Висновки до розділу 2

Загальні висновки

Список використаних джерел

Додатки

ВСТУП

Актуальність дослідження. Проблема морального виховання набуває дедалі більшої гостроти як глобальна. Вона однаково хвилює громадськість, педагогів, батьків, уряди багатьох країн світу. Своєчасне моральне виховання дітей конче необхідне для оздоровлення суспільства. Ефективність процесу морального виховання значною мірою залежить від узгодження зусиль усіх виховних інститутів і, насамперед, школи та сімї. Зміст освіти нині не завжди будується з урахуванням наукових досягнень та принципів гуманізму. Це веде до переосмислення ролі взаємодії школи та сімї в моральному вихованні учнів. Із зростанням вимог суспільства до особистості, до підвищення її моральної культури виникла необхідність широких досліджень розвитку та функціонування морального виховання. Це особливо важливо, коли йдеться про молодший шкільний вік, коли закладаються основи особистості.

У Концепції загальної середньої освіти зазначається, що ”взаємодія загальноосвітніх закладів, сімї і суспільства у вихованні дітей, їх адаптація до умов соціального середовища здійснюється в ході спільної діяльності соціальних інститутів як ефективної співпраці на досягнення спільної мети”.

Спираючись на філософські, педагогічні, психологічні дослідження, наука дедалі активніше шукає шляхи поліпшення морального виховання особистості. Ця проблема була обєктом пошуків В.Білоусової, К.Ушинського, М.Стельмахович, О.Вишенського, О.Платиці та ін. Основні напрями наукової розробки різних аспектів морального виховання молодших школярів відображені в працях А.Калюжного, А.Макаренка, В.Сухомлинського, Л.Болотіної та ін. Теоретичні основи виховання у школярів моральних якостей, зясування їх суті й умов формування знайшли висвітлення в працях З.Васильєва, І.Беха, Л.Матвєєвої, Н.Крупської, С.Кириленко та ін.

Вагомий внесок у розвязання проблеми взаємозвязку сімї і школи зробили Г.Дудчак, М.Кудрявцева, Н.Дерев`янкіна, Т.Тарарака, Ю.Кричевська, та ін.

Разом з тим аналіз досліджень показує, що розробка питань формування поглядів, переконань, системи морального виховання учнів на сучасному етапі потребує оновленого підходу з метою поглибленого вивчення звязків всіх виховних інститутів, зокрема взаємодії школи та сімї у моральному вихованні молодших школярів.

Зважаючи на актуальність, соціальну значущість та недостатню розробленість проблеми як у теоретичному, так і в практичному аспекті ми обрали темою нашого дослідження: ”Взаємозвязок сімї і школи у моральному вихованні молодших школярів”.

Мета дослідження полягає в теоретичному обґрунтуванні та експериментальній перевірці організаційно-педагогічних умов взаємодії школи і сім`ї у моральному вихованні молодших школярів.

Обєкт дослідження: процес взаємодії школи і сімї у моральному вихованні молодших школярів.

Предмет дослідження: організаційно-педагогічні умови морального виховання молодших школярів у взаємодії школи та сімї.

Гіпотеза дослідження: процес морального виховання молодших школярів буде ефективним за таких умов:

Єдність цілей і завдань школи і сімї у моральному вихованні молодших школярів.

Залучення батьків до участі в позакласній роботі морального спрямування.

Врахування вікових та індивідуальних особливостей дітей молодшого шкільного віку.

Завдання дослідження:

Здійснити аналіз теоретичних засад морального виховання молодших школярів у виховній системі школи і сімї.

Теоретично обгрунтувати та експериментально перевірити організаційно-педагогічні умови морального виховання молодших школярів у виховному процесі школи і сімї.

Розробити авторську програму взаємодії школи і сімї щодо покращення морального виховання дітей молодшого шкільного віку.

Методи дослідження: теоретичні: аналіз, синтез, зіставлення та узагальнення фактів, за допомогою яких з`ясовано стан досліджуваної проблеми у педагогічній теорії; емпіричні: анкетування, тестування, спостереження, моделювання, математична статистика.

Теоретичне значення дослідження:

уточнено сутність та зміст поняття ”моральне виховання”;

проаналізовано особливості процесу морального виховання дітей молодшого шкільного віку;

визначено критерії та показники ефективності морального виховання молодших школярів;

обґрунтовано організаційно-педагогічні умови взаємодії школи та сім`ї молодших школярів.

Практичне значення дослідження полягає в тому, що його висновки, основні твердження можна використовувати у навчально-виховному процесі як засіб його удосконалення в плані взаємодії школи і сім`ї у моральному вихованні учнів молодшого шкільного віку.

РОЗДІЛ 1. НАУКОВО-ТЕОРЕТИЧНИЙ АНАЛІЗ ПРОБЛЕМИ РОЗВИТКУ МОРАЛЬНОГО ВИХОВАННЯ УЧНІВ МОЛОДШОГО ШКІЛЬНОГО ВІКУ

1.1 Теоретичний аналіз змісту морального виховання

Сьогодні проблема морального виховання набуває все більшої актуальності. В умовах дегуманізації суспільних відносин, підкорення їх потребам ринку, утрати виховних ідеалів, відчуження людей один від одного важливим є пошук ефективних форм, методів та засобів морального виховання дітей молодшого шкільного віку.

Нині перед національною системою виховання в нашій державі постають якісно нові завдання, що вимагають практичного перетворення системи освіти. З огляду на це сучасні вчені наголошують на необхідності формування в особистості загальнолюдських моральних якостей.

Наукова проблема морального виховання змістовно спирається на поняття “мораль”, “моральність”. Для того щоб окреслити головний зміст процесу морального виховання, потрібно звернутись до вітчизняної традиції тлумачення цього поняття. Поняття “мораль” і “моральність” (від лат. mor, morіs - норов, вдача, звичаї) як сукупність норм поведінки, спілкування та взаємин, що прийняті в соціумі, мають фундаментальне значення для теорії морального виховання. За висловом О.Павловської, мораль є сукупністю цінностей, що орієнтують людей у практичних відносинах [10, с. 45].

Термін “моральне виховання” в педагогічній науці є широковживаним, але не має чіткої визначеності , на що вказував І.Бех. Так, учений пояснював, що виховну технологію ототожнюють з виховними методами, а введення цього поняття вважають даниною моді.

Аналізуючи методологічні основи проблеми морального виховання особистості, ми звертали увагу на сукупність вихідних філософських, педагогічних, етичних та естетичних ідей, що знайшли прояв у основних тенденціях щодо трактування сутності морального виховання: антропоцентричної, теоцентричної, соціоцентричної. Таку класифікацію ми знаходимо у О.Вишневського та В.Білоусової. На думку О.Вишневського, антропоцентрична тенденція ґрунтується на системі вартостей віри в Людину - без Бога; теоцентрична тенденція характеризується вірою в існування Вищого Абсолюта, “що втілює ідеал Добра”; особливість соціоцентричної тенденції в моральному вихованні полягає в тому, що вона спирається на “замовлення вождів”, відповідно до потреб ідеології, та визначається суспільними умовами, нормами й принципами, що формуються або є прийнятими в даному суспільстві [4, с. 124].

Проблема морального виховання особистості є предметом психологічних і педагогічних досліджень. Тому ми розглядаємо моральне виховання особистості в педагогічному й психологічному аспектах. О.Вишневський, підкреслюючи значущість морального виховання для демократизації українського суспільства, вказував, що шлях до успіху в сучасному українському вихованні веде тільки через моральне відродження, й практичне завдання вихователя полягає в удосконаленні того середовища, в якому живе вихованець (стосунків у сімї, школі, інституті; змісту освіти; методів навчання тощо), а також в “демонструванні” власного ставлення до світу (до фактів, подій, людей, літературних образів, історичних постатей тощо). Учений вказував, що потрібно намагатися вчасно надати вихованцеві моральну допомогу своєю порадою та прикладом [4, с. 135].

Характеризуючи національну систему виховання в умовах державотворчого процесу в Україні, моральне виховання особистості має базуватися на поєднанні освіти й національної культури, де вся система виховання розглядається як гарант демократичності суспільного устрою та державотворення й слугує ефективним засобом, за допомогою якого держава й попередні покоління мають можливість формувати людей за своїми аналогами. Побудова ж демократичного суспільства, на думку вченого, має базуватися на національній ідеї, любові до Вітчизни, класичній культурі й спрямовуватися в площині Я-концепції особистості, творчої особистості, громадянина, патріота України [16, с. 64].

У філософській, психологічній, педагогічній літературі розкривається сутність патріотизму, його конкретний історичний характер, ознаки прояву, дається характеристика форм захисту Батьківщини (В.Г Афанасьєв, І.Я.Гнатко, Н.А. Гарпиневич, Ж.Г. Голотвин, Ф.В. Константинов, А.Н.Леонтьєв, Л.Т Рудченко). Подаються особливості вивчення змісту і методів виховання радянського патріотизму, виховні можливості дитячої організаціі, її впливу на виховання (Л.І. Божевич, Е.М.Богданов, А.А. Дергач, Т.Е. Коннікова, А.І Кирьякова, В.В.Лебединський, К.Д. Радіна, Б.Е Ширвіндт, А.П. Шпона та ін.) [10, с. 52].

М.Стельмахович, досліджуючи виховні цінності підростаючого покоління в Україні, підкреслював, що система освіти повинна виховувати високоморальну особистість на засадах національних надбань: “Мудрість нашого народу йде від діда-прадіда, батька-матері, родини, рідної оселі й материнської мови, землі-годувальниці, від ясного неба й світлого сонця, матінки-природи, від доброго серця й щирої душі, глибоких людських почуттів і переживань, кришталевої чесності й людяності, світлої духовності, сердечної любові до дітей, духу Матері-України” [11, с.131].

В.Білоусова розглядала моральне виховання як спеціально організовану міжособистісну взаємодію педагога з вихованцем на основі норм і принципів гуманізму. Під гуманізацією виховання педагог розуміла олюднення відносин, що забезпечить морально-емоційну атмосферу взаємного розуміння, поваги й турботи про іншого, безкорисливого ставлення до кожної особистості не як до засобу досягнення власних інтересів, а як до мети. “У цьому випадку, - підкреслювала педагог, - інший сприймається як вища життєва цінність, викликаючи адекватне сприйняттю ставлення до себе”

Здійснивши аналіз останніх досліджень, ми дійшли висновку, що термін “моральне виховання” розглядається як: “суспільне явище, що підпорядковується законам суспільного розвитку”; “процес, специфічні функції якого здійснюються за своїми власними правилами та закономірностями”; “цілеспрямований вплив старшого покоління на молодше з метою вироблення в нього стійких моральних якостей”; стрижень гармонійного розвитку особистості”; “форма трансформації досвіду й сфера реалізації людської моральної культури”; “корекція поведінки, виправлення бажань і почуттів, культивування чеснот на рівні мотивів діяльності”; “виховання моральних якостей, вироблення умінь і навичок моральної поведінки, формування гуманних взаємин”.

Моральне виховання особистості має на меті формування моральної вихованості, яка передбачає систему моральних знань, умінь, навичок, переконань, поглядів, норм. Завдання морального виховання ми визначили як процес трансформації суспільно значущих норм, принципів, регулюючих взаємовідносини, загальнолюдські моральні цінності в індивідуальні якості й формування на цій основі відповідних моральних якостей.

На основі логіко-семантичного й лінгвістичного аналізу нами було визначено близько ста моральних понять, які характеризують шукані якості. Наприклад, благородство, старанність, смирення, делікатність, піклування, шанобливість, скромність, лагідність і т.п. У звязку з цим відзначимо, що О.Вишневський включав перелік специфічної групи вартостей, серед яких ми виділили моральні якості особистості, що покликані підвищити рівень моральної вихованості: доброта, чесність, справедливість, щирість, гідність, милосердя, любов, прощення, великодушність, мудрість, самовідповідальність, вірність, толерантність, гостинність, відкритість, мужність, героїзм, злагода, рішучість, доброзичливість, правдомовність, оптимізм, поміркованість, лагідність, урівноваженість, терплячість, старанність, ініціативність, працьовитість, самостійність, шляхетність, ощадливість [4, с. 47].

Слід відзначити, що визначення акцентують увагу лише на одному соціальному аспекті виховання. На наш погляд, педагогічні завдання морального виховання не можна обмежувати простим переліком моральних якостей. Ізольовані, абстрактно взяті, вони не здатні слугувати безпосередньою метою морального виховання особистості, тому що ці якості набувають свого розкриття лише в контексті цілісної особистості.

Таким чином, на основі теоретичного аналізу праць учених-педагогів ми визначили моральне виховання особистості як складний динамічний процес, що забезпечується безперервним зростанням якісних змін особистості до рівня, який відповідає потребам сучасного суспільства. Як цілеспрямований процес, він оптимально дієвий, коли організовується вихователем з урахуванням взаємодії субєктивних і обєктивних чинників і здійснюється в процесі моральної діяльності, яка спрямовується на утвердження моральних принципів, норм, що регулюють моральні відносини.

1.2 Способи організації морального виховання у процесі навчальної діяльності

Основними методами і способами морального виховання дітей і молоді Ушинський вважав переконання, запобігання неправильній поведінці, педагогічний такт учителя, заохочення і покарання, але не тілесні, особистий приклад учителя, а також батьків і старших, правильний режим, навчання тощо. Але найкращим засобом морального виховання, на його думку, є фізична праця, за допомогою якої формуються кращі моральні якості дітей і молоді, але з умовою правильного поєднування її з працею розумовою [23, с. 112].

У своїй статті “Праця в її психічному і виховному значенні” Ушинський вказував на велике значення фізичної праці не тільки у вихованні дітей та молоді, а й у розвитку суспільства взагалі. “Виховання, якщо воно бажає щастя людині,-- писав Ушинський,-- повинно виховувати її не для щастя, а готувати до трудового життя”. Виховне значення фізичної праці, в тому числі і для морального виховання дітей, він розумів конкретно, виходячи з практики завдань школи і сімї: самообслуговування вдома і в школі, допомога батькам по господарству, праця в саду і на городі, допомога вчителям у виготовленні наочного приладдя і т. ін. [22, с. 104].

На уроках при постійному спілкуванні з учителем і ровесниками формується моральність дитини, вважає Н.Щурков, збагачується її життєвий досвід. Хвилювання молодших школярів, їх радощі та образи повязані з навчанням. На уроці взаємодіють всі основні елементи виховного процесу: мета, зміст, засоби, методи, організація. Виховує весь процес навчання на уроці, а не так звані виховні моменти [24, с. 34-36].

Л.Болотіна відмічає, що в процесі навчання відбувається систематичне залучення до моральних знань. Важливим джерелом їх накопиченням являється знайомство школярів з навколишнім середовищем: туризм, екскурсії по місту, на виробництво [1, с. 56].

Екскурсії з учнями проводяться на протязі всьго навчального року і мають різну мету. Для того, щоб екскурсія була морально цінною, вчитель створює в колективі емоційний настрій, розподіляє між школярами завдання, які слід виконати при підготовці до екскурсії і під час її проведення.

Своєрідною школою морального виховання являються екскурсії на природу. Вони проводяться з учнями різних вікових груп. Такі екскурсії дають можливість вчителю виховувати у школярів відчуття господаря Батьківщини, бережного ставлення до її достойності - природи [20, с. 171-178].

Знання школярів про моральні норми, отримані на уроках, власні життєві спостереження не рідко бувають розрізненими і неповними. Тому потрібна спеціальна робота, повязана з узагальненням отриманих знань. Форми роботи різні: в початкових класах це може бути розповідь вчителя, етична бесіда. Етичні бесіди сприяють отриманню моральних знань, виробленню в школярів етичних уявлень і понять, вихованню інтересу до моральних проблем, стремлінню до оцінювальної моральної діяльності. Головне призначення етичної бесіди - допомогти школярам розібратися в складних питаннях моралі, сформувати тверду моральну позицію, допомогти кожному школяру усвідомити свій особистий моральний досвід поведінки, прищепити вихованцям уміння виробляти моральні погляди [14, с. 37-38].

Високо оцінює роль етичних бесід А.Макаренко. “Я памятаю,- казав він,- як швидко і радісно відроджувався мій колектив в окремих випадках і проблемах після єдиної бесіди на таку моральну тему. Цілий ряд бесід, цілий цикл таких бесід справляв просто велике філософське оздоровлення в моєму колективі” [17, с. 412-414].

Етична бесіда, на думку Л.Болотіної, вимагає від вчителя великої духовної близкості до дітей. Учні повинні довіряти учителю, любити його, тільки в цьому випадку в них зявляється стремління поділитися своїми думками. Вчитель по ходу бесіди проявляє повагу до внутрішнього світу дитини, остерігається прямолінійності, бестактовності [1, с. 67].

Особливість проведення етичних бесід в початкових класах школи в тому, що в них можна включати інсценування, читання уривків з художньої літератури, декламацію. При цьому неможна забувати, що в етичній бесіді повинен переважати живий обмін думками, діалог [15, c. 182].

Важливе значення для ідейного і морального формування школярів має не тільки зміст, але й організація навчального процесу. Н.Крупська вважала, що і в навчанні, і в труді слід вчитись працювати колективно [8, с. 78]. З.Васильєва пропонує пізнавальну діяльність учнів будувати як колективну. Організація колективної і групової форм навчальної діяльності можлива на уроках з усіх предметів, але особливо на уроках праці, факультативних занять [2, с. 56].

Виховний процес будується таким чином, що в ньому передбачаються випадки, в яких школяр постає перед необхідністю самостійного морального вибору. Моральні випадки для школярів ні в якому разі не повинні бути подані або мати вигляд як навчальні, або контролюючі, інакше їх виховне значення може бути зведене нанівець. Результат морального виховання проявляється у ставленні школярів до своїх обовязків, до самої діяльності, до інших людей.

Читання і розбір статей, розповідей, віршів, казок з навчальних книг допомагають дітям зрозуміти і оцінити моральні вчинки людей, вказує Л.Матвєєва. Діти читають і обговорюють статті, в яких ставляться в доступній для них формі питання про справедливість, чесність, дружбу, вірність суспільному обовязку,гуманність та патріотизм [18, с. 98].

На уроці постійно виникають певні ділові і моральні відносини між учнями, вони спілкуються між собою, впливають один на одного. Вчитель предявляє ряд вимог, відносно діяльності учнів на уроці: не заважати іншим, уважно слухати один одного, приймати участь в спільній роботі - і оцінювати вміння учнів в цьому плані. Спільна робота школярів на уроці породжує між ними відносини, що характеризуються багатьма ознаками, які властиві відносинам в будь-якій колективній роботі. Ставлення кожного учасника до своєї роботи як до спільної, вміння узгоджено діяти разом з іншими для досягнення спільної мети, взаємна підтримка і в той же час вимогливість один до одного, вміння критично ставитись до себе, оцінювати свій особистий успіх чи невдачу з позиції зведення структури навчальної діяльності. Для того, щоб ці можливості уроку реалізувати практично, вчителю необхідно створювати на протязі уроку ситуації, в яких учні мали б можливість спілкуватися між собою [5, с. 17-19].

Отже, урок, на якому діти відчувають задоволення і радість від успішно виконаної спільної роботи, який пробуджує самостійну думку і викликає сумісні переживання учнів, сприяє їх моральному вихованню.

1.3 Особливості взаємодії школи і сім`ї з виховання дитини молодшого шкільного віку

Родинне виховання - це перевірений століттями досвід національного виховання дітей у сімї. Воно є потужним джерелом формування світогляду, національного духу, високої моральності, глибоких людських почуттів. Як зазначає О.Платиця, виховна роль родини зростає, але є певні причини, що заважають правильному родинному вихованню: несприятливі житлові умови, невисока культура побуту, забобони, помилковий погляд батьків на родинне виховання, як стихійний процес. Але саме в родині виховується характер, формуються переконання (і вони найбільш міцні, діючі) [19, с.36-38].

С.Кириленко виділяє такі умови успішного сімейного виховання: єдність вимог та інтересів з боку батька і матері, як єдиного і дружнього колективу, що дотримується норм і правил співжиття; наявність у батьків почуття відповідальності за виховання дітей; повна сім`я; атмосфера взаємного довір`я, доброзичливості; використання порад педагогів, психологів щодо сімейного виховання (тобто співпраця зі школою). Засобами сімейного виховання виступають: вплив атмосфери сімейного життя, її трудового укладу, культури взаємовідносин; використання трудових традицій сім`ї; організація життя та дозвілля дитини в сім`ї (режим, обов`язки, вимоги тощо).

Т.Тарарака називає принципи взаємовідносин педагогів і сім`ї: створення комфортних умов для розвитку особистості кожної дитини; етико-педагогічна єдність учителя і батьків; співпраця на основі толерантності; педагогічний такт і терплячість у спілкуванні з батьками; розмова з батьками з позитивних позицій; висловлювання батькам побажань-рекомендацій з урахуванням їх індивідуальних особливостей [21, с. 17-19].

Головними завданнями роботи школи з сім`єю є:

пропаганда педагогічних знань з метою підвищення педагогічної грамотності батьків;

організація заходів, спрямованих на оволодіння батьками системою умінь, необхідних для організації діяльності дитини вдома;

гуманізація змісту та форм роботи з сім`єю і взаємовідносин «педагоги-батьки”.

Стратегія співробітництва допоможе вирішити такі проблеми, як: формування інтересів та ціннісних орієнтацій у сфері культури, встановлення гуманних взаємин між учнями, попередження асоціальної поведінки, конфліктів, встановлення взаєморозуміння між поколіннями тощо.

Загальновідомими є такі форми співпраці школи з сім`єю (табл. 1.1):

Таблиця 1.1

Форми співпраці школи з сім`єю

Сім`я і школа повинні створити найбільш сприятливі умови для засвоєння дитиною досвіду поведінки людини, накопиченого усією історією, яка передує людству, а це може відбутися лише в прямому та тривалому погодженні, співпраці дітей, батьків та школи [9, с. 6-24].

Ми вважаємо, що доцільним у вирішенні проблеми взаємодії школи і сім`ї є створення класу-родини. “Клас-родину” ми розглядаємо як міні-версію “школи-родини”, основна місія яких ---- уміння педагогів створити у школі (класі) ауру сімейного затишку та привнести в атмосферу родини суспільно цінні стимули і мотиви. В основу концепції школи- і класу-родини покладена ідея особистісно соціального виховання, головними механізмами якої є особистісні й соціально орієнтовані відносини, які представляють колектив як гуманно організоване співтовариство [6, с. 5-8].

Н.Дерев`янкіна визначає основну мету школи-родини: соціальне виховання, освоєння вихованцями соціальних і життєвих ролей. Зміст виховання у школі-родині визначається єдністю двох компонентів: 1) живої гуманістичної етики, здобуття якої лежить через загальну систему взаємовідносин, колективні творчі справи та освітні технології, що базуються на соціальній взаємодії та досвіді ціннісних відносин; 2) сукупності виховних ідей, які покладені в основу моделі школи-родини і реалізуються через цільові компоненти програми [6, с. 5-8].

Розроблена Ю.Кричевською виховна система роботи з класом, де основним завданням є формування класу-родини, сприяє вирішенню однієї з найважливіших людських потреб - бути зрозумілим, прийнятим, визнаним. Толерантність, діалог, гуманні стосунки між усіма членами навчально- виховного процесу визначають клімат класу-родини. Стосунки між учителем і учнями у класі-родині стають як між батьками і дітьми, а між учнями - як між братами і сестрами. Водночас утверджується життєвий оптимізм, радість перебування серед однокласників, потяг до успішного навчання і чемної поведінки з виявом добра і милосердя у ставленні до ближнього [12, с. 48-51].

Основне виховне завдання класу-родини - створення родинної атмосфери, затишку, спрямування родинних традицій на формування моральних мотивів поведінки, спільна свідома і творча діяльність, партнерство з учнівськими родинами.

Працюючи над проблемою формування особистісних, родинних, громадських, національних та загальнолюдських цінностей, Н.Самійленко розробила авторську програму виховної роботи «Паростки надії» для 1 - 4 класів, мета якої - співпраця вчителя з батьками в напрямку роботи педагогізації останніх. Основне завдання роботи з батьками вона вбачає в тому, щоб залучати їх до виховання своїх дітей.

В. Кудрявцева важливого значення надає знайомству вчителя із батьками учнів як передумові майбутньої співпраці. Задля цього потрібно: 1)вивчити домашній уклад сім`ї учня, ціннісної орієнтації батьків, їхні погляди на мету і методи виховання, визначити виховний потенціал сім`ї; 2) з`ясувати, наскільки спосіб життя сім`ї, її виховна діяльність відповідають суспільним вимогам; 3) донести до кожної сім`ї вимоги і мету суспільства щодо виховання молодого покоління [13, с. 7-10].

Для удосконалення педагогічних знань, педагогічної культури, взаємостосунків, розвитку практичних умінь батьків у вихованні дітей, Г.Дудчак пропонує поряд із традиційними використовувати нестандартні методи взаємодії: ділові ігри, прес-конференції, експрес-опитування, вікторини, аукціон ідей, дні добрих справ. У класі працює блок «Родина», де на стендах розміщені матеріали інформативного та методичного характеру. Нею були розроблені ”Методичні поради вчителям щодо роботи з батьками” [7, с. 42-46].

”Сила переконання, коректність, педагогічна реальність аналізу ситуації або вчинку учня, спільне обміркування - все це спонукає батьків бачити в школі свого головного спільника у вихованні та навчанні дітей”, - стверджує у своїй статті Т.Виноградова та визначає головні завдання школи у роботі з батьками: пропаганда педагогічних знань з метою підвищення педагогічної освіти; організація і проведення позаурочних заходів, спрямованих на опанування батьками педагогічних знань [3, с. 4-6].

Таким чином, організаційно-педагогічними умовами морального виховання молодших школярів є взаємодія класовода з батьками, яка передбачає тісну співпрацю школи і родини, озброєння батьків знаннями та вміннями взаємодії з дітьми, підбір таких форм і методів роботи, які забезпечуватимуть контакт, співпрацю батьків і дітей, спільні виховні справи, створення оптимальних умов для виховання учнів, розвитку їх знань і вмінь, де будуть єдині вимоги до них, комфортне особистісно зорієнтоване середовище, демократичний стиль спілкування, створюватиметься ситуація радості, доброзичливості та довіри.

Висновки до І розділу

Із розвитком системи освіти і виховання, а також змінами у суспільному житті, набуває актуальності питання морального виховання. Акцентується увага на особистісно-зорієнтованій системі виховання, спрямованій на утвердження якостей моральної поведінки учнів, основою якої є доброзичливе, гуманне ставлення однієї людини до іншої. Розвязання цієї проблеми вимагає взаємодії школи і сімї у процесі виховання молодших школярів.

Моральне виховання молодших школярів у сучасній початковій школі ґрунтується на передовому досвіді виховання у вітчизняній та зарубіжній педагогіці. Зокрема, моральна вихованість школярів трактується як прагнення, світовідчування і світорозуміння, що виявляються у ставленні до суспільства, до людей, до моральних цінностей, до виконання своїх обовязків.

Нами зясовано, що моральне виховання дітей молодшого шкільного віку потребує тісної співпраці батьків і школи на основі демократичної, рівноправної взаємодії, використовуючи різні методи та форми роботи. Проаналізувавши підходи багатьох учителів щодо співпраці з батьками, визначаємо доцільним створення класу-родини, головним завданням якого є формування моральних якостей, гуманних взаємин молодших школярів.

Нами також визначено організаційно-педагогічні умови взаємодії школи і родини у моральному вихованні молодших школярів.

Отже, моральне виховання дітей молодшого шкільного віку - це процес цілеспрямованого формування особистості дитини. Знання основних особливостей морального розвитку дітей допомагає вірно організувати процес морального виховання, спрямувати його на досягнення цієї мети.

РОЗДІЛ 2. ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ПЕДАГОГІЧНИХ УМОВ МОРАЛЬНОЇ ВИХОВАНОСТІ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ У ВЗАЄМОДІЇ ШКОЛИ І СІМЇ

2.1 Діагностика рівня моральної вихованості дітей молодшого шкільного віку та взаємодії школи і сімї

Для виявлення рівня моральної вихованості молодших школярів та рівня взаємодії школи і сім`ї у моральному вихованні було проведено експеримент у 2-В класі Житомирської ЗОШ №33 І-ІІІ ступенів. В експерименті брали участь 20 дітей, віком 7-8 років, 20 батьків та класний керівник.

У першій частині експерименту за допомогою тестування та опитування ми перевірили рівень моральної вихованості дітей молодшого шкільного віку за наступними показниками: шанобливе ставлення та повага до батьків, старших, чуйність, справедливість, взаємодопомога.

Результати засвідчити недостатній рівень розвитку даних показників.

Таблиця 2.1

Таблиця результатів констатуючого експерименту

З таблиці видно, що лише 5 дітей з 20 мають високий рівень моральної вихованості за визначеними показниками, що становить 25% від загальної кількості дітей. 8 учнів мають середній рівень - це 40% і 7 - низький, що становить 35%.

3 огляду на це необхідне експериментальне вивчення організаційно-педагогічних умов морального виховання молодших школярів у взаємодії школи і сім`ї.

Спочатку шляхом спостережень ми з`ясували як здійснюється моральне виховання вчителем у навчально-виховному процесі.

Наше дослідження засвідчило, що особливе значення морального виховання у молодших класах мають уроки читання, як класного, так і позакласного. У читанці для 2 класу є матеріал, який сприяє формуванню різних навичок культури , але поряд з цим він часто потребує уточнень, доповнень. Аналіз підручників, що використовуються на уроках читання, засвідчив, що в них вміщено мало творів, які б виховували у дітей чуйне та доброзичливе ставлення до людей, повагу до них, бережливе ставлення до предметів, відповідальне ставлення до доручень, до обовязків тощо.

Художні твори допомагають вести розмову про тактовність, делікатність, про різні прояви цих якостей культурної людини. В деяких статтях, оповіданнях, віршах у доступній для дітей початкових класів формі розкриваються певні моральні якості, притаманні як дорослим, так і дітям: працелюбність, чесність, уважність, лінощі, жадібність.

Застосування підібраних вчителем байок, казок, притч та інших малих жанрів фольклору довело, що їх роль в моральному вихованні учнів дуже велика через важливість відображених явищ та узагальнення морального досвіду закладеними в них побутовими повчаннями, народною мораллю.

Розвиток монологічного мовлення на уроках читання має особливе значення у розвитку самосвідомості молодшого школяра. Адже переказ перших самостійно прочитаних сторінок необхідно додатково стимулювати, формуючи тим самим самооцінку: “А ти вчинив би так як герой? Тобі сподобався герой? Чому?” тощо. Це не займає багато часу ні на уроці, ні в позаурочних заходах, а у дитини швидше та успішніше відбувається процес усвідомлення себе (ставлення до себе, через розбір ставлень до літературних героїв; при перенесенні прочитаних ситуацій у реальність та їх аналізі ).

Також важливе значення у моральному вихованні мають уроки природознавства, де вчитель не тільки знайомить дітей з явищами природи, різновидами тварин, рослин, а й виховує бережливе ставлення та любов до навколишнього середовища.

Разом з тим класний керівник періодично проводить етичні бесіди на різні моральні теми («Допомога старшим», «Повага до батьків», «Хліб усьому голова» та ін.). З окремими учнями вчитель проводить індивідуальні педагогічні бесіди для покращення їх поведінки на уроках та під час перерви, позитивного ставлення до однокласників, виховання почуття обов`язку.

Отже, на основі дослідження ми зробили висновок, що вчитель проводить систематичну роботу по моральному вихованні учнів 2 класу. Але залишилося нез`ясованим, чому лише 5 дітей з 20 мають високий моральний розвиток, а решта - середній і низький? Тому ми вирішили перевірити чи здійснюється моральне виховання дітей у сім`ї. Для цього батькам був запропонований опитувальник (а з деяким ще проводилася індивідуальна бесіда), на основі відповідей якого ми зробили висновки, що лише невелика частина батьків, а саме 7 із 20 здійснюють систематичне моральне виховання своїх дітей шляхом розповідей, бесід на етичні теми, залученням до добрих справ (допомога старшим, годування безпритульних тварин та ін.). Решта батьків або частково здійснюють даний процес, або й взагалі забувають про нього, обґрунтовуючи це тим, що у них замало часу.

Зважаючи на дані результати ми запропонували батькам анкету, щоб з`ясувати чи взаємодіють вони з класним керівником у процесі морального виховання своїх дітей. Також з учителем проводилася бесіда, щоб вияснити які форми і методи він використовує при співпраці з батьками.

Відповіді на запитання анкети показали, що більшість батьків цікавиться лише навчальними досягненням своїх дітей, а не виховними. На запитання, чим ви допомагаєте класному керівнику, 11 батьків відповіли, що здають кошти на ремонт класу та школи. Тобто частина сімей взагалі не зацікавлена у співпраці зі школою для покращення рівня вихованості дітей.

Бесіда з класним керівником показала, що вона проводить лише батьківські збори, на яких розповідає про навчальні досягнення дітей та їх поведінку в школі. Морального спрямування батьківські збори не мають.

Отже, зважаючи на те, що вчитель систематично здійснює моральні виховні впливи, більшість дітей має низький рівень моральної вихованості. Це пов`язано з тим, що батьки не підкріплюють цього у колі родини. Тому вчитель повинен формувати такі організаційно-педагогічні умови, щоб батьки зацікавилися у співпраці з ним і допомагали здійснювати моральне виховання дітей разом.

2.2 Розробка авторської програми взаємозв`язку сім`ї і школи щодо покращення морального виховання дітей молодшого шкільного віку

Співпраця школи з сімєю є запорукою успіху у навчанні та вихованні учнів. Існують перевірені часом та декількома поколіннями інструменти, які допомагають налагодити дану співпрацю. По-перше, слід виокремити групу активних батьків - батьківський комітет, який в своїй діяльності буде виражати думку батьківської сторони. Діяльність батьківського комітету не повинна бути обмежена лише фінансовою стороною стосунків. Чим активніша позиція батьків та їх участь в навчально-виховному процесі, тим краще. По-друге, слід обрати засоби ефективної взаємодії школи з сімєю, це можуть бути різноманітні збори та обговорення, зустрічі, які повинні мати системний характер та проводитися щонайменше два рази на навчальний рік.

Серед інших засобів активної співпраці школи з сімєю можуть бути різноманітні спільно влаштовані заходи: відкриті уроки, дні відкритих дверей, спільно влаштовані екскурсії та поїздки, тощо.

Ми пропонуємо власну програму взаємодії батьків і педагогів “Класна родина” спрямовану на підвищення рівня морального виховання молодших школярів.

Мета: створення організаційно-педагогічних умов для взаємодії батьків і педагогів заради підвищення рівня морального виховання дітей молодшого шкільного віку.

Завдання програми:

підвищення психолого-педагогічної культури батьків;

покращення рівня морального виховання дітей у взаємодії сімї і школи;

вироблення колективних рішень, єдиних цілей та вимог до виховання дітей, інтеграції зусиль сімї і педагогів в діяльності по розвитку особистості дитини;

розвиток активної педагогічної позиції батьків.

Таблиця 2.2

Зміст реалізації програми

Програма “Класна родина” покликана допомогти кожному учаснику освітнього процесу реалізувати свої можливості:

учителю ---- по-іншому поглянути на себе, свою діяльність, методи роботи, здійснювати звязок з сімєю;

батькам - включитися в життя своєї дитини і стати активним учасником усіх шкільних заходів;

учням - дати відчути свою цінність, неповторність, талант і вселити упевненість, що їх цінують, люблять, піклуються про них.

Висновок до ІІ розділу

Спираючись на визначені показники рівня моральної вихованості, нами було проведене дослідження і з`ясовано, що 25% дітей мають високий рівень моральної вихованості, 40% - середній і 35% - низький рівень. Також було встановлено, що причиною цього є недостатня співпраця вчителя з батьками учнів, відмінність між їхніми цілями та завданнями виховання. Це надало можливість говорити про те, що організація морального виховання молодших школярів та його ефективність зумовлена свідомою взаємодією батьків і педагогів, бажанням разом вдосконалювати та розвивати особистість кожної дитини.

Наше дослідження засвідчило, що у навчальному процесі особливе значення морального виховання у молодших класах мають уроки читання, як класного, так і позакласного. Також уроки природознавства, де вчитель не тільки знайомить дітей з явищами природи, різновидами тварин, рослин, а й виховує бережливе ставлення та любов до навколишнього середовища. Педагог систематично проводить етичні бесіди з дітьми, враховуючи їх вікові особливості та знаходить індивідуальний підхід до кожного, що має дуже важливе значення у формуванні моральності дитини.

Співпраця школи з сімєю є запорукою успіху у навчанні та вихованні учнів. Існують перевірені часом та декількома поколіннями інструменти, які допомагають налагодити дану співпрацю. Нами була розроблена авторська програма взаємодії вчителів з батьками “Класна родина”, яка спрямована на підвищення рівня морального виховання молодших школярів. Дана програма містить відомі форми організації спільної діяльності батьків і педагогів, але саме послідовне їх використання і дотримання запропонованих тематик дозволить підвищити рівень морального виховання молодших школярів у тісній взаємодії школи і сім`ї.

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ

Узагальнені результати проведеної нами роботи свідчать про те, що ми досягли поставленої мети і виконали всі завдання.

1. На основі теоретичного аналізу праць учених-педагогів ми визначили моральне виховання особистості як складний динамічний процес, що забезпечується безперервним зростанням якісних змін особистості до рівня, який відповідає потребам сучасного суспільства. Організаційно-педагогічними умовами морального виховання молодших школярів є взаємодія класовода з батьками, яка передбачає тісну співпрацю школи і родини, озброєння батьків знаннями та вміннями взаємодії з дітьми, підбір таких форм і методів роботи, які забезпечуватимуть контакт, співпрацю батьків і дітей, спільні виховні справи, створення оптимальних умов для виховання учнів, розвитку їх знань і вмінь.

2. Спираючись на визначені показники рівня моральної вихованості, нами було проведене дослідження і з`ясовано, що 25% дітей мають високий рівень моральної вихованості, 40% - середній і 35% - низький рівень. Також було встановлено, що причиною цього є недостатня співпраця вчителя з батьками учнів, відмінність між їхніми цілями та завданнями виховання. Це надало можливість говорити про те, що організація морального виховання молодших школярів та його ефективність зумовлена свідомою взаємодією батьків і педагогів, бажанням разом вдосконалювати та розвивати особистість кожної дитини.

3. Нами була розроблена авторська програма “Класна родина”, метою якої є створення організаційно-педагогічних умов для взаємодії батьків і педагогів заради підвищення рівня морального виховання дітей молодшого шкільного віку. Основними завданнями програми є підвищення психолого-педагогічної культури батьків, розвиток їх активної педагогічної позиції, а також вироблення колективних рішень, єдиних цілей та вимог до морального виховання дітей.

Таким чином, функції школи та сімї в питанні морального виховання молодших школярів взаємоперетинаються та взаємодоповнюють одне одного, що створює сприятливі умови для організації їх взаємодії.

Проведене дослідження не вичерпує всіх аспектів проблеми морального виховання молодших школярів у взаємозвязку сімї і школи. Потребують розробки нові педагогічні технології морального виховання учнів, збагачення й урізноманітнення форм роботи з батьками.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Болотина Л.Р. Педагогика: Учебное пособие для педагогических институтов. - М.: Просвещение, 1987. - 212 с.

2. Васильева З.Н. Нравственное воспитание учащихся в учебной деятельности. - М.: Просвещение, 1978. - 187 с.

3. Виноградова Т. Взаємодія батьків та педагогів - необхідна умова для виховання нового покоління // Завуч. - 2007. - №8. - С. 4-6.

3. Вишневський О. Концепція демократизації українського виховання // Концептуальні засади демократизації та реформування освіти в Україні. Педагогічні концепції. - К.: Школяр, 1997. - С. 78-122.

5. Демиденко В.К. Деякі аспекти морального виховання: Практичний матеріал

для керівників, вихователів і вчителів. - К.: ІЗМН, 1995. - С. 17-19.

6. Дерев`янкіна Н.В. Сучасна школа і проблеми освоєння життєвих і соціальних ролей // Виховна робота в школі. - 2007. - №4 - С. 5-8.

7. Дудчак Г.С. Виховання особистості через створення оптимального середовища // Початкова школа. - 2006. - №6 - С. 42-46.

8. Избранные педагогические произведения / Н. К. Крупская. - М.: Акад. пед. наук РСФСР, 1968. - 360 с.

9. Книга класного керівника / Упоряд. Кириленко С.В., Касарєва Н.І. - Вид. 2-ге, доповн. - Х.: Торсінг плюс, 2006. - 544с.

10. Колесник А.Г., Архіпова О. А. Моральне виховання дошкільників: сучасний аспект. - // Збірник студентських наукових статей. Педагогічний альманах. - Одеса, 2009. - 192 с.

11. Коментар до Базового компонента початкової освіти в Україні / Наук. ред. О. Л. Кононко. - К., 2003. - 14 с.

12. Кричевська Ю.Ю. Впровадження особистісно зорієнтованої системи виховання як важливий засіб формування класу-родини // Початкова школа. - 2006. №3. - С. 48-51.

13. Кудрявцева В. Робота вчителя початкових класів із батьками // Початкова освіта. - 2008. - №21. - С. 7-10.

14. Кузь В.Г., Руденко Ю.Д. Основи національного виховання. Концептуальні

положення. - Умань, 1993. - С. 37-38.

15. Лосева В.К., Семенов Э.В. Культурно-типологическая целостность представлений о человеке как микрокосме // Некоторые проблемы исследований современной культуры. - М.: НИИ Культуры, 1987. - С. 163-179.

16. Луценко І.О. Моя країна - Україна. Українське народознавство для дошкільнят. - К.: Альконіт, 2008. - 120 с.

17. Макаренко А.С. Проблемы школьного советского воспитания: Соч. - Т.5. - М.: Просвещение, 1976. - С. 412-414.

28. Матвеева Л. И Развитие младшего школьника как субъекта учебной деятельности и нравственного поведения. - Л.: ЛГПИ им. А.И. Герцена, 1989. - 176 с.

19. Платиця О.В. Взаємоз`язок школи, родини, громадськості у вихованні дітей // Виховна робота у школі. - №8. - С. 36-39.

20. Попов Л.А. Религия и мораль: взаимодействие в современных условиях // Общественные науки и современность. - М.: Штабар, 1999. - №3. - С. 171-178.

21. Тарарака Т. Батьки і діти разом // Директор школи. - 2006. - №1. - С. 17-19.

22. Ушинський К.Д. Праця в її психічному і виховному значенні /

К.Д. Ушинський // Вибрані педагогічні твори: У 2-х т. - Т.1. - К.: Радянська школа, 1983. - С. 104.

23. Ушинський К.Д. Твори: В 6 т. - Т.5. Людина як предмет виховання:

спроба педагогічної антропології / К.Д. Ушинський. - К.: Радянська школа, 1952. - С. 393.

24. Щуркова Н.Е. Воспитание: новый взгляд с позиции культуры. - М.:

ДОДАТОК А

Тести для виявлення рівня моральної вихованості дітей молодшого шкільного віку

1. Як часто ти допомагаєш батькам?

а) часто;

б) рідно;

в) не допомагаю взагалі.

2. Як ти ставишся до менших братів, сестер?

а) люблю їх і часто з ними граюся;

б) люблю їх, але рідко проводжу з ними час;

в) намагаюся не звертати на них увагу.

3. Чи допомагаєш ти своїм товаришам?

а) так, допомагаю;

б) інколи, бо в мене мало на це часу;

в) не допомагаю, бо вони не допомагають мені.

4. Що ти зробиш, коли твій товариш отримає двійку?

а) поспівчуваю йому;

б) нічого не робитиму;

в) насміхатимуся над ним.

5. Що ти зробиш, коли твого друга несправедливо покарають за те, що зробив ти?

а) зізнаюся у скоєному;

б) нічого не робитиму.

6. Як ти вважаєш, чому треба поважати старших?

До високого рівня відносяться діти, які шанобливо та з повагою відносяться до батьків, старших, проявляють чуйність, справедливість, взаємодопомогу один одному.

До середнього рівня відносяться діти, які в недостатній мірі шанобливо відносяться до батьків, не завжди проявляють чуйність, справедливість, взаємодопомогу один одному.

До низького рівня відносяться діти, які байдужі до вказівок, зауважень своїх батьків, старших, рідко проявляють чуйність, справедливість, взаємодопомогу один одному.

ДОДАТОК В

Анкета для батьків «Зміст і методика морального виховання дітей у сім`ї»

Прізвище, імя, по батькові.

Місце роботи.

Скільки часу Ви проводите зі своєю дитиною?

Яким чином Ви виховуєте у своєї дитини повагу до старших?

Чи розповідаєте Ви своїй дитині про охорону природи?

Як ви виховуєте у дитини почуття відповідальності?

Яким чином формуєте у дітей єдність переконань і поведінки?

Чим Ви керуєтесь у вихованні дітей: емоціями чи розумом?

Що Ви робите для того, щоб діти Вас поважали?

ДОДАТОК С

Анкета для батьків «Як Ви співпрацюєте з учительським колективом школи»

Які питання виховання Вас особливо турбують?

Чи цікавитеся Ви педагогічною літературою?

Чи відвідуєте Ви батьківські збори?

Яку інформацію Ви хотіли б отримувати на батьківських зборах?

Чим Ви можете допомогти класному керівнику в роботі з дітьми? Чим допомагаєте?

Як часто Ви спілкуєтеся з класним керівником на тему виховання дитини?

На що слід звернути особливу увагу вчителю в роботі з Вашою дитиною?