3.3 Формування найважливіших географічних компетенцій

Варто нагадати (див. п.1.2), що до предметних географічних компетенцій, на основі формування яких учні досягають певних рівнів географічної навченості як ознаки рівня їхніх предметних географічних компетентностей, належать:

1) географічні знання;

2) географічні вміння й навички;

3) географічне бачення світу (вміння мислити просторово й комплексно в географічному просторі);

4) емоційно-ціннісне ставлення учнів до довкілля й людської діяльності у ньому (погляди, переконання, ідеали й ціннісні орієнтації);

5) досвід творчої діяльності учнів при вивчанні географічних об’єктів, процесів і явищ.

При цьому, головним елементом матеріальної та духовної культури, а отже, і географічної освіти, є знання. Знання – це перевірений практикою результат пізнання дійсності, правильне її відображення в мисленні людини у вигляді уявлень, понять, суджень, умовиводів, теорій тощо.

Процес навчання можна розглядати і як науковий пізнавальний процес, позаяк учні проходять шлях від живого спостереження до абстрактного мислення, а відтак і до практики. Втім, на відміну від наукового пізнання довкілля, в процесі навчання географії учні не відкривають нових знань, а лише оволодівають частиною тих знань, які вже набуло людство. Формування знань містить кілька ланок: сприйняття нового матеріалу, його осмислювання, запам’ятовування та застосування. На різних етапах навчання ці поняття відповідають різній мірі їхнього формування як за обсягом, так і за ступенем засвоєння.

Отже, навчання полягає в передаванні учням суспільного досвіду, що був накопичений людством. У процесі навчання географії поєднується три джерела пізнання об'єктів вивчання: образ, слово й практика. Тому при формуванні основних предметних компетентностей шкільної географічної освіти – знань, умінь, досвіду творчої діяльності й досвіду емоційно-ціннісного ставлення до довкілля та життєдіяльності необхідно спиратися саме на ці джерела.

Таким чином, вивчання будь-якого його географічного об’єкта передбачає як чуттєве, так і логічне його пізнання. З огляду на це виокремлюють і різні типи географічних знань, а саме емпіричні й теоретичні географічні знання (рис.3.2).

ВИДИ ЗНАНЬ

Емпіричні Теоретичні

Чуттєве Логічне

ПІЗНАННЯ

Рис.3.2 – Способи пізнання та типи географічних знань

Емпіричні й теоретичні географічні знання засвоюються у різний спосіб, хоча у мисленнєвому процесі уявлення й поняття взаємопоєднані і є одним цілим. На основі ж географічних знань власне і формуються вміння й навички учнів.

Найважливішими завданнями шкільної географії є формування в учнів географічних знань у вигляді фактів, уявлень, понять, закономірностей і теорій. Відображаючи по-своєму географічну дійсність, ці знання цілеспрямовано та вкеровно набуваються по-різному.