26. Психологічна готовність дитини до школи. Адаптація дитини до школи.

Психологічну готовність до школи можна визначити як комплекс психічних якостей, необхідних дитині для успішного початку навчання в школі; вона включає декілька компонентів: 1) мотиваційна готовність (позитивне відношення до школи і вчення); 2) вольова готовність,особистісна (досить високий рівень розвитку довільності поведінки);

3) інтелектуальна, або розумова, готовність (наявність певних умінь, навичок, рівнярозвитку пізнавальних процесів);

4) соціальна, або моральна, готовність (сформованість тих якостей, які забезпечують встановлення взаємин з дорослими і однолітками, входження в життя класу, виконання спільної діяльності і т. п.).

Психологічна готовність до школи знаходиться в тісному зв'язку з фізичним розвитком дитини (уміння розрізняти звукові поєднання, наявність необхідної рухової координації).

Інтелектуальна готовність - наявність у дитини кругозору, запасу конкретних знань, необхідного рівня розвитку пізнавальних процесів: пам'яті, мислення, уяви. Інтелектуальна готовність припускає також відповідний мовленнєвий розвиток, формування у дитини початкових умінь у сфері навчальної діяльності.

Пізнавальна готовність - розвиненість пізнавальних процесів: сприйняття, уваги, уяви, пам'яті, мислення й мови.

Розвиненість сприйняття проявляється в його вибірковості, осмисленості, предметності і високому рівні сформованості перцептивних дій.

Увага дітей до моменту вступу до школи має стати довільною, мати певний обсяг, бути відносно стійкою, учень має контролювати її розподілом, переключенням.

Труднощі, з якими стикаються діти на початку навчання в школі, пов'язані саме з недостатністю розвитку уваги.

Для того щоб дитина могла добре засвоювати шкільну програму, необхідно, щоб його пам'ять стала довільною, щоб дитина оперувалась різними ефективними засобами для запам'ятовування, збереження та відтворення навчального матеріалу.

Інтелектуальна готовність до шкільного навчання пов'язана з розвитком розумових процесів. При вступі до школи мислення має бути розвинене і представлено у всіх трьох основних формах: наочно-дієвої, наочно-образній і словесно-логічної.

Мовленнєва готовність дітей до навчання проявляється в їх умінні користуватися словом для довільного управління поведінкою і пізнавальними процесами. Не менш важливим є розвиток мови як засобу спілкування і передумовою до засвоєння письма.

Особистісна готовність дітей до навчання припускає наявність у дитини вираженого інтересу до навчання, до набуття знань, умінь і навичок, до отримання нової інформації про навколишній світ. Готовою до шкільного навчання є дитина, яка сприймає школу як можливість отримувати нові знання, що передбачає розвиток пізнавальних інтересів.

Говорячи про мотиваційну готовності дітей до навчання, слід мати на увазі потребу в досягненні успіхів, відповідну самооцінку і рівень пізнавальних інтересів. Потреба досягнення успіхів у дитини повинна домінувати над боязню невдачі.Важливо, щоб їх самооцінка була адекватною, а рівень пізнання відповідав реальним можливостям, що є у дитини.

Соціально-психологічна готовність - наявність у дитини навичок соціального спілкування, умінь встановлювати взаємини з іншими людьми, вміння увійти в нове суспільство, поступатися і захищатися. Дитина повинна вміти узгоджувати свої дії з однолітками, регулюючи свої дії на основі засвоєння суспільних норм і правил поведінки.

Важливе значення для успіхів у навчанні мають комунікативні риси характеру дитини, зокрема його товариськість, контактність, чуйність і поступливість, а також вольові риси особистості: наполегливість, цілеспрямованість, завзятість і ін..

Адаптація дитини до школи.

Початок навчання в школі – один із найбільш складних і відповідальних моментів в житті дитини. Це не тільки нові умови життєдіяльності – це нові контакти, нові відносини, нові обов’язки. Змінюється все життя дитини: все підпорядковується навчанню, школі, шкільним справам і турботам. Це дуже напружений період, бо з перших днів школа висуває перед учнем цілий ряд задач, що не пов’язані безпосередньо з його досвідом, вимагає максимальної мобілізації інтелектуальних і фізичних можливостей.

Адаптація (пристосування) дитини до школи відбувається не відразу. Це досить тривалий процес, пов'язаний із значною напругою всіх систем організму. У цьому плані можна виділити два періоди адаптації:

«первинна адаптація» – період, що триває орієнтовно перше півріччя навчання в школі;

«остаточна адаптація» – орієнтовно до кінця першого року навчання.

Процес адаптації складається з багатьох, тісно взаємозв'язаних, аспектів: соціального, педагогічного, фізіологічного, психологічного тощо.

Особливе місце відводиться фізіологічній і психологічній адаптації дитини.

Успішність процесу адаптації багато в чому визначається станом здоров'я дитини. Залежно від стану здоров'я, виділяються групи дітей, що дають «легку адаптацію», «адаптацію середньої тяжкості» і «важку адаптацію».

Як правило, індикатором трудності процесу адаптації до школи є зміни в поведінці дітей. Це може бути надмірне збудження і навіть агресивність, а може бути, навпаки, заторможеність, депресія. Може виникнути (особливо при несприятливих ситуаціях) і відчуття страху, небажання йти в школу.

Чинники, що впливають на успішність адаптації дитини до школи:

-функціональна готовність: організм дитини повинен бути функціонально готовий, повинен адекватно реагувати на дії зовнішнього середовища.

- вік початку систематичного навчання: не випадково адаптаційний період у шестирічок більш тривалий ніж у семирічок. У шестирічок спостерігається більш висока напруженість всіх систем організму, більш низька і нестійка працездатність.

-стан здоров'я: впливає на діяльність і успішність процесу адаптації до школи, та на процес подальшого навчання.

-рівень тренованості адаптаційних механізмів:першокласники, що відвідували раніше дитячий сад, значно легше адаптуються до школи

-особливості життя дитини в сім'ї:має велике значення психологічна атмосфера в сім'ї, взаємостосунки між батьками, стиль виховання, статус дитини в сім'ї,

-психологічна готовність до шкільного навчання.

-відповідна організація рухової активності дитини: найефективніший спосіб попередження стомлення, підтримки високої працездатності.