2.1.2 Способи впровадження кіно на уроці української літератури

Для реалізації зазначених підходів у літературній освіті необхідно подати школярам поняття про кіно як вид мистецтва та його специфічні засоби - кадр і монтаж.

Щоб донести ідею про поліваріантність інтерпретацій тексту в кіно, слід запропонувати учням, якщо це можливо, різні варіанти екранізацій одного й того ж твору. Стисло прокоментувати їх, наголошуючи на відмінностях режисерських рішень, здійснити порівняння окремих епізодів із фільмів у класі або дати індивідуальне дослідницьке завдання зробити це комусь із учнів удома [4; 193].

Але, наша класика, на жаль, не є настільки активно екранізованою. За частиною творів, у кращому разі, є тільки один фільм, у більшості екранізації відсутні взагалі, а якщо і є, то малознані та малодоступні (приміром, фільм «Земля» за однойменною повістю О. Кобилянської, знятий ще 1955 року режисерами Амвросієм Бучмою та Олексієм Швачком, або «Камінний хрест» (1968) за В. Стефаником режисера Л. Осики, або «Пастка» (1993) режисера О. Бійми за повістю І. Франка «Перехресні стежки» та ін.).

Способи впровадження кіно на уроці літератури можуть бути трьох типів:

1. Використання фільмів та їхніх фрагментів як наочності для викладу певної інформації.

2. Розгляд окремих епізодів з фільму в процесі аналізу твору для активізації учнівської уваги та уяви, розширення мистецького контексту.

3. Повний перегляд і вивчення твору кіно як самодостатнього явища мистецтва (тут можливі, але не обовязкові, паралелі з літературою).

Кожен з вищенаведених способів потребує розробки окремої методики. Не претендуючи на повноту викладу, можна окреслити тут її головні тенденції:

1. Зазвичай, для викладу фактичного матеріалу як наочно-репродуктивний метод на уроці можуть використовуватися навчальні фільми (скажімо, із серії «Енциклопедія видатних людей» та ін.) або документальні фільми про письменників («Мій Шевченко» реж. Ю. Макарова, «Іван Франко» реж. М. Лебедєва та ін.). З цією ж метою можуть бути використані й художні фільми про письменників, зняті на біографічному та автобіографічному матеріалі.

У цьому випадку функція застосованого кіноматеріалу, як і будь-якої наочності, активізувати увагу учнів під час лекції або розповіді учителя й викласти за короткий час певний обсяг знань у готовому вигляді. Тому завдання та запитання до фільму будуть спрямовані на відтворення в усній та письмовій формах отриманої інформації.

2. Для демонстрування на уроці обираються ключові епізоди з фільму, можливий їхній покадровий перегляд та коментар. Цих епізодів не повинно бути багато (2-3 не більше). Кожен епізод, як відомо, складається з кадрів. Кадром вважають неперервне зображення камерою обєкта до зміни його наступним кадром завдяки монтажу. Для здійснення поглибленого аналізу не слід обирати занадто тривалі й розлогі епізоди. Для аналізу обираються 4 - 5 кадрів, які яскраво передають авторську думку, функцію, надзавдання епізоду.

Прийоми роботи та послідовність аналізу кінофрагмента:

- перегляд епізоду й визначення його структури (зі скількох кадрів він складається);

- на скільки частин-кадрів ви б його поділили? Чи збігається ваше бачення з режисерським?

- стоп-кадр (запропонувати учням послідовно схарактеризувати кожен з них, виявляючи композицію кадру, його смислове наповнення, функцію, надзавдання);

- зясувати засоби творення змісту кадру (гра світла, колір, внутрішньо кадровий рух, тривалість кадру, наявність першого й другого планів тощо);

- дати назву кожному кадрові, виявляючи в них смислові домінанти;

- лінійне співвіднесення кадрів (монтаж), виявлення смислової емоційно-образної атмосфери в їхньому поєднанні, пояснити, чому саме в такій послідовності подано кадри (для цього можна подумки змінити послідовність кадрів. Чи втратить своє звучання епізод порівняно з режисерською версією?);

- повторний вдумливий перегляд епізоду;

- знайти в тексті й зачитати ті рядки, що відповідають переглянутому епізодові, зіставити їх з кінофрагментом, ураховуючи специфічні засоби кожного з видів мистецтва;

- осмислення окремих кадрів та епізодів у єдиному звязному потоці художнього цілого.

При роботі з кінокадрами потрібно, щоб учні не лише усно обговорювали побачене, а й працювали самостійно, виконуючи в зошиті практичні завдання. Завдання можуть бути такими:

а) складання плану епізоду за кадрами (до кожного дібрати заголовок);

б) словесно описати кадр та його значення (клас можна поділити на групи, кожній з яких визначити свій кадр);

в) згідно із законом монтажного мислення (1+1=3) описати почуття, які у вас виникають при поєднанні кадрів;

г) реконструювати те, що залишилося за кадром, творчо домислити епізод;

д) пояснити роль розглянутого епізоду в розкритті авторського задуму твору та ін.

3. Повний перегляд і вивчення твору кіно як самодостатнього явища неможливо здійснити в межах уроку за браком часу, тому цей вид треба віднести до позакласної роботи. Найкраще для цього організувати гурток любителів кіно, скласти програму діяльності гуртка, спланувати перелік фільмів, які переглянуть та проаналізують, що забезпечить системне ознайомлення з кіномистецтвом. Класика українського та світового кіно може й повинна стати опорою в естетичному та культурному розвитку школярів. В іншому разі це можуть бути періодичні позакласні заходи-перегляди кіноекранізацій за прочитаними творами з подальшим обговоренням та зіставленням з літературними текстами.