Вступ

Storytelling - неформальний метод навчання персоналу. Сторітеллінг (англ. - storytelling, « розповідання історій » ). Докладні розповіді про минулі дії керівництва, взаємодії співробітників або про якісь події, які зазвичай передаються в організації неофіційно.

Під історією розуміється будь-яке сюжетно повязана розповідь, яка є вираженням певного принципу чи цінності компанії. Історія - це носій і передавач корпоративних знань.

Метод був винайдений і успішно випробуваний на особистому досвіді Девіда Армстронга, голови міжнародної компанії Armstrong International. Свою концепцію Армстронг виклав у книзі MBSA : Managing by Storying Around.

Розробляючи свій метод, Девід Армстронг врахував відомий психологічний фактор: історії більш виразні, захоплюючі, цікаві і легше асоціюються з особистим досвідом, ніж правила або директиви. Вони краще запамятовуються, їм надають більше значення, і їх вплив на поведінку людей виявляється сильнішим.

Модне слово « storytelling » в перекладі з англійської означає « розповідання історій». Це поняття таке широке, що чітко визначити його межі складно. Кілька десятків років тому американці стали застосовувати прості історії з життя для розвитку бізнесу та придумали цьому спеціальну назву. І тут виявилося, що під визначення сторітеллінга підходять навіть знайомі з дитинства казки. Виходить, що існував він практично завжди, а от в якості спеціального поняття зявився недавно. Так чим же він відрізняється від звичайного оповідання? Сторітеллінг - історія, яка розповідається не просто так, а для того, щоб досягти певної мети. Потрібні історії використовуються всюди - від повсякденного життя до бізнесу. Виходить, що бабуся, яка розповідає своєму онукові повчальну казку, теж займається сторітеллінгом. Її мета - навчити внука розрізняти добро і зло. А бізнесмен за допомогою цікавої історії рекламує і продає свій продукт.

В чому секрет сторітелінга? Справа в тому, що справжня історія з життя викликає емоції. А те, що повязане з емоціями, людина запамятовує набагато краще, ніж факти (навіть самі незвичайні ) і цифри ( навіть самі значні ). Розповідь залишається в памяті без будь-яких зусиль з нашого боку. Він спонукає нас міркувати: що було б, якби герой вчинив інакше, якщо він зміг - значить, і я зможу. До того ж життєва історія викликає довіру і знаходить відгук у душі. Наприклад, дитина швидше захоче бути схожим на героя з казки, ніж слідувати строгим вказівкам : «Будь хорошим, добрим, слухайся старших ! » Що таке Сторітеллінг взагалі? Хтось вважає його забавою, письменництвом повчальних історій з мораллю і передачею якоїсь інформації людям. Хтось створює свої теорії і сприймає сторітеллінг як наукову дисципліну теорії і сприймає сторітеллінг як наукову дисципліну.

Сторітеллінг включає в себе різні напрямки - в ньому тісно переплетені психологія і педагогіка, дидактика та акторська майстерність. Тут, чим більший у вас словниковий запас, тим більше у вас впевненості у своїх силах; чим допитливий розум, тим краще виходять історії.

Розповідання історій - це не просто міркування на певну тему. Сторітеллінг може бути корисним для написання сценаріїв до фільмів, для коучингу, для навчання, для залучення клієнтів до свого продукту, для формування вміння висловлювати свої власні думки.

Що таке Розповідання ?

Це живе віч на віч спілкування, демонстрація вашої історії людям. Розповідання - це пряма взаємодія між оповідачем і слухачем.

Забавно те, що в онлайн словнику перекладачі інтерпретують telling як вигадку, брехня. У політиці і в маркетингу, цілком імовірно, що вам будуть розповідати казки, вести за собою з однією метою зробити своїм прихильником, щоб ви стали лояльні до їх програмі або продукту. Памятайте, відомі політики - це професійні сторітеллери.

Роль оповідача - емоційно донести свою думку до слухача. А роль слухача візуалізувати цей образ, прийняти історію. Кожна історія унікальна, навіть якщо кілька людей будуть переказувати один і той же розповідь, вони це зроблять по -своєму, оскільки будуть вкладати частинку свого особистого.

1) Сторітеллінг - це прямий взаємозвязок між вами і вашими слухачами. Аудиторія реагує на слова і дії оповідача. Сторітеллер може використовувати і невербальні способи спілкування за допомогою інтонації, темпу мови, рухів тіла, наголосів на певних словах і пауз. Все це відбувається спонтанно, імпровізовано як реакція на бажання і запити аудиторії.

2) Слухачі слухають оповідачеві не пасивно, на відміну від телеглядача, який просто дивиться в екран і не особливо залучений в процес. Слухачі історій самі малюють у своїй уяві і образи, і місця дій, вони переживають різні ситуації через свій досвід і свій світогляд.