Експериментальна педагогіка
- Педагогіка особистості
- Теорія нового виховання і «нових шкіл»
- Вальдорфська педагогіка