3.3.3 Формування вмінь і навичок учнів

Географічні вміння й навички є окремою предметною компетенцією, що забезпечує отримання учнями не лише досвіду застосування раніше сформованих знань у практичній діяльності, а й самостійного здобування нових знань.

Зазначимо, що формування географічних знань учнів безпосередньо поєднане з формуванням і розвитком їхніх умінь. Географічні вміння – це способи виконання дій, набуті на основі знань і попереднього досвіду учня. Після того як уміння багаторазово повторюються, тобто удосконалюються і автоматизуються, вони перетворюються на навички. У свою чергу, сформовані навички є необхідною запорукою отримання учнями нових вмінь.

Одне з найбільш значущих завдань шкільної географії полягає у формуванні в учнів географічних умінь різного типу, а саме: інтелектуальних (пізнавальних), навчальних, прикладних умінь, а також умінь географічного моделювання.

Відповідно до провідних завдань шкільної освіти у методиці навчання географії приділяється значна увага формуванню інтелектуальних (пізнавальних) умінь учнів, оволодіння якими сприяє розвиткові мислення учнів у процесі засвоєння знань. До них належать, насамперед, уміння:

– розпізнавати окремі географічні об’єкти, процеси чи явища та їхні структурні частини;

– аналізувати природні та соціально-економічні процеси та явища;

– зіставляти та порівнювати об’єкти вивчання, передусім природно-територіальні комплекси тощо;

– встановлювати географічні причинно-наслідкові зв’язки, у т.ч. виявляти вплив різноманітних чинників на перебіг природних і соціально-економічних процесів;

– давати комплексні характеристики об'єктам вивчання (синтезувати нове знання);

– систематизувати, узагальнювати та робити висновки світоглядного характеру.

Оволодіння учнями навчальними вміннями (працювати з текстом і ілюстраціями підручника, конспектувати шкільну лекцію, здійснювати бібліографічний пошук, працювати з комп’ютером, планувати свою навчальну діяльність тощо) істотно впливає на глибину і міцність засвоєння географічних знань школярів і надає змогу раціонально витрачати час на виконання самостійної роботи у класі, вдома тощо.

Чільне місце при навчанні географії приділяється і формуванню прикладних умінь, що значною мірою поєднані з отриманням географічної інформації з різноманітних джерел знань і її використанням. Доречно зазначити, що у шкільних курсах географії більша частина таких умінь формується під час виконання певних практичних робіт.

Так, наприклад, у 6-му класі учні виконують практичні роботи пов’язані зі спостереженнями у довкіллі (визначення висоти сонця над горизонтом, сезонних змін у природі, коливань показників погоди тощо), виробляючи вміння фіксувати та аналізувати географічні об’єкти та явища з відповідною обробкою результатів спостережень.

Особлива увага приділяється і оволодінню учнями вміннями географічного моделювання (за його типами, див. далі п.4.2), особливо графічно-знакового (див. п.п.2.1.3-2.1.4 і далі п.4.3).

Серед останніх, з одного боку, провідна роль належить формуванню картографічно-геоінформаційних умінь, тобто вмінь роботи з паперовими, цифровими і ін. картами (до певних рівнів вмінь роботи з картами належать розуміння, читання й знання карти, див. п.4.3.5).

Так, формування картографічних умінь починається у 6-му класі, коли учні вчаться знаходити географічні об’єкти на картах, наносити їх на контурні карти, визначати за картами і планами напрями, відстані, географічні координати тощо. У 7-му класі основною метою є опанування учнями вмінь, що в сукупності дозволяють їм читати різні види карт. Ці вміння поширюються і поглиблюються вже на знання карти у 8, 9 та 10-му класах.

З іншого боку, дуже важливим є і перманентний розвиток у учнів умінь створювати та використовувати аналітично-ілюстративні, структурно-логічні та комбіновані графічно-знакові моделі (див. детальніше п.4.3).

Аналіз методичної літератури та практичної діяльності вчителів географії дозволяє виділити такі загальні етапи формування географічних умінь:

1. мотивація вчителем необхідності учнів оволодіння діями, що лежать в основі нових умінь;

2. актуалізація знань учнів, потрібних для виконання ними навчально-пізнавальних дій;

3. демонстрування вчителем зразка виконання дій, ознайомлення з його алгоритмом і попередження можливих помилок;

4. виконання дій учнями під керівництвом учителя (осмислення ними послідовності виконання дій та виконання вступних вправ);

5. самостійне виконання учнями пробних та тренувальних вправ (дії за відомим алгоритмом, дії за зміненим алгоритмом);

6. виконання школярами дій на творчому рівні з набуттям досвіду здобування нових знань внаслідок застосування нових вмінь (творчі вправи);

7. контроль (перевірка й оцінювання) рівня сформованості вмінь учнів (контрольні вправи).

Наприклад, під час формування вміння визначати географічні координати вчитель, насамперед, зацікавлює дітей, використовуючи фрагменти книги Жуля Верна «Діти капітана Ґранта» (перший етап формування вміння). На другому етапі він змушує учнів пригадати необхідні знання: якими є дефініції термінів «географічна широта» та «географічна довгота»; за допомогою яких ліній на глобусі чи карті вони визначаються; у яких одиницях вимірюються тощо.

На третьому етапі вчитель закладає орієнтовні засади дій учнів, які відповідають умінню, що формується: ознайомлює школярів з алгоритмом визначення географічних координат і формою їхнього запису; застерігає від можливих помилок тощо. Провідною ознакою цього етапу є максимальна доступність пояснень і демонстрацій учителя та безперервний його зворотний зв’язок з учнями.

Четвертий етап передбачає визначення географічних координат учнями під керівництвом і за індивідуальної допомоги вчителя.

На п’ятому етапі школярі виконують різні за рівнем складності вправи: визначають координати так, як це пояснював і демонстрував учитель, а згодом самостійно знаходять географічні об’єкти за заданими координатами.

Шостий етап спрямовано на виконання учнями завдань творчого рівня: конструювання власних завдань на визначення координат; складання маршрутів морських подорожей із зазначенням розташування пунктів базування; знаходження хибними даних у запропонованих учителем завданнях тощо.

На сьомому етапі вчитель пропонує учням виконати завдання в обмежений строк з відповідним оцінюванням результатів їхньої навчально-пізнавальної діяльності.

Досвід свідчить, що спочатку учні невпевнено володіють виучуваними діями й під час найменшого ускладнення намагаються пригадати відповідний алгоритм. За поступового удосконалення вміння потреба в пригадуванні алгоритму зменшується, а потім і зовсім зникає.

Уміння в результаті багаторазових вправ і повторень автоматизуються та перетворюються на навички. Увага учнів при цьому зосереджується на процесі здобування необхідного результату та на якості виконання дій. Для формування навичок бажано повторювати відповідну навчальну дію упродовж кількох уроків, при вивчанні різних тем і, навіть, у різних шкільних курсах географії.

Отже, географічні навички – це автоматизовані способи виконання дій, які виконуються учнями без обміркування алгоритму їхнього виконання.

Наприклад, учні можуть визначати сторони горизонту за картою, не пригадуючи раніше засвоєного алгоритму виконання цієї дії.

Варто наголосити, що формування вмінь і навичок учнів відбувається переважно у процесі виконання практичних робіт. Їхні різновиди та методичні особливості організації та проведення відповідної навчально-пізнавальної діяльності докладніше розглядатимуться у п.6.4.