2. Учень в сім’ї:

Коротка характеристика сім’ї як колективу.

Взаємовідносини учня з членами сім’ї. Наявність чи відсутність обов’язків і відповідальності за доручену справу.

Поведінка учня вдома. Допомога і контроль дорослих при виконанні домашніх завдань, вимог школи. Моральне виховання і розвиток почуттів у сім’ї. Методи виховання у сім’ї. Недоліки виховання.

3. Учень в класі:

Позиція учня у взаємовідносинах у класі. Сприймання і оцінка учнем своїх товаришів, оцінка власних якостей та позицій в колективі. Ставлення до громадської думки класу. Авторитетність суджень і поведінки учня для інших школярів. Рівень активності та ініціативи в учнівському самоуправлінні.

4. Навчальна діяльність школяра:

Ставлення школяра до навчання, до різних навчальних предметів. Навчально – пізнавальні інтереси. Характеристика успішності учня в цілому та з окремих предметів. Шляхи здобуття нових знань. Участь у колективній пізнавальній діяльності, відповідальність, творча ініціатива. Рівень сформованості у ньому вмінь організовувати спільну навчальну роботу товаришів.

5. Учень у суспільно- корисній діяльності:

Переважаючі види діяльності і форми занять учня, їх вікова динаміка, розвиток інтересів, нахилів, професійних намірів, спеціальних вмінь та навичок, формування мотивів суспільно – корисної діяльності.

Поведінка учня на заняттях гуртка, секції, студії. Готовність взяти на себе функції організатора. Самооцінка своєї роботи у справі.

6. Учень поза школою:

Позашкільні заклади, які відвідує учень. Характер їх впливу на формування особистості школяра. Вільне спілкування за місцем проживання. Характеристика компаній та угрупувань з точки зору їх впливу на підлітка. Види діяльності і форми занять у вільний час. Способи самоутвердження. Вплив дорослих на поведінку і особистість учня.

7. Взаємовідносини учня і вчителів:

Динаміка взаємовідносин учня з вчителями, класним керівником, адміністрацією школи протягом навчання. Висловлювання і форми поведінки в спілкуванні. Сприймання і оцінка учнем педагогів школи.

8. Підсумок

28. Соціальна ситуація розвитку. Основні психологічні новоутворення у молодшому шкільному віці.

Соціальна ситуація розвитку — специфічні для даного віку, єдині та неповторні взаємини між дитиною і навколишнім середовищем (насамперед соціальним), які відображаються в її переживаннях і реалізуються в спільній діяльності з іншими людьми.

Поняття соціальної ситуації розвитку було введено Л. С. Виготським для аналізу динаміки розвитку дитини, тобто сукупності законів, якими визначаються виникнення і зміни структури особистості дитини на кожному віковому етапі. Як зазначав Л. С. Виготський, соціальна ситуація розвитку обумовлює спосіб життя дитини, її "соціальне буття", у процесі якого їм набуваються нові якості особистості і психічні новоутворення. Другим важливим питанням у вивченні динаміки вікового розвитку він вважав питання щодо походження центральних новоутворень даного віку. Зміни ж у свідомості дитини, на його думку, виникають на основі властивої даному віку форми її соціального буття

Новоутворення — це новий тип побудови особистості та її діяльності, психічні й соціальні зміни, що вперше виникають на певному віковому ступені, і які в самому основному визначають свідомість дитини, її ставлення до середовища, його внутрішнього й зовнішнього життя, весь хід її розвитку в даний період.

В процесі навчальної діяльності розвиваються основні психологічні новоутворення молодшого шкільного віку: довільність психічних процесів, внутрішній план дій, уміння організовувати навчальну діяльність, рефлексія.

Довільність психічних процесів у молодшого школяра. Формування довільності всіх психічних процесів (пам'яті, уваги, мислення, організації діяльності). Довільність виявляється в умінні свідомо ставити цілі, шукати і знаходити засоби їх досягнення, долати труднощі та перешкоди. Протягом усього молодшого шкільного віку дитина вчиться керувати своєю поведінкою, психічними процесами.

Внутрішній план дій молодшого школяра. Виконуючи завдання з різних навчальних предметів, діти шукають способи, обирають і зіставляють варіанти дій, планують їх порядок та засоби реалізації. Необхідність контролю та самоконтролю, словесного звіту, самооцінки в навчальній діяльності створюють сприятливі умови для формування у молодших школярів здатності до планування і виконання дій подумки.

Уміння молодшого школяра організовувати навчальну діяльність. Із засвоєнням змісту наукових понять дитина оволодіває способами організації нового для неї виду діяльності - навчання. Планування, контроль, самооцінювання набувають іншого змісту, бо дія в системі наукових понять передбачає чітке виокремлення взаємопов'язаних етапів.

Навчатися вчитися є одним з основних завдань молодшого школяра, що передбачає засвоєння такий дій:

1) самоконтроль (співставлення дитиною своїх навчальних дій та їх результатів із заданими учителем зразками);

2) самооцінювання (фіксування відповідності чи невідповідності результатів засвоєних знань, опанованих навичок вимогам навчальної ситуації);

3) самоорганізація у вивченні, підготовці, виконуванні творчих завдань, планування робочого часу;

4) усвідомлення мети і способів навчання у школі та вдома, що є передумовою осмисленої, цілеспрямованої й ефективної навчальної діяльності.

Рефлексія молодшого школяра. У дітей молодшого шкільного віку виникає усвідомлення власних дій, психічних станів. Школярі повинні обґрунтовувати правильність своїх суджень і вчинків з точки зору їх відповідності задуму та умовам діяльності; самоаналіз. Свідченням цього є здатність бачити особливості власних дій, робити їх предметом аналізу, порівнювати з діями інших людей.

За концепцією Б. Еріксона, у молодшому шкільному віці формуються такі важливі особистісні утворення, як почуття соціальної і психологічної компетенції (за несприятливого розвитку - соціальної і психологічної неповноцінності, неспроможності), а також почуття диференціації своїх можливостей. На його думку, стимулювання в цей період компетентності є важливим фактором формування особистості.